• Сьогодні: Середа, 22 Вересня, 2021
Інфо ПС

ЯК БАЙРОН І ПУШКІН ПРО УКРАЇНСЬКОГО ГЕТЬМАНА МАЗЕПУ СПЕРЕЧАЛИСЯ

Славний наш національний герой Іван Мазепа, обраний на гетьманство у 1687 році, упродовж 22 років своєї влади багато встиг зробити для того, щоб об’єднати українські землі в єдиній державі, розпочати її економічне відродження після тяжкого періоду Руїни, активно стимулювати розвиток освіти, науки, культури, відстояти інтереси українського православ’я у суперечках із верхівкою Московського патріархату, зміцнити міжнародний імідж України. Пізніше історики скажуть: «Поки російський цар Петро Перший лише збирався пробивати «вікно в Європу», Україна часів Івана Мазепи вже мала відчиненими двері до Європи». Але саме тому незалежна політика Івана Мазепи бісила російського царя. Результатом їхнього протистояння стала відома Полтавська битва 1709 року, в якій війська Івана Мазепи та його союзника шведського короля Карла ХІІ отримали поразку.

           Однак після того і донині російська імперія не переставала боятися і ненавидіти навіть саму згадку імені Івана Мазепи. За розпорядженням Петра Першого Російська православна церква оголосила анафему нашому гетьману й ревно дотримується її ось уже понад триста років. Нам усім відома також і знаменита пушкінська поема «Полтава», це вже така собі, образно кажучи, «літературна анафема», котра й до сьогодні вважається у Росії одним із культових літературних творів. І передусім тому, що поема «Полтава», як і, наприклад, пушкінська поема «Кавказ», написані з одверто шовіністських імперських позицій у ставленні до інших народів. 

Читати новину

ІСТОРІЯ – ЦЕ ДУЖЕ ЗЛА ВЧИТЕЛЬКА

        Жоден народ у Європі не заплатив такою кров’ю, такою депортацією і морем сліз за право соборно жити у споконвічно своїх українських землях. Це унікальна цінність і берегти її проти всіляких сепаратистів і федералістів треба як зіницю ока. Іншої землі нам ніхто не дасть.

Читати новину

НІМИЙ СПЕКТАКЛЬ – І ЖОДНИХ ПРОБЛЕМ

         Ніхто не знає, для чого людям правда, зате всі знають, навіщо брехня!    

         Впродовж останніх місяців стрийська громада гралася в забавку під назвою «Будь першим, хто промовчить!». І мовчали. Мовчали один наперед одного. Мовчали в надуті губи і на повний голос. Хлюпали безпорадністю, шукаючи, на кого б повісити німі ярлики, зняті з власної шиї. Як не крути, а гнучкошийство тут завжди вдавалося добре і цінилося вкрай високо.

Читати новину

КОРУПЦІЯ ТА САМОЗБАГАЧЕННЯ ЗАЛИШАЮТЬСЯ НАЙВИЩИМИ ПРІОРИТЕТАМИ

Закон ДЛЯ чи ПРОТИ олігархів?

         Володимир Зеленський заявив про нові пріоритети своєї внутрішньої політики. Він розпочинає боротьбу проти олігархів. Як можна зрозуміти, Президент бажає відрізати олігархічних баронів від адміністративних і політичних структур влади та позбавити їх можливості володіти телеканалами, щоб обмежити вплив на економічну політику держави. Окрім того, Зеленський і його підлеглі бачать провідну роль олігархів у корупційних постановках. Вони будуть отримувати тавро олігархічних ізгоїв, будь-які контакти з якими, як нам обіцяють, з боку чиновників будуть фактично заборонені.

         У той же час із проєкту закону видно, що інші учасники брудних справ (перш за все, бюрократичні функціонери та керівники державних монополій) не розглядаються як джерела корупційних відносин. Натомість згадаймо, що саме чиновники породжують приватних гіпервласників великих підприємств у ході пільгової приватизації та інших фінансових сприянь олігархічним холдингам (особливо допомагаючи олігархам нарощувати незворотні борги перед держбюджетом і Нацбанком та встановлюючи завищені ціни й тарифи на їхні товари і послуги). Державні ж монополії виконують роль «постачальників» високих прибутків підприємствам гіпервласників, завдяки свідомому укладанню з ними невигідних (збиткових) для себе угод. До речі, визначення у законопроєкті олігархів, як монополістів на ринках, є помилковим. Олігархам не потрібно захоплювати цілі галузі і ринки, щоб диктувати на них свої умови, як це роблять монополісти. Усі їхні потреби задовольняють органи влади і державні монополії, які є їхніми корупційними партнерами.

Читати новину

ЧЕРЕЗ НЕЇ ОЛЕНА ПЧІЛКА СТИСКАЛА КУЛАКИ, А КУЛІШ СХОДИВ З РОЗУМУ

Її називали «мовчущим божеством», «темним сфінксом», її обожнювали і водночас ненавиділи.

          Як тільки не називали Марко Вовчок сучасники… В Олени Пчілки при самій згадці цього імені стискалися кулаки – інакше, як проклятою кацапкою, вона її не називала. Деспотичний нервовий Куліш кидався з однієї крайності в іншу, то величаючи Марію «мовчущим божеством», то звинувачуючи її в бездарності й навіть плагіаті. Тургенєв називав її «темним сфінксом». Шевченко – донею, хоч, здається, Тарас Григорович якраз повністю усвідомлював, що на цей Еверест йому вже не зійти, сили не молодечі.

          Марко Вовчок узагалі нікого не підпускала до себе насправжки. Безтямно закоханий у Марію польський хімік Владислав Олевінський не витримав і застрелився. Вона дружила, фліртувала, але всі чоловічі спроби «причалити» до її берега, «зарослого віковими соснами», зазнавали неминучої поразки. Психоаналітики радять шукати причини в дитинстві. Марко Вовчок у цьому сенсі, вважає Сергій Осока з журналу Opinion, – ідеальний приклад, хрестоматійний.

Читати новину
Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України