Щоб країна чи місто могло жити, потрібно, щоб жили права. Права людини, права громади, спільноти.
Отже, шановні, ми з вами стоїмо на порозі нового суспільного договору між громадянами та державою. Я кажу про ОТГ. І оскільки тепер ми маємо власну, велику за маштабом і чималу за населенням, Стрийську ОТГ, далеко не всі розуміють, як відбуватиметься розподіл виконавчої вертикалі, адміністрування бюджетних асигнувань, податкові інструментарії та багато іншого.
Читати новину →
Багато хто з нас вважає, що ми не винні у приході на посаду Президента України партократів, пройдисвітів, бариг, маріонеток, крадіїв. Їх ніби то обирали, а тому мусимо з цим миритися. Ні, ми винні! Ми спокійно спостерігаємо за тим, хто рветься до влади, кого випинають олігархічні і прокремлівські канали. Ми не гуртуємося у широкі громадські кола і рухи для просування достойних кандидатів, дійсних представників національної еліти. Ми опускаємо руки замість того, щоб створювати сучасну цивілізовану державу.
Читати новину →
Наша країна стоїть на межі соціально-економічної катастрофи. Від початку оголошеної пандемії на теренах нашої держави максимально неефективні дії уряду завдали тяжкий удар по малому і середньому бізнесу.
Читати новину →
Росія — це такий готельний хоспіс для «гомосовєтікусів», яких зібрали в одну велику палату й назвали її «русскім міром». При цьому її постійно підживлюють наративами, які взагалі не мають жодної кореляції зі світом майбутнього. Натомість їхній світ будується на дуже якісних та дуже гарно прописаних наративах, які оформлені через мистецтво та масову культуру. Власне, це є повністю культура минулого, яка зроблена сучасними інструментами, і вона дуже добре хавається піплом, який не здатний створювати свої інструменти. Водночас, наша проблема в тому, що всі наративи росіян дуже сильні, грамотні і професійні. Мені було б простіше, як би їх формували дилетанти, неуки або якісь фріки.
Читати новину →
Моя держава є «failed state» — держава, яка не відбулася. Точніше, вона відбулася на рівні псевдоквазі-держави. Зі свого боку, усі ми погодилися жити в симулякрі. За теорією постмодерну симулякром є та дійсність, яка ретельно приховує той факт, що насправді її немає. Натомість вона обдекоровує все своєю присутністю, видаючи цей процес за свою присутність. Так і ми маємо атрибути державності: жовтий прапор і гімн, маємо несформовані кордони. Отже, ми, ніби, маємо всі атрибути держави, але самої держави не маємо.
Я звик до того, що її немає, і мені стало легше жити, коли я перестав напрягатися через її відсутність. Водночас я зрозумів, що найкращий спосіб вільного громадянина творити свій мікросвіт полягає в тому, щоби стояти на антитезі до того псевдосвіту.
У випадку із журналістикою йдеться про перебування в постійному стані загострення. Якщо людина не має до цього імунітету, вона дуже швидко перегорає та перетворюється в рутинного журналіста, який просто ковзає поверхнею, відтворюючи дійсність без аналізу й намагання її зрозуміти. У таке тупе віддзеркалення пішла вся українська журналістика. Хоча буває ще гірше, адже дехто взагалі займається спотворенням.
Читати новину →
Конституція США починається зі слів “Ми, народ Сполучених штатів”. Якщо б починати подібно нову конституцію України, то як краще: ми, народ України? Ми – люди, які є громадянами України? Ми – українці?
Читати новину →
Археологи вважають, що неандертальці були войовничим видом і воювали з людьми протягом сотень тисяч років.
Читати новину →
Усі ми з дитинства чуємо про користь ранкової зарядки. Чимало людей обіцяють собі неодмінно почати виконувати вправи “з понеділка”. Але чи обов’язково тренуватися вранці?
Читати новину →
Коли цитую Бертрана Рассела щодо необхідності стимулювати примноження (у біологічному розумінні) інтелектуально обдарованих людей, сам не можу позбутися відчуття утопічності. Цитата з 30-х років, а попереду були екзерсиси Гітлера-Гімлера з їхнім культивуванням арійського (програма Лебенсборн) і чищенням “неповноцінних” і жах, який відкрився на шляху штучного державного втручання в ніби-то природні процеси…
Але…
Читати новину →
