Є в українській мові слово капиця – ремінь, що зв’язує бияк з ціпилном, його ще величають «свіркою», «ріпицею». Не один козак мав славне прізвище – Капиця.
Діди-прадіди Петра з шляхтичів Капиць-Милевських жили на Волині, там народився батько, з українських волинських дворян Стебницьких був рід матері Ольги Ієронімівни.
Читати новину →
Я – аналітик у першу чергу. І не вірусолог чи інфекціоніст навіть у третю чергу. Аналітик. І інформація, яка просочується навіть із закритих сайтів лікарів-практиків та епідеміологів, змушує писати.
Читати новину →
Чия була держава Київська Русь? Російська? Українська? Чи і не російська і не українська? Тоді чия?
Читати новину →
Життя і праця отця Андрія є прикладом і уособленням долі тисяч греко-католицьких священиків, які померли мученицькою смертю за віру і свою Церкву.
У папці документів, які стосуються беатифікаційного процесу отця Андрія Бандери, численні свідчення очевидців про його життя, діяльність і смерть. Це сотні спогадів тих, хто особисто знав священика і кому отець допомагав.
Більшість цих літніх людей, спогади яких записали монахи, уже відійшли у вічність.
За різних режимів у Галичині священик проповідував слово Боже і зберігав український дух, культуру, до дня арешту не покинув своїх прихожан. У цьому вирі життя, переплетеному війнами і політикою, священик сам виховав семеро дітей.
До 10 000 року до н. е. на Землі жили приблизно 4 мільйони осіб. П’ять тисяч років потому, в 5000 році до н. е., це число виросло… всього – до 5 мільйонів (за наступні п’ять тисяч років населення світу збільшилося у 20 разів, перевищивши 100 млн.) У чому причина цього демографічного застою?
Читати новину →
У радянські часи поширеним був вислів “Дорогу – молодим!“, яку обіцяли завжди давати талановитим і наполегливим, відсуваючи людей у віці на другорядні і почесні ролі. Але як тоді, так і зараз вираз є не більше, ніж гарною фразою, адже молодих і спраглих до змін ніхто і близько не підпускає до управління. Та й, зрештою, нема вже, нема кого…
Читати новину →
Русифікація проти українізації: хронологія подій
Те, що в окремих регіонах України домінує російська мова, русофіли пояснюють: мовляв, так «історично склалося». Проте чомусь вони забувають, що таке становище речей передусім було обумовлено довготривалою політикою русифікації українських земель, яка здійснювалася урядовими структурами. Не будемо говорити про часи царської Росії, коли, завдячуючи Валуєвському циркуляру 1863 року та Емському указу 1876 року, використання української мови у сфері культури потрапило під жорстку заборону. І лише революційні події 1905–1907 років створили незначні можливості для виходу української мови й культури «з підпілля».
Читати новину →
«Під час своїх поїздок в Україну я майже не зустрічав тут справді практичних людей. Хоча практичні пропозиції були. Але мені не дуже вірилося в тих, хто їх висловлював. …Тому, що ще не зустрічав українця, який би не хотів учити інших робити те, що сам не вміє».
(ПЕТРО ЯЦИК)
Читати новину →
Росіяни називають Порошенка, Яценюка, Турчинова, Авакова, Пашинського… представниками партії війни. Ну, власне, маркують як явище – тобто ці політики за війну з Росією і ту війну постійно розпалюють, наживаючи собі дивіденди. А ОПЗЖ – за термінологією, що нав’язується нам із Москви – голуби миру. Така от простенька картину світу для українських салоїдів.
Після цього пропонується на виборах вибір: ви – за війну чи ви – за мир? І салоїди-миролюбці мчаться голосувати за мир. Простіше нікуди.
Читати новину →
Ми з 1991 року пережили дві потужні революції і низку масштабних громадянських протестів. Але як і після 2004, так і після 2014 ми отримували реванш. Який отримував владу в цілком законний спосіб.
Більше того, ці реваншисти обов’язково починали репресії проти опозиції і терор проти громадянського суспільства. Теж маючи для цього всі легальні інструменти. Натомість революційна влада переважно йшла на домовленості з вчорашніми противниками, а нечисленні покарання попередників були переважно карикатурними та показушними.
Читати новину →