• Сьогодні: П’ятниця, Квітень 10, 2020
Інфо ПС

Про результати роботи Держфінмоніторингу за січень – серпень 2016 року

Державною службою фінансового моніторингу України як підрозділом фінансової розвідки України вживаються посилені заходи практичного характеру щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Зокрема протягом 8 місяців Держфінмоніторингом підготовлено 419 узагальнених та додаткових узагальнених матеріалів (з них 186 узагальнених та 233 додаткових узагальнених матеріали), які направлено до:

·  Генеральної прокуратури України – 28 узагальнених матеріалів та 95 додаткових узагальнених матеріалів;

· Національної поліції України – 43 узагальнених матеріали та 31 додаткових узагальнених матеріалів;

·  Державної фіскальної служби України – 60 узагальнених матеріалів та 37 додаткових узагальнених матеріалів;

· Служби безпеки України – 37 узагальнених матеріалів та 43 додаткових узагальнених матеріалів;

·  Національного антикорупційного бюро України – 18 узагальнених матеріалів та 27 додаткових узагальнених матеріалів.

У вказаних матеріалах сума фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією коштів та з учиненням іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, становить 33,76 млрд грн.

Держфінмоніторингом продовжується активна робота стосовно розслідування фактів відмивання коштів, одержаних від корупційних діянь, розкрадання та привласнення державних коштів та майна колишнім Президентом України Януковичем В.Ф., його близькими, посадовцями колишнього Уряду країни та пов’язаними з ними особами, а також щодо осіб, причетних до організації умисного масового вбивства людей на території України.

Так, за вказаний період фінансовою розвідкою України підготовлено та направлено до правоохоронних органів 65 матеріалів (6 узагальнених та 59 додаткових узагальнених матеріалів) стосовно фінансових операцій, проведених за участю колишнього Президента України Януковича В.Ф., його близькими та посадовцями колишнього Уряду.

Загальна сума фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, та з учиненням інших злочинів, за цими матеріалами становить 115,24 млн грн.

За весь період проведення розслідувань (березень 2014 – серпень 2016 років) стосовно фінансових операцій, проведених колишніми високопосадовцями, підготовлено та направлено до правоохоронних органів України 461 матеріал (85 узагальнених та 376 додаткових узагальнених матеріалів).

Сума фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом та можуть бути пов’язані з учиненням іншого злочину, за цими матеріалами, становить 199,4 млрд грн.

Держфінмоніторингом за час проведення розслідувань заблоковано на рахунках фізичних та юридичних осіб, які мають зв’язок з Януковичем В.Ф. та колишніми високо посадовцями, кошти в еквіваленті 1,52 млрд дол. США.

Окрема увага Держфінмоніторингом приділяється пошуку та блокуванню активів колишніх високопосадовців за кордоном. Так, за час проведення розслідувань, підрозділами фінансових розвідок інших країн повідомлено про замороження активів колишніх високопосадовців та пов’язаних з ними осіб на загальну суму 107,2 млн дол. США, 15,9 млн. євро та 135,0 млн. швейцарських франків, зокрема в наступних країнах: Австрія, Великобританія, Латвія, Кіпр, Італія, Ліхтенштейн, Швейцарія та Нідерланди.

Відповідно до законодавства України Державна служба фінансового моніторингу України (як підрозділ фінансової розвідки) спільно зі Службою безпеки України здійснює заходи, спрямовані на попередження та протидію фінансуванню терористичної діяльності (сепаратизму). За результатами аналізу отриманої інформації, за 8 місяців 2016 року, підготовлено та направлено до Служби безпеки України та Генеральної прокуратури України для розгляду та прийняття рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України 20 матеріалів (з них 12 узагальнених та 8 додаткових узагальнених матеріалів) стосовно фінансових операцій осіб, які, за інформацією правоохоронних органів, можуть бути пов’язані з фінансуванням тероризму (сепаратизму), та/або проведених за участю осіб, які публічно закликають до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або зміни меж території чи державного кордону України. У вказаних матеріалах сума фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією коштів та з учиненням іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, становить 300,02 млн грн.

За вказаний період вжитими заходами щодо попередження та протидії фінансуванню терористичної діяльності (сепаратизму) Держфінмоніторингом виявлено та заблоковано кошти на загальну суму в 9,7 млндол. США, 1,0 млн рос. рублів та 173,1 млн гривень. Загальна сума заблокованих коштів у гривневому еквіваленті становить 429,08 млн гривень.

В тому числі, Держфінмоніторингом на постійній основі здійснюється ідентифікація новопризначених «так званих» високопосадовців «ДНР» та «ЛНР». Так, за 8 місяців 2016 року актуалізовано список «так званих» високопосадовців «ДНР» та «ЛНР» та встановлено рахунки новопризначених осіб в банківських установах України.

Водночас Держфінмоніторинг продовжує активно співпрацювати із міжнародними інституціями, такими як Міжнародна група з протидії відмиванню брудних грошей (FATF), Комітет експертів Ради Європи з оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (MONEYVAL), Європейський Союз, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Егмонтська група підрозділів фінансових розвідок, Організація Об’єднаних Націй.

Так, у березні – квітні 2017 року заплановано п’ятий раунд оцінки системи запобігання та протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму в Україні з боку MONEYVAL. Держфінмоніторингом за підтримки Уряду України утворено та забезпечується функціонування Робочої групи з підготовки до 5-го раунду оцінки MONEYVAL з числа керівного складу державних органів. Наразі Держфінмоніторингом узагальнюється інформація державних органів щодо прогресу України у сфері фінансового моніторингу для її подальшого направлення Секретаріату MONEYVAL, що є однією з важливих умов подальшого успішного проведення 5-го раунду оцінки.

Крім того, Держфінмоніторингом завершується робота щодо підготовки Звіту про проведення Національної оцінки ризиків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Урядовий портал

СОЦІАЛЬНЕ СЛУЖІННЯ Української греко-католицької церкви

ArticleImages_64409_o_nagirnyak

«Соціальне служіння – не лише практична діяльність, яка здійснюється. Воно має вплив і на літургіку, катехизацію, розвиток екуменізму тощо. Соціальне служіння пронизує різні сфери життя Церкви і є невід’ємною частиною її природи», – сказав о. Андрій Нагірняк, керівник Відділу соціальних питань УГКЦ, під час Синоду Єпископів УГКЦ. Отець Андрій на Синоді виголосив доповідь «Соціальне служіння УГКЦ: сучасний стан – проблеми і перспективи».

Священик разом з експертами представив основні ділянки соціального служіння, які здійснюються в Церкві: служіння дітям, сиротам, сім’ям, людям похилого віку, ув’язненим, постраждалим від війни і т. п. «Ми представили наші структури, які здійснюють соціальну діяльність, як на загальноцерковному рівні, так і на рівні монаших чинів та згромаджень, єпархій, через БФ «Карітас», мирянські організації», – розповів він.

«Ми прозвітували про роботу робочої групи для втілення програми «Жива парафія – місце зустрічі із живим Христом», яка зустрічалася з тими, хто працює у сфері соціального служіння, аби дізнатися про їхні думки на наявні проблеми та виклики», – сказав о. Андрій.

На Синоді представили результати дослідження соціального служіння в парафіях УГКЦ. «За цими даними, поки стан соціального служіння УГКЦ не є достатнім. Лише три відсотки парафій здійснюють служіння неповносправним, тільки чотири – годують потребуючих. Найуспішнішою є допомога хворим – 30 відсотків парафій, збір одягу і харчів – 47 відсотків парафій», – констатував керівник Відділу соціальних питань УГКЦ.

За словами о. Андрія, такі дані показують нам виклики, які стоять перед Церквою. «А це питання просвіти, бо про соціальне служіння мало відомо. Нам необхідно поширити спектр соціального служіння і його якості, а також запровадити його інституційний розвиток», – підсумував о. Андрій Нагірняк.

Департамент інформації УГКЦ.

Конкурс на заміщення вакантних посад у Департаменті патрульної поліції НПУ

selection-process-pp20160906-1-638

Патрульна поліція України запрошує на безстрокову службу на посади інспекторів патрульної поліції в містах: м. Київ — 650 вакансій; м. Харків — 100 вакансій; м. Одеса — 150 вакансій; м. Запоріжжя — 100 вакансій; м. Дніпро — 100 вакансій.

Конкурс на всі зазначені вакансії в цих містах проводиться в Києві.

Прийм анкети з 06.09.16. до 27.09.16.

Заповнити анкету онлайн можна тут.

За наведеною нижче презентацією всі бажаючі можуть ознайомитись з вимогами до кандидатів на службу в поліції, необхідним пакетом документів, етапами відбору тощо.

Selection process pp_20160906 from KhatD

Довідкову інформацію можна отримати за телефоном: 0 800 50 02 02 з 9:00 до 18:00 в робочі дні або електронною поштою public@patrol.police.gov.ua

Адреса розташування поліцейської комісії: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9.

Зустріч у Кавсько

   Сьогодні в Народному домі села Кавсько відбудеться зустріч голови Стрийської райдержадміністрації Василя ЗУБРИЦЬКОГО з громадою. Йтиметься про соціально-економічний та культурний розвиток району і села.

Початок о 17.00, інформує офіційний сайт Стрийської РДА.

Минула доба на українсько-московському фронті: “режим тиші” загалом зберігається

1471086804-5053

 

Минулої доби російсько-окупаційні війська 21 раз відкривали вогонь по позиціях українських підрозділів: 6 випадків зафіксовано на Маріупольському напрямку, 13 – на Донецькому та 2 – Луганському.

“На Маріупольському напрямку неспокійно було на ділянці фронту Широкине – Талаківка, де терористи стріляли з 120 мм та 82 мм мінометів. Також поблизу Широкиного вогонь вів ворожий снайпер та застосовувалася стрілецька зброя”, – сказано у повідомленні штабу АТО.

“Збройні сили України, незважаючи на провокативні дії бойовиків, неухильно дотримуються Мінських угод”, – підкреслили у штабі.

У прес-центрі АТО повідомили, що у селі Безгинове Новоайдарського району Луганської області, поруч із лінією розмежування, виявлено схрон з боєприпасами. Там були десятки ящиків з набоями різних калібрів, в тому числі бронебійні та снайперські, сигнальні ракети, тротилові шашки, протитанкові міни, гранати, що вкотре вказує на присутність російського агресора на території України.

Ще один крок до скасування віз (Документи)

 

Роз’яснення 

Європейського парламенту

    Пропозиція Європейської комісії має на меті змінити законодавство ЄС та перемістити Україну до переліку країн, на громадян яких не поширюються візові вимоги для перетину зовнішніх кордонів країн-членів Євросоюзу.

Зняття візових вимог поширюватиметься на громадян України, що мають біометричні паспорти, і не потребує підписання угоди про скасування віз, оскільки Україна вже скасувала візові вимоги для всіх громадян ЄС в разі їх перебування (на території України – інфоПС) тривалістю до року.

    Від початку візових перемовин між ЄС та Україною в жовтні 2008 року Єврокомісія опублікувала шість звітів про прогрес у виконанні Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), наданого Україні в 2010 році. Звіти свідчать про значний і різкий прогрес у виконанні плану після 2014 року і після переводу України до його другої фази, навіть у виключних обставинах та попри всі зовнішні і внутрішні виклики, з якими стикнулася держава.

В останньому звіті, схваленому 18 грудня 2015 року, Єврокомісія дійшла висновку, що Україна показала достатній прогрес та виконала всі критерії, встановлені Планом дій.

Доповідач вітає той факт, що діалог щодо візової лібералізації виявився ефективним інструментом з просування складних та комплексних реформ, в тому числі в сфері правосуддя та внутрішніх справ.

Доповідач також відзначає вкрай позитивну співпрацю з українською владою та громадянським суспільством під час підготовки даної доповіді.

Лібералізація візового режиму – частина партнерства між Україною та ЄС, яке постійно стає тіснішим.

Україна – ключовий партнер Євросоюзу, коли йдеться про політику сусідства та Східне партнерство. Підписання угоди про асоціацію і її одночасна ратифікація Верховною Радою та Європарламентом надає потужний доказ того, що Україна та ЄС мають спільне прагнення до подальшого зближення на основі політичної асоціації та економічної інтеграції. Зняття візових вимог для громадян України, які мають біометричні паспорти стане конкретним проявом цих спільних очікувань, а також – прагнення українського народу до миру, стабільності, європейського шляху та реформування їх держави.

Візова лібералізація також поглибить контакти між людьми. Вона також дозволить підняти рівень економічних та культурних відносин, а також пожвавить політичний діалог з низки питань, включаючи права людини та основні свободи.

Доповідач наголошує на принципі взаємності у візовій лібералізації – ця взаємність також означає, що і Євросоюз, і Україна отримають переваги від зняття візових вимог.

Скасування короткотермінових віз також допоможе створити нові економічні можливості, враховуючи те, що вже почалося попереднє застосування торговельної частини Угоди про асоціацію.

Що стосується політичного контексту, Україна розпочала далекосяжний процес політичних і демократичних перетворень після демонстрацій на Майдані в 2013 та президентських і парламентських виборів у 2014 році.

Нині в України є можливість для модернізації, розвитку справжньої демократії та забезпечення верховенства права. Євросоюз підтримує Україну на цьому шляху, який вимагає постійних та значних зусиль.

План дій візової лібералізації додав значний внесок до цього процесу, в тому числі в сфері безпеки документів (включно із впровадженням біометричних паспортів, що відповідають найвищим міжнародним стандартам і навіть перевищують мінімальні вимоги ПДВЛ, а також із запуском візової інформаційної системи), в сфері контролю за кордоном, в сфері боротьби з корупцією (де створені чотири нові ключові органи), а також у боротьбі з організованою злочинністю та відмиванням коштів.

У цьому контексті доповідач повністю підтримує укладання стратегічної угоди про співпрацю між Україною та Європолом вже найближчим часом.

Доповідач також підкреслює, що, як і в інших випадках ухвалення таких рішень, критерії, досягнуті в рамках візової лібералізації, мають бути дотримані і надалі.

Прогрес у безвізовому діалозі має чітко відстежуватися, ставши частиною інших діалогів в рамках Угоди про асоціацію, особливо – у питаннях, що стосуються протидії корупції, яка має і надалі отримувати достатнє фінансове забезпечення та політичну підтримку (з боку України).

    Доповідач також взяла до уваги міграційні та безпекові ризики. Вона підкреслює, що нинішній рівень візових відмов громадянам України нижчий за 2% (насправді за підсумками 2015 року він, вперше за останні роки, перевищив 2% – ІнфоПС).

Більше того, угода про реадмісію між Україною та ЄС, яка укладена в 2007 році і передбачає повернення незаконних мігрантів, є однією з найефективніших. Рівень повернення мігрантів перевищує 80%, демонструючи відмінну співпрацю у цій галузі, що дозволяє протидіяти міграційним ризикам.

Доповідач заохочує Україну до подальшого підключення своїх прикордонних пунктів до бази даних Інтерполу, до продовження видачі біометричних паспортів та до інформаційної кампанії щодо прав та обов’язків, пов’язаних із безвізовими поїздками.

Особливу увагу ЄС та Україна мають приділяти проблематиці “торгівлі людьми” та зловживання безвізовим режимом з боку організованої злочинності.

Насамкінець, Доповідач вірить, що Європарламент, підтримавши пропозицію Єврокомісії, підтримає принцип, що всі країни, які виконали встановлені критерії, зможуть отримати візову лібералізацію, наголосивши водночас, що критерії, які дозволили скасування віз, мають дотримуватися і після набуття чинності рішення про безвізовий режим.

Від того, чи буде дотриманий цей підхід, залежить збереження довіри до Євросоюзу як до надійного партнера інших країн, тим більше – держав-сусідів, які обрали для себе європейський шлях.

Такий підхід відповідає також верховенству права та примату міжнародного права як основоположним принципам Євросоюзу, в тому числі – з огляду на незаконну анексію Криму та Севастополя Російською Федерацією.

На завершення, беручи до уваги виконання критеріїв ПДВЛ та важливість візової лібералізації для європейських та українських громадян, доповідач рекомендує членам комітету підтримати цей звіт.

* * * * *

Коротке обгрунтування

    Комітет у закордонних справах неодноразово підтримував спрощення і лібералізацію візового режиму для країн Східного партнерства, які є важливими інструментами зовнішньої політики і політики безпеки ЄС, способами заохочення до міжлюдських контактів і зміцнення відносин з ЄС.

Безвізовий режим має бути наданий Україні якомога швидше і без будь-яких подальших затримок на знак визнання прогресу, якого країна досягла на своєму європейському шляху після Євромайдану, де українська нація боролася за свій європейський вибір і європейські демократичні цінності.

Для подальшого стимулювання процесу реформ має бути запроваджений моніторинговий механізм, який забезпечить наявність у ЄС важелів для контролю за безперервністю виконання законодавства в сфері боротьби з корупцією та дотримання верховенства права.

Механізм призупинення безвізового режиму, що розглядається зараз, не є достатнім, оскільки він зосереджений тільки на міграційних ризиках, тож він має бути доповнений нормою, що стосується продовження виконання необхідних стандартів і критеріїв. Але рішення про надання безвізового режиму для України не повинно бути відкладено до створення цього моніторингового механізму.

Безвізовий режим має бути наданий вже зараз, але із застереженням, що механізм його призупинення буде запроваджений, щойно ЄС завершить його розробку.

За останні два роки після Євромайдану Україна розпочала амбітний і всеосяжний шлях реформ, мета яких – побудова справді демократичної політичної системи і правильно функціонуючої економіки.

Успіх цих реформ має забезпечити перетворення України з пострадянської на європейську державу.

З 2014 року ми спостерігаємо безпрецедентні реформістські зусилля в Україні.

Єврокомісія визнала прогрес, досягнутий у проведенні необхідних реформ, в тому числі в галузі боротьби з корупцією, реформи прокуратури, судової системи, зміцнення демократичних інститутів і верховенства права. Проте, ці реформи повинні бути проведені в повному обсязі. Це завдання ще далеке від завершення. Новий уряд повинен забезпечити необхідну рішучість у продовжені реформування і збереженні політичної стабільності, яка, в поєднанні з народною підтримкою, має величезне значення для досягнення успіху.

Надання безвізового режиму є визнанням зусиль та успіхів у виконанні критеріїв, встановлених ПДВЛ. Це також стане символічним, але дуже відчутним актом підтримки України та її громадян з боку Європейського Союзу.

Комітет у закордонних справах закликає Комітет з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ, запропонувати парламенту прийняти свою позицію в першому читанні, затвердивши  пропозицію Єврокомісії (про скасування короткострокових віз для громадян УкраїниІнфоПС).

* * * * *

ПС від ІнфоПС:

    5 вересня Комітет Європейського парламенту з питань громадських свобод, юстиції та внутрішніх справ вперше розглянув проект доповіді про скасування віз для громадян України. На наступному комітетському засіданні – в кінці вересня – цей документ має бути затверджений комітетом, а потому – Європарламентом. 29896bb-625Найголовніше – те, що під час дискусії 5 вересня жоден депутат не заперечив проти надання Україні “безвізу”.

Для остаточного схвалення безвізового режиму для громадян України необхідні спільні рішення Європейського парламенту та Ради ЄС. Країни-члени ухвалюють це рішення кваліфікованою більшістю – одностайна підтримка не є обов’язковою.

До Донбасу – з любов’ю?!

kraliuk   Останнім часом мені катастрофічно щастило на жителів Донбасу. Можливо, тому що вони відчули себе господарями країни й почали лізти де тільки можна. Ось і доводилося з ними контактувати. Не скажу, що спектр моїх контактів був надзвичайно широкий, але все ж таки доволі репрезентативний. Доводилося спілкуватися і зі стовпами донбаського бізнесу, і з представниками їхньої «регіональної» політичної еліти та інтелігенції, зрештою, простими людьми. Були серед них не лише «закохані на схід», сиріч Росію, а й такі, які себе вважали українськими патріотами (інше питання, якою була міра цього патріотизму). Попри різницю між цими людьми, я не раз доходив висновку, що між ними є чимало спільного.

ПРОКЛЯТИЙ КРАЙ — ЕЛЛАДА СТЕПОВА

    Так назвав степову Україну Євген Маланюк — один із найбільш історіософських українських поетів ХХ ст. Степова Еллада була його Батьківщиною, яку він любив і водночас картав за її недолугість. Прочитайте вірші Маланюка. Вони сьогодні звучать актуально.

    Донбас — східний фрагмент нашої степової Еллади. І в образному, й у буквальному розумінні. Адже тут, у донбаському Приазов’ї, здавен жили припонтійські греки. Проте не ці нащадки давньої Еллади визначають обличчя донбаського Приазов’я. А тим паче всього Донбасу. Це обличчя визначають інші чинники. Про них і поговоримо.

    На відміну від багатьох регіонів України, Донбас не був ареалом розселення давніх слов’янських племен. У донецьких степах споконвіку жили кочові орди — починаючи від хозар і закінчуючи татарами. Українські козаки, які в дечому перейняли спосіб життя ординців, почали освоювати ці простори в ранньомодерні часи — у XVII—XVIII стст. Можливо, українці й змогли б залюднити цей край і стати тут домінуючою силою, якби не інтенсивна індустріалізація, котра дала знати про себе в кінці ХІХ ст. Навіть сьогодні на Донбасі в селах та невеликих містечках є чимало україномовних людей з типово «козацькою» зовнішністю. Зрештою, український фрагмент Донбасу не такий і малий. Так, він тут не домінував. Не домінує і зараз. Але, хоч як парадоксально, цей український Донбас породжував і породжує українських відчайдухів. Пригадаймо, що на Донбасі виріс Дмитро Стус. З Донбасу був родом Микола Руденко — один із найнеординарніших представників дисидентського руху шістдесятників.

    Парадоксально, але поштовх для індустріалізації Донбасу дав українець Нестор Кукольник. Саме він ініціював побудову залізниці Харків-Таганрог, яка пролягла через Донбас. Він же звернув увагу царського уряду на багаті корисні копалини зазначеного регіону. Це вже пізніше з’явилися Юз та інші іноземні фабриканти. Правда, хто зараз про це відає на Донбасі…

    Не знаю, чи варто дякувати Кукольнику за цей поштовх до промислового освоєння регіону. Бо останнє здійснювалося вкрай незбалансовано, часто хижацькими методами, виявлялося в безжалісній експлуатації природних ресурсів. І призвело до численних проблем — економічних, соціальних, демографічних, екологічних.

    Історія сучасного, власне, індустріального Донбасу налічує максимум 150 років. Це дуже мало, щоб сформувати якусь традицію. Галопуюча індустріалізація Донбасу почалася в радянські часи. Тому якщо говорити про якісь донбаські традиції, то вони переважно радянські. Про радянськість Донбасу свідчить багато речей. Це й топоніміка, яка часто змінювалася. І численні пам’ятки радянської епохи в містах та селах Донбасу. Зрештою, російсько-радянська міфологія (з різноманітними міфічними стахановцями, краснодонцями), яка міцно загніздилася в головах донбасців, особливо старшого покоління. Хоча останнім часом донбасці починають шукати «духовність» — схоже, через непевність у дні завтрашньому і навіть сьогоднішньому. Пригадайте, яким набожним виглядав Янукович. А Пшонка з його численною домашньою релігійною атрибутикою! Правда, «духовність» донбасців переважно тягнеться до російського православ’я або до космополітичного протестантизму.

    Донбас був не просто регіоном з радянськими традиціями. Це була «ідеальна» модель радянськості. Пролетарський край, де домінуючим є «гегемон». Край шахтарів та металургів — людей чи не найбільш шанованих пролетарських професій. Водночас це «плавильний котел», де представників різних націй та народностей робили чимось одним, вважайте новою спільністю — радянським народом. Звісно, з російською мовою та російсько-радянськими стереотипами.

Таким радянським Донбас дістався незалежній Україні.

ДОБРІ ЖИТЕЛІ ДОНБАСУ

   Недавно на одному з телевізійних каналів почув просторікування Тараса Чорновола про те, що жителі Донбасу — дуже добрі, щирі люди. Ну кому, як не колишньому начальнику виборчого штабу Януковича, судити про ментальність донбасців! Тарас Чорновіл не одинокий у таких оцінках. Часто доводилося чути від різних людей, що на Донбасі живуть добрі люди, які не тримають камінь за пазухою, є відкритими і т. д., і т. п. Правда, виникає запитання, чому зараз деякі з цих «добряків» готові бити, а то й вбивати людей, які думають не так, як вони; чому ці «добрі люди» беруть заручників, піддають їх тортурам, чинять грабежі?

    Ні, я аж ніяк не заперечую «добрість» жителів Донбасу. Контактуючи з ними, не раз зустрічався з цим феноменом. З донбасцями легко спілкуватися, вони охоче йдуть на контакт, ладні обговорювати різні теми, готові навіть посповідатися.

    Інша річ — яка природа цієї «добрості». Звісно, будь-яке порівняння кульгає. Але «добрість» донбасців чимось нагадує дитячу доброту. Дитина, яка тільки починає пізнавати світ, є ще наївною, щирою, легко контактує, готова допомагати іншим. Донбасці, які є молодою спільнотою (я б їх ідентифікував як субетнос), відповідно, теж є «добрими» й «наївними».

    Як і діти, донбасці — люди емоційні. Можна сказати — «сердечні». Тобто сприймають світ не стільки раціонально, скільки емоційно. Звісно, «сердечне» сприйняття має свої переваги. Але його значне домінування веде до суттєвих негативів. Донбасці, ігноруючи раціональне мислення, легко піддаються ідеологічним маніпуляціям, різним міфологіям. Вони тривалий час вірили в «свого» Януковича, багато хто з них і далі вірить у Ахметова, боїться міфічних бандерівців, «Правого сектору», НАТО, Європейського Союзу, вважає, що Донбас годує Україну, що він дуже потрібен Росії, яка йому допоможе. Воістину блаженні віруючі.

    «Добрість» і «сердечність» донбасців часто поєднується із зарозумілістю, намаганням самоствердитися, яке, насправді, є проявом комплексу меншовартості. Це самоствердження за відсутності серйозної традиції, а отже, й смаку, може набирати потворних форм. Нещодавно країну шокувала пишнота палаців донбаських владоможців (Януковича, Пшонки, Іванющенка), де кричуща розкіш поєднувалася з таким же кричущим несмаком. Це зовсім не виняткове явище серед багатих донбасців. Вони вірують у свою «особливість», свою місію. Мені доводилося спостерігати не за одним дивним проектом багатеньких донбасців, які думали, ніби ощасливлюють не лише Україну, а й увесь світ.

    А ще донбасці — люди анархічні. Вони не шанують владу. І ладні шукати свою «хату з краю». Не забуваймо: колишня столиця українського анархізму Гуляйполе містилася майже на кордоні з Донбасом. Цей своєрідний анархізм поєднується з напівміфічним «донбаським характером». Мовляв, донбасці, попри свою «добрість», є людьми сильними, жорсткими, навіть жорстокими. До певної міри це так. Принаймні, донбаський криміналітет, як і анархісти батька Махна, займалися масштабними грабунками. Але донбасці демонструють силу до того часу, доки відчувають, що їх багато, а тих, на кого вони тиснуть, мало. Ще їм потрібен вожак. Це психологія кочової орди. Досить забрати вожака, показати донбасцям силу, як вони ламаються. Крах Януковича і під час помаранчевої революції, і під час Євромайдану це демонструє. Як і орда, що змушена відступити під натиском сильного, але може повернутися на своє кочовище, так і донбасці, відступивши і «зализавши рани», ладні взяти реванш.

    Пересічний же донбасець направду мирний. І готовий миритися з правом сильного. Чи можемо ми говорити про серйозний опір репресіям радянської влади на Донбасі? Далебі, ні. Так само й не можемо говорити про серйозний опір у цьому краї німецькій окупації під час Другої світової війни. Щоправда, радянська пропаганда витворила міф про краснодонців, щоб показати, ніби Донбас боровся проти фашистів. Але це міф, за яким мало що стоїть. Зрештою, пересічний донбасець примирився з кримінальною окупацією свого краю на зорі української незалежності. Більше того, прийняв цю окупацію як свою. Мовляв, так, це бандити, але ж бандити свої.

    І ще одна риса донбасців упадає у вічі. Це — слабке почуття гумору та якась понурість. Придивіться, приміром, до очільників Донбасу. Чи пам’ятаєте ви, щоб Янукович жартував? Іноді він намагався посміхатися. Але ця посмішка була відверто цинічною та водночас зверхньою. Хоча цю понурість, в принципі, можна зрозуміти. Життя на Донбасі не було і не є простим. Тут не до сміху.

    Загалом житель Донбасу чимось нагадує дитину, в якої тяжке дитинство. Він добрий, наївний, «сердечно» сприймає світ. Через те ладен багато що брати на віру, не вдаючись до раціонального аналізу. Але разом з тим ця «дитина» може бути жорстокою й жадібною. Бо ж у неї тяжке дитинство.

ДОНБАСЬКИЙ ПОРОЖНЯК

    Нинішня ситуація на Донбасі, як на мене, — не лише наслідок впливу Росії, камарильї емігранта Януковича, місцевих олігархів, їхніх ідеологічних речників — регіоналів та комуністів, прорахунків київської влади тощо. Це й породження «донбаського характеру».

    Донбаська доброта, поєднана з наївністю, є причиною того, що чимало жителів цього регіону підтримують ефемерні «народні республіки» — Донецьку й Луганську. При цьому самі не знають, що це таке. Але підтримують. Бо так підказує їм серце. І вірять, що це вирішення їхніх проблем.

    Донбасці, які голосували на псевдореферендумі за свої «народні республіки», не хочуть включити розум та елементарно проаналізувати ситуацію. Не хочуть визнати, що вони є депресивним й дотаційним регіоном. І Росії вони не потрібні — хоча б через те, що анексія Донбасу створить для неї безліч серйозних проблем. До речі, Росія навіть не визнала результатів псевдореферендуму.

    Коли ж донбасці захочуть стати незалежними, то світ не визнаватиме їхньої самостійності. Навіть не відомо, чи визнає «народні республіки» Росія. У такому разі Донбас стане ізольованою територією. Навіть торгувати нормально не зможе. А за нинішнього становища донбаської економіки це означатиме її крах.

    Але питання не лише в економіці. Уже сьогодні дедалі більше даються взнаки анархічні риси донбасців. Донбас стає некерованою територією. Поряд з паралізованими органами влади діють «народні республіки», різноманітні парамілітарні угруповання. Зрештою, тут українські силовики проводять антитерористичну операцію, а фактично змушені вести бойові дії. Видається, що сьогодні вже ніхто не контролює Донбас — ні український уряд, ні путінська Росія, ні донбаський олігархат. Чимось це нагадує події в Україні 1918—1920 рр. Щоправда, в межах лише одного регіону.

    Чи розуміють донбасці трагічність ситуації, в яку вони самі себе загнали? І продовжують заганяти. На жаль, цього розуміння серед більшості жителів регіону немає. Залишається сподіватися, що воно з’явиться. Тільки — коли? І чи не буде це запізно?

Петро Кралюк, професор, доктор політології та історії, публіцист

Перші вибори в об’єднаних громадах: що варто знати

вибори

Якою буде виборча система, хто має право голосу, які вимоги до кандидатів – детальніше тут

Хто такий староста та чим він займається – тут

Як працюватиме новообрана рада об’єднаної громади та голова – тут

Що таке виконавчі органи та виконавчий комітет ради – тут

 

До Вашої уваги також радіоінтерв’ю із експертом у сфері місцевого самоврядування, що висвітлює наступні теми:

1. Що таке реформа децентралізації в Україні? Що таке об’єднана громада? Що таке самоврядування? Детальніше тут

2. Які перші вибори в об’єднаних громадах? Яка мета перших виборів? Кого виборець обиратиме на перших виборах? Які повноваження будуть у виборних посадових осіб? Нові повноваження, нові обов’язки, нові ресурси – які вони? Кого обиратиме село (староста) і які його / її обов’язки? Детальніше тут

3. Вплив децентралізації та виборів зокрема, на жителів об’єднаних громад. Детальніше тут

http://cvu.org.ua/nodes/view/type:news/slug:pershi_vybory_v_obyednanyx_hromadax_shho_varto_znaty

За забруднення довкілля на Cтрийщині сплачено понад 1,4 мільйона гривень екологічного податку

екологія
екологія

Протягом січня-липня 2016 року суб’єкти господарювання Стрийщини області перерахували до бюджетів всіх рівнів 1435,8 тис. грн екологічного податку. Якщо порівнювати з відповідним періодом 2015 року, то сума надходжень більша на 15,3%.

Екологічний податок є основним джерелом фінансування заходів, спрямованих на захист навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів. Відтак частина коштів, які надійшли до держбюджету, спрямовується на фінансування цільових проектів екологічної модернізації підприємств.

Варто зазначити, що відповідно до п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

– викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

– скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;

– розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання);

– утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

– тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

При цьому розміщення відходів – постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

 

За січень-серпень платники Стрийщини сплатили 569,2 млн. грн.. податків до державної скарбниці

До Зведеного бюджету України в продовж січня-серпня  2016 року платники Стрийщини сплатили 569176,6 тис.грн. За словами в.о. начальника Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області Володимира Сачка, це на 192634,0  тис.грн.  більше показника попереднього року. Зокрема, до державного бюджету поступило 299951,6 тис.грн. Платники спрямували до державного бюджету: податку на додану вартість  62554,6 тис.грн, податку на прибуток – 9531,2 тис. грн, рентної плати за користування надрами 147991,5 тис. грн, єдиного соціального внеску 131628,0 тис.грн. До місцевого бюджету поступило 269225,0 тис.грн. податків і зборів, що на 95050,3  тис.грн. більше, в порівнянні з відповідним періодом минулого року. За січень-серпень 2016 року до місцевих бюджетів Стрийщини надійшло 175929,8 тис.грн. податку на доходи фізичних осіб, 1667,3 тис.грн податку на прибуток, 24223,6 тис.грн єдиного податку, 30045,2 тис.грн плати за землю.

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України