• Сьогодні: Неділя, Серпень 25, 2019
Інфо ПС

Ми – на Сході!

ПС Стрийщини дякує всім хто допоміг бійцям 2 -ї Резервної сотні у виїзді в зону бойових дій на ротацію. Дякуємо також Стрийській Єпархії УГКЦ в особі Преосвященого Владики Богдана Манишина за надану амуніцію та натівські аптечки. Дай Бог Вам всім здоров’я!

ГОРДІСТЬ УКРАЇНИ

Сьогодні виповнюється 75 років із Дня народження великого кіноактора і сценариста Івана Миколайчука.Справжній геній!aHR0cHM6Ly9wYnMudHdpbWcuY29tL21lZGlhL0NrLVdTUGdXc0FBc3JCaS5qcGc6bW9zYWlj

Порошенку бракує мужності стосовно дерусифікації

Президент Петро Порошенко лукавить, коли говорить, що вирішувати долю назв міст повинні місцеві громади, переконує експерт тижневика«Країна». Адже значна частина їх – росіяни, яких переселили на землі українців, знищених під час російської окупації, або громадяни, що їх протягом поколінь позбавляли змоги знати власну історію, а годували натомість імперськими фабрикаціями. Тепер пропонують з ними радитися так, ніби невідомо, якій назві вони віддадуть перевагу, наголошує видання. Чи поляки питали в німців, як їм бути з назвами своїх віднайдених міст Вроцлав, Ґданськ, Ґдиня, Сопот, відібраних у них на століття? Зараз той момент, коли лідер країни повинен мати мужність взяти відповідальність на себе і проводити цілеспрямовану політику дерусифікації – щоб в українських топонімах не залишилося сліду російських завойовників.

Кожна російська вивіска, кожне видання, кожна назва товару, кожна реклама, кожне російське слово у Верховній раді та інших державних і недержавних установах, в радіо чи телеефірі – це пропаганда московських імперських цінностей, продовження московської агресії іншими методами, по суті це – зрада України!

ІГОР САФІЯНИК – ПЕРЕМОЖЕЦЬ 2-ГО ЕТАПУ КУБКА ЄВРОПИ “ГРЕН-ШЛЕМ”

047_8ac724de047d5f88c8fa901af712d1caУ Ганновері (Німеччина) завершився 2-й етап Кубка Європи серії “Грен-шлем” з автомодельного спорту.

Майстер спорту міжнародного класу стриянин Ігор Сафіяник виборов перше місце. Раніше він був другим на першому етапі у Капфенхардті. Тож за сумою двох етапів лідирує наш земляк (18 балів). Другу сходинку займає німець Міка Дьорінг (16 балів), а на третій – угорець Роберт Пастор (6 балів).
ІІІ етап Кубка Європи серії “Грен-шлем”, відбудеться 22-24 липня у м. Піла (Польща), ІV етап – 20-21 серпня у м. Базель (Швейцарія) і Y етап – 10-11 вересня у м. Печ (Угорщина). Фінал Кубку відбудеться 23-25 вересня у Стрию.

14 червня народився Євген Коновалець

thumb_193662_news_mОдин  з ідеологів українського націоналізму народився у Жовківському районі Львівської області.  Полковник армії УНР, перший голова ОУН та голова проводу українських націоналістів.

Із студентських років вів активну громадсько-політичну діяльність, брав участь у боротьбі студентства за український університет у Львові. З 1912 року — секретар львівської філії «Просвіти».   Незабаром став членом Української Національно-Демократичної Партії. У 1913 році  входив до «Тіснішого народного комітету» УНДП, на засіданнях якого галицькі політики обговорювали і приймали рішення з найактуальніших питань українського політичного життя в Австро-Угорщині. Протягом 1920-х років відбулося декілька замахів на Євгена Коновальця. Їх намагалися здійснити різні агенти радянських спецслужб. 1933-го розпочалася реалізація останньої операції з убивства Провідника під кодовою назвою «Ставка», яку розробляли у Москві під особистим наглядом Йосипа Сталіна.  23 травня 1938 року Коновалця вбили у Роттердамі. Вбивство Коновальця виконав Павло Судоплатов (пізніше — керівник розвідувально-диверсійного управління НКВС СРСР). Той передав в кафе готелю вибухівку, замасковану під коробку цукерок з українським орнаментом як подарунок «від друзів». Після того як коробка була перевернута у горизонтальне положення, вона вибухнула.

 

 

ГАРЯЧІ ПУТІВКИ ВІД АТОШНИКІВ.

СКОРО ДЕПУТАТИ ПІДУТЬ НА КАНІКУЛИ. ЗМУЧИЛИСЬ, ГАДИ.

ГАРЯЧІ ПУТІВКИ ВІД АТОШНИКІВ.

Бійці АТО пропонують безкоштовний відпочинок народним депутатам в екстримальних умовах… Цілодобові салюти. Незабутні видовища. Безкоштовне харчування. Позбавлення зайвої ваги без фізичних навантажень. Вибір маршруту за бажанням: Авдіївка, Піски, Широкіно і т.д.
В перший день прийде прозріння, що в Україні третій рік війна, а не АТО.!!!!!

Анжеліка Грабовська

ЯКЩО ЦЕ ДІЙСНО ТАК, ТО ЧИ Є У НАС ТОДІ МАЙБУТНЄ?

Чи підтримати своїм авторитетом ЛГБТ-спільноту, чи навпаки – скористатися її авторитетом і підтримкою мали на меті народні депутати з БПП, які стали під час так званого маршу рівності під веселковий прапор, мені невідомо. Але відомо достеменно інше – пропаганда сексуальних збочень не є ознакою моральності. А позаяк дійство під назвою марш рівності, яке відбувалося в центрі української столиці, окрім усього іншого можна вважати й публічною акцією такої пропаганди, то й дії усіх причетних до неї, у тім числі й державних чиновників, з благословіння яких вона відбулася, а також шести тисяч поліцейських, які охороняли це пропагандистське шоу – замість того, щоби його припинити, також підпадають під категорію аморальних. Отже, висновок цілком очевидний.

Так само очевидним є й той факт, що зробивши протекціонізм по відношенню до сексуальних збоченців частиною державної політики, автоматично стає аморальною й держава. Особливо кричущим цей факт виглядає в умовах війни та глибокої постмайданної кризи, коли в пограбованій ущент і всуціль корумпованій країні соціально незахищеною стала переважна більшість населення, коли не мають належного соціального захисту навіть сім’ї загиблих українських вояків, коли позбавляються соціальних гарантій і пільг інваліди-чорнобильці, урізається соціальна допомога дітям-інвалідам тощо. Складається таке враження, що залишаючи за бортом кращу частину суспільства, держава робить ставку не на його морально здорові сили, а на збоченців, покидьків, шахраїв, клептоманів і корупціонерів, адже саме таких ми бачимо фактично на всіх щаблях української влади. Якщо це дійсно так, то чи є у нас тоді майбутнє?

Володимир Стецюк

Українська національно-визвольна революція ще триває

 

За збіркою Степана Бандери «Перспективи української революції» (Мюнхен, 1978 р.)

«Хто визволиться сам – вільним буде,

хто визволить кого – в неволю візьме»

Леся Українка

«Революція – це цілий процес боротьби, від її початків до кінцевого завершення. Обмежене поняття революції на етапі її найбільшого розгортання і завершування, тобто на остаточному державному чи суспільному перевороті, є так само невластиве, як не можна називати деревом саму його крону, без коріння і стовбура. Початком революції вважаємо той момент, коли під впливом скристалізованих революційних ідей починається цілеспрямована боротьба революційних сил за усунення існуючого, зненавидженого ладу та за створення на його місці нового, кращого, накресленого революційною ідеологією і програмою. Розвиток революції визначається триванням і розгортанням її боротьби. Він може відбуватися у формі довготривалого, затяжного процесу, в якому боротьба розгортається ступенево, з етапами більшої чи меншої напруги, може мати короткий, наглий хід. Історичне значення мають тільки успішно завершені революції, які закінчуються перемогою революційних сил та ідей. І власне, кінцевий етап вирішує про те, чи якийсь революційний процес вповні заслуговує на назву революції».

«Суть революції полягає в докорінній зміні, яка охоплює зміст і структуру державно-політичного, суспільно-духовного й економічного життя одного чи більше народів. Нові ідеї, нові сили, нові системи піднімають боротьбу проти ідей, сил і систем, пануючих у дотеперішньому укладі, щоб їх усунути, прибрати кермо життям і розвитком свого народу та дати йому нові напрями, нові форми». (Як бачимо, йдеться не про зміну декорацій і персонажів, а про системну заміну старого новим В.А.)

«Українська національна революція – це безперервний, постійний і прогресивний процес, який охоплює і проймає все життя. Її уклад позитивних ідей і вартостей стоїть проти большевицької (В нашому випадку – російської імперсько-совкової та власної клептократично-олігархічної В.А.) системи не як абстрактна теорія і доктрина, а як жива, дієва, динамічна сила».

 Саме дієва сила, оскільки: «Неможливим є повністю заламати ідейно, розкласти морально большевицький (і названі вище – В.А.) режим тому, що він не має ані ідеї, ані моралі взагалі».

А де ж брати кадри для НВР? Адже старі режими готують лише своїх захисників… «Не шукати готових кадрів, бо таких ніколи немає, а тільки виховувати їх, мобілізовувати й організовувати з таких людей, які до цього надаються своєю настановою і характером.

Творення, формування кадрів для визвольної боротьби – це і є найсуттєвіше, головне завдання цілого революційного процесу. Найбільша частина уваги, енергії і революційної дії мусить бути спрямована на те, щоб своєю ідеєю захопити щораз більшу кількість найкращих людей, щоб із пасивного стану улягання ворожій системі привести їх у стан активного спротиву й поборювання ворога; щоб організаційною працею і розгортанням революційної боротьби створити з них загартовані кадри, свідомих борців…» (Слава Богу, останні у нас вже з’явилися! Але їх дуже мало…В.А.)

«Особливе значення має ідеологія, яка визначає цілі визвольної революції, її програму в засадничих питаннях нового ладу та шлях проведення тих цілей у життя. Ідея – це душа, породжуючи і рушійна сила цілого визвольного руху, це його найістотніша, незмінна суть». … «основні ідеї мусять бути чинником сталим, незмінним. Якщо почати їх міняти, застосовувати за тактичними міркуваннями до настанови різнорідних елементів, тоді ці ідеї відразу втрачають свою пориваючу силу, а революційний рух розгублюється і заникає». (Так було у 1917-20, 1990-91 р.р., після двох Майданів, так є і зараз, на жаль В.А.) Між тим – «вірність ідеї українського націоналізму – це найбільша сила української визвольної революції…»

«Боротьба породжує, мобілізує все нових борців, а борці породжують боротьбу. Це безперервний ланцюговий процес, який охоплює щораз ширші кола народу, незалежно від різних форм революційної дії. А його незмінним і не заступним мотором є великі ідеї українського націоналізму. Ці ідеї, діючи в динамічній формі революційної боротьби, мобілізують  і формують активні й провідні кадри сучасних визвольних змагань України».

«Самостійну державу може здобути український народ тільки власною боротьбою і трудом. Сприятливий розвиток міжнародної ситуації може значною мірою причинитися до нового розгорнення й успіху нашої визвольної боротьби, але він може відіграти тільки допоміжну, хоч дуже корисну роль. Без власних змагань українського народу найсприятливіші ситуації не дають нам ніколи державної незалежности, хіба тільки заміну одного поневолення на інше… Як визволення, так і оборона самостійної України може в основі спиратися тільки на власні українські сили, на власну боротьбу і постійну готовність до самооборони».

«Всілякі пристосування власних ідеологічних і програмових засад до зовнішніх впливів, викривлювання чи применшування їх відповідно до тактичних вимог на відтинках нашої діяльності в чужому чи ворожому середовищі підкопує самі основи визвольної боротьби. Через ідейно-програмову опортунізацію, через відступлення від повноти й чистоти власних цілей, замазання їх в очах народних мас ставиться під знак запиту успішність і доцільність визвольної революції, прищеплюється сумнів, чи можлива й доцільна така боротьба за применшені, половинчасті цілі, які цілком не відповідають духові і потребам України». (Ні Європа, ні МВФ, ні НАТО, ні тим паче Росія нам не допоможутьВ.А.)… «поневолений чужою державою народ (А ми окуповані Росією в усіх сферах життя В.А.) може здобути справжнє і тривке визволення тільки власним змаганням, напругою всіх своїх сил у боротьбі на життя і смерть… Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама нація не виборює і не кує своєї долі власною боротьбою».

І до уваги нинішньої нашої влади та політикуму: «всі течії і групи, які в основу визвольних змагань кладуть орієнтацію на вирішальну допомогу західних держав, і до їхньої політики хотіли б достосовувати українську політику – йдуть безвиглядними манівцями». «…коли якась група своє існування і свою роботу на українському відтинку спирає в засаді на засоби і на підтримку чужосторонніх чинників, то тим самим вона і її робота стають експозитурою тих чинників в українському житті. Це діється закономірно, без уваги на те, чи це признається, чи приховується і заперечується. Бо ціла робота, її зміст, її напрямок мусить бути такий, якого собі бажають та на який погоджуються дотичні «спонсори». Надавання стороннім силам і кон’юнктурі вирішального значення в справі визволення, приводить до її заламання в справі визволення, як це найвиразніше показує наша історія. Така концепція сама собою гальмує розвиток і мобілізацію власних визвольницьких сил народу і притуплює дух боротьби. Зовнішні чинники кермуються своїми власними цілями й інтересами, а нашу справу, визвольні сили й боротьбу України в практиці і політиці розглядають під кутом власних ресурсів».

І щодо загравання з Росією та росіянами: «Ми вважаємо російський народ за загарбника, тому не сміє бути притупленою гострота українського антиросійського фронту, ані не сміє поширюватися серед українських народних прошарків баламутство». «Історичний досвід переконливо повчає нас, що Росія при всіх внутрішніх перемінах ніколи не зміняла, ні не послаблювала свого імперіалізму – гону загарбувати, визискувати й нищити інші народи, зокрема український». «…імперіалізм російського народу – це явище історичного порядку, що міняє свої форми та методи дії, але в своїй істоті залишається незмінним».

І як висновок: «українська самостійницька політика мусить зробити належні висновки з того факту, що в московському таборі існують тільки сили вкрай ворожі справі державної самостійності України».

Від себе

Не знаю, на чому виховувалися наші нинішні керманичі держави, що студіювали і що читали… Але все ж порекомендую прочитати ще раз і впровадити вивчення в школах та вузах – а інакше справжнього українця не матимемо! – таких наших авторів:

  1. Тарас Шевченко: “Кобзар”.
  2. Іван Франко. “Поза межами можливого”, “Одвертий лист до української галицької молодежі”, “Суспільно-політичні погляди Драгоманова”.
  3. Микола Міхновський: “Самостійна Україна”.
  4. Дмитро Донцов: “Націоналізм”, “Хрестом і мечем”, “Московська отрута”, “Дух нашої давнини”.
  5. Степан Бандера: “Перспективи української революції”.
  6. Микола Сціборський: “Націократія”.
  7. Василь Іванишин: “Державність нації”, “Українська ідея”.
  8. Олег Баган: «Націоналізм і націоналістичний рух».
  9. Юрій Горліс-Горський: «Холодний Яр».
  10. Дмитро Ярош: «Нація і Революція».
  11. Ігор Загребельний: “Націоналізм versus модерн”.
  12. Павло Штепа «Українець москвин»
  13. Твори письменників-вісниківців (Є. Маланюк, Ю. Дараган, О. Ольжич, О. Теліга, Л. Мосендз, Ю. Клен, Ю. Липа, ранній У. Самчук та ін.).

Можливо, тоді в Україні стане більше українців, а не «москвинів» совкового ґатунку.

Василь Алєксєєв

Краще не скажеш

СЛІДОМ ЗА ГЕЙ-ПАРАДАМИ В УКРАЇНІ ЧАС ПРОВОДИТИ МАРШІ ЗАХИСТУ ПРАВ МАНІЯКІВ, САДИСТІВ, МАРОДЕРІВ, КОРУПЦІОНЕРІВ, КЛЕПТОМАНІВ ТА ІНШИХ ЗБОЧЕНЦІВ

Так званий марш рівності ЛГБТ-спільноти, який проходив у Києві, сьогодні в теленовинах на першому плані. Навіть зведення з фронту подаються після висвітлення обстановки в районі проведення гей-параду, де пильнують безпеку 6,5 тис. правоохоронців. «Коли люди виходять на акції протесту, тому що в них зарплати маленькі, то їх ніхто так не охороняє, – цілком справедливо зазначила з цього приводу на 112-му каналі політичний експерт Ольга Білякова, – виходить, зараз вигідніше бути людьми з нетрадиційною орієнтацією…»

Отже, виходячи з логіки захисту прав різних збоченців, слідом за гей-парадами або маршами рівності в столиці воюючої України, яка потерпає від зовнішньої російської агресії та внутрішнього свавілля й мародерства діючої влади, тепер варто провести марші захисту прав сексуальних маніяків, садистів і військових злочинців з терористичних банд, які діють в окупованих районах Донбасу. А очолити цей «правозахисний» рух мають високопоставлені мародери, корупціонери та клептомани нині діючого режиму.

З метою забезпечення безпеки цього «правозахисного» руху та усунення можливих провокацій з боку різних право-радикальних угруповань й інших здорових сил громадянського суспільства доведеться залучити до охорони «громадського порядку» всі наявні сили поліції, СБУ, а також підрозділи нацгвардії та ЗСУ. І лише з таким рівнем «правозахисту» Україна й отримає нарешті безвізовий режим від Євросоюзу, яким і зможуть скористатися вищезазначені привілейовані «правозахищені» категорії українського населення.

Володимир Стецюк

Децентралізація: як формується громадський бюджет

Децентралізація: як формується громадський бюджет

 

У Стрийському районі може бути створено шість об’єднаних територіальних громад – Дашавська ОТГ, Моршинська, Дулібська, Нежухівська, Угерська ОТГ. Принаймні, за це виступають голови місцевих рад. Зараз департамент фінансів ЛОДА прораховує фінансові показники запропонованих громад, щоби потім винести перспективний план Стрийщини на народне обговорення.

Саме місто Стрий у цей перелік не входить, оскільки воно залишиться окремою територіальною громадою.

Спеціалісти Інституту Політичної Освіти та програми «Громадяни в дії!» пояснили, що таке громадський бюджет міста – як його сформувати, як він діє, і які переваги після його створення отримають мешканці та депутати громади.

Як стало відомо Domik.ua, згідно з документом, фінансування громадського бюджету відбувається за рахунок коштів міського бюджету та інших джерел. За рахунок коштів громадського бюджету фінансуються проекти членів територіальної громади міста, реалізувати які можна протягом одного бюджетного року.

http://domik.ua/pic/publication_245412_imgdb2778860d471062bbfd7704149547ae.png

 

 

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України