• Сьогодні: Неділя, Серпень 25, 2019
Інфо ПС

Завтра Порошенко буде у Львові

Президент України Петро Порошенко 18 серпня планує відвідати Львівську область.

 Про це «Вголосу» стало відомо з власних джерел.

У прес-службі Львівської ОДА цю інформацію частково підтвердили та повідомили, що остаточно про візит та програму перебування президента на Львівщині буде відомо вже після обіду

Прес-центр Львівської залізниці попереджає

У зв’язку з проведенням середнього ремонту колії на дільниці Львів – Стрий з 15 до 19 серпня змінено розклад руху деяких потягів.
16 серпня запізнення пасажирських та приміських поїздів №6187 Львів-Мукачево, №107 Ужгород-Одеса, №741 Дарниця – Трускавець, №6011 Львів-Трускавець, №6189 Львів-Мукачево-Чоп на станції Стрий складе 4 хвилини. Потяг №741 Дарниця – Трускавець на 8 хвилин пізніше прибуде до Трускавця, поїзд №107 Ужгород-Одеса – на 8 хвилин пізніше прибуде на станцію Чоп. Приміський поїзд №6188 Мукачево-Львів на 8 хвилин пізніше відправиться із Лавочного та на 6 хвилин пізніше прибуде до Львова. Також 16 серпня маршрут приміського поїзда №6011/6012 сполученням Львів-Трускавець курсуватиме лише до Стрия, між Стриєм та Трускавцем не курсуватиме.
17 серпня очікуване запізнення на станції Львів потягів №830 Ужгород-Львів, №42 Трускавець-Дніпропетровськ, №6010 Трускавець-Львів, №6166 Чоп-Мукачево-Львів, №6188 Мукачево-Львів складе 4 хвилини.
19 серпня очікуване запізнення на станції Львів поїзда №6012 Трускавець-Львів складе 10 хвилин, на станцію Лавочне потяги №107Ужгород-Одеса та №829 Львів-Ужгород прибудуть із запізненням 4 хвилини, також на станцію Стрий на 4 хвилини пізніше прибудуть приміські потяги №6189 Львів-Мукачево-Чоп, №6187 Львів-Мукачево, №6011 Львів-Трускавець, №6013 Львів-Трускавець.

СБУ закликає боротися спільно

13938542_1805877492976916_2303932734153068206_n

СБУ встановила рівні терористичної загрози для регіонів України

У зв’язку із загостренням ситуації на адміністративному кордоні з АР Крим та у районі проведення антитерористичної операції, згідно з вимогами пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 92, Служба безпеки України інформує про прийняття рішення щодо встановлення наступних рівнів терористичних загроз:

“ЧЕРВОНИЙ” – Донецька та Луганська області, АР Крим;

“ЖОВТИЙ” – Запорізька, Миколаївська, Одеська, Сумська, Харківська, Херсонська та Чернігівська області;

“СИНІЙ” – Дніпропетровська, Закарпатська, Рівненська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Київська області та м. Київ;

“СІРИЙ” – Вінницька, Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Львівська, Полтавська та Тернопільська області.

Зазначена постанова є відкритою, громадяни можуть ознайомитись із заходами, що вживаються суб’єктами боротьби з тероризмом відповідно до визначених рівнів терористичних загроз (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/92-2016-%D0%BF).

Прес-центр СБ України

 

Урядова політика тарифного грабежу

Уряд обманює людей, здійснюючи політику справжнього тарифного грабежу. Причому, відбувається це шляхом заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, плюс ще й зі зловживанням службовим становищем. Тобто, тут цілий «букет» статей Кримінального Кодексу. І колись цим діям буде дана справедлива та жорстка оцінка.

Наразі субсидійна система сформована так, що навіть незаможна людина не зможе претендувати на субсидії, якщо, до прикладу, вона придбала щось на суму, яка перевищує 50 тис. грн. Маєш додатковий дохід – плати за комунальні послуги самостійно.

Разом з тим жодним чином не враховується вражаюча диспропорція між доходами громадян та платіжками, які вони отримують.

Починаючи з квітня 2015 року тарифи на житлово-комунальні послуги внаслідок їх державного регулювання Яценюком, Гройсманом та Вовком збільшились: газ – на 590%; опалення – 260%; гаряча вода – 212%; електроенергія – 175%; холодна вода –на 80%; при цьому пенсія та мінімальна заробітна плата за той же період підвищилися всього лиш на 19%, а прожитковий мінімум – на 27%.

При мінімальній зарплатні в 1550 грн сім’я буде змушена віддавати за невеличку квартирку 50 м2 в опалювальний сезон щонайменше 3000 грн ($120). Зрозуміло, така платіжка – непідйомна для більшості українців.

Тому очільникам міст зі свого боку потрібно й надалі тиснути на Уряд, аби той переглянув завищену вдвічі ціну на газ, яка є визначальною при формуванні тарифів на газ, опалення та гарячу воду. Крім того, вони мають застосовувати ті цілком реальні інструменти, які дозволять на місцях зменшити суми платіжок громадян, зокрема за опалення, аж до 30 %. У теперішніх умовах це зовсім не мало.

Щонайменше, потрібно запустити проекти з теплосанації, ґрунтовно підійти до справи 100-відсоткового забезпечення жителів міста приладами обліку тепла.

До прикладу, середній рівень оснащеності будинковими лічильниками тепла в Україні становить 52 %. Найгірша ситуація в Тернопільській області — лише 7 %. В Одеській області – 28 %, Полтавській – 31 %, Черкаській – 32 %, Дніпропетровській – 37 %, Харківській – 37 %, Волинській – 38 %, Донецькій – 44 %, Чернівецькій – 45 %, Чернігівській – 46 % та Кіровоградській – 50 %. Найкраще відбувається процес оснащення в Києві: за останні два роки приладів обліку збільшилося вдвічі. І, якщо ще на початку 2016-го їх було 77 %, то зараз — близько 90 %. Більше того, мер Києва Кличко пообіцяв, що кияни до початку опалювального сезону матимуть повний облік теплової енергії. Як бачимо, все реально, і за короткий проміжок часу цілком можливо зробити серйозний ривок у вирішенні цього проблемного питання. Іншим містам та областям України потрібно так само активізуватися та прискорити темпи встановлення лічильників тепла.

Низькі показники встановленого обліку тепла є, в першу чергу, показником незадовільної роботи місцевої влади та керівництва НКРЕКП. Адже встановлення лічильників передбачається відповідними інвестиційними програмами місцевих монополістів, кошти на облік закладаються у тариф для кінцевих споживачів, але належний контроль з боку місцевої влади та керівництва НКРЕКП за повним виконанням затверджених інвестиційних програм не здійснюється. У нинішніх же обставинах це те, на що має звертатися першочергова увага.

Так, останній річний звіт НКРЕКП вказує на те, що рівень невиконання інвестиційних зобов’язань за 2015 рік по теплопостачанню становить 62 % – йдеться про суму в понад 570 млн грн. Ось, де заховано чийсь лічильник тепла.

А для того, щоб прискорити темпи встановлення лічильників тепла, мерам необхідно ініціювати зменшення нормативів споживання теплової енергії без лічильників, які на сьогодні завищені приблизно вдвічі.

За підрахунками незалежних аудиторів, в окремих регіонах України нова вартість опалення сягатиме понад 1600 грн за 1 Гкал та понад 50 грн за м2 без лічильника. Наприклад, найбільше не пощастило мешканцям Ніжина, які мають сплачувати самий високий тариф в Україні за опалення без лічильника – 50,66 грн/м2, так за опалення невеличкої квартири у Ніжині площею в 50 м2 мешканцям пропонують сплатити місцевому монополісту ТОВ «НіжинТеплоМережі» – 2533 грн на місяць. Причому, за такою вартістю має сплачувати більше половини споживачів міста Ніжин, оскільки показник оснащеності обліком теплової енергії по Чернігівській області не перевищує 50%.

Крім того, в можливостях міських рад зробити так, щоб компанії-енергопостачальники власними силами залучали інвестиції та проводили модернізацію мереж і виробничих потужностей, а не закладали відповідні витрати в тарифи для населення.

Проблема грабіжницьких тарифів насправді більш небезпечна, ніж здається на перший погляд. Адже підвищення вартості всіх житлово-комунальних послуг зумовить, як сніжний ком, підвищення цін на інші блага – різноманітні товари, роботи й послуги. Далі – криза неплатежів, у кращому випадку. За найгіршого сценарію – прискориться смертність серед найбільш соціально незахищених верств: сиріт, інвалідів, самотніх батьків із дітьми, пенсіонерів, які залишилися без підтримки дітей. Тому зараз основне завдання місцевих влад, експертів, небайдужих громадян – тиснути на владу, аби та прийняла на законодавчому рівні необхідні рішення про перегляд несправедливих тарифів.

 

Максим Гольдарб, директор «Публічного аудиту»

 

 

Подорож зі “Скорпіоном” обірвалася в Стрию

      Як повідомляє відділ комунікації національної поліції  Львівської області, 6 серпня близько 13.00 працівники групи реагування патрульної поліції Стрийського відділу поліції  на автодорозі «Моршин-Стрий»  зупинили автомобіль «Sitroen Jumpi», водій якого порушив Правила дорожнього руху.

Як встановили під час перевірки працівники поліції, за кермом автомобіля перебував  49-річний мешканець Житомирської області. Під час спілкування з водієм правоохоронці зауважили, що чоловіки, котрі перебували у салоні авто,  помітно нервували. Пасажирами автівки виявилися іноземці віком 34 та 38 років. Вони   не змогли пред’явити правоохоронцям документи, які б засвідчили їх особу, а також відмовилися повідомити, на якій підставі та з якою метою перебувають в Україні.

«Причини такої поведінки цих осіб, а ними виявилися 34 та 38-річні громадяни однієї з держав кавказького регіону,   стали зрозумілими для нас, коли у автомобілі ми виявили  сумку, у якій знаходились зброя та боєприпаси, балаклави, декілька пар рукавиць,  бінокль  та інші речі. Як підтвердили  експерти,  вилучена у іноземців зброя є вогнепальною бойовою зброєю, а саме:  пістолет з пристроєм для приглушення пострілу, пістолет-автомат «Скорпіон» та  граната РГД-5. За попередньою інформацією, на території  України чоловіки перебувають близько півроку. Ми встановлюємо чи причетні вони до скоєння інших кримінальних правопорушень, у тому числі  з застосуванням вилученої  зброї, а також інші обставини їх перебування на території України. Призначено низку відповідних експертиз, на час досудового розслідування  підозрювані перебуватимуть  під вартою», – розповів начальник Стрийського відділу поліції підполковник поліції Іван Малиш.

Зловмисникам   повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 (Незаконне поводження зі зброєю,бойовими припасами або вибуховими речовинами) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Проводиться досудове розслідування.

Ініціюйте собі субсидію власними руками

Це можна просто, легко і швидко зробити, зайшовши на офіційний сайт Мінсоцполітики.13876164_419054588263461_3889950292958771993_n

Чи стане озеро… присадибною ділянкою? Так, якщо його «облагороджувати» по-моршинськи.

     Жителі Моршина побоюються, що під приводом очистки міського озера влада засипле його значну частину, а земельні ділянки з прибережної зони продасть.

        FullSizeRender(1)У далекому 1962 році, мудрі люди, які думали про розвиток курорту Моршин, зробили в місті озеро. Площа водного плеса становила 3,8 га. Дуже швидко ця водойма стала улюбленим місцем літнього відпочинку моршинців і гостей. На озері облаштували піщаний пляж, працювала човнова станція, де можна було взяти напрокат човен, катамаран, тапчан тощо. Були споруджені причал, роздягальні, туалети.  Регулярно бралися проби води для лабораторних досліджень, заміряли температуру води і повітря. На станції працювали рятівники, медсестра. За гарної погоди на озері могли відпочивати 500 і більше людей. Поряд, посеред чудового фруктового саду, діяв літній пансіонат “Озерний”.

Але на зміну державним мужам до влади прийшли люди, які мислили комерційно. Спочатку приватизували пансіонат, і на його місці виросло дачне містечко. А нині над озером нависла реальна загроза.

Оскільки роками водойма не чистилася, не підтримувався належний технічний стан, то вода, звісно, стала брудною, зона відпочинку перетворилася на сміттєзвалище.

Тому, коли область виділила місту 1 млн. грн, моршинці зраділи: нарешті всі проблеми будуть вирішені. Але моршинська влада, чомусь з успіхом вирішуючи власні проблеми, міські лише поглиблює. Замість того, щоб перед розробкою проекту провести громадські слухання і спитати думку своїх виборців, яким вони зобов’язувалися служити (адже називаються державними службовцями), поспіхом “склеїли” проект, що не передбачає санітарної очистки і впорядкування прибережної зони, а передбачає засипати майже третину озера. Зникне такий мальовничий і улюблений усіма острівець.FullSizeRender (2) У підсумку популярне місце відпочинку перетвориться на калабаню, яка вже ніколи не буде зоною відпочинку.

Здавалося б, навіщо витрачати державні кошти, щоб шкодити і місту, і природі?

Як з’ясувалося, гасло «Наша мета – нажива» у Моршині процвітає. На відміну від курорту. Справа в тому, що, коли площа водойми перевищує три гектари, водоохоронна зона становить 50 метрів, а якщо менша – то 25. Далі. Якщо водойма менша 3-х га, її можна здати в оренду, скажімо, на 59 чи 99 років. Тепер пофантазуймо. Землі, що з’являться після зменшення водоохоронної зони, можна продати, ставок здати (чи взяти) в оренду, на місці острівка будуємо замок і… царюємо.

Схоже, цей процес вже пішов. Біля озера виріс будинок, власник якого встановив самовільну огорожу, яка в одному місці буквально за 3 м від води. ozero_morshyn_9471А поряд вже є фундамент ще під один будинок. Наприкінці ж минулого року в інтернеті з’явилося оголошення депутата Моршинської міської ради Юрія Гринчарика про продаж земельної ділянки біля озера «з можливістю розширення». Виявляється, у нього земельна ділянка якраз там, де планується засипати озеро.

FullSizeRender (1) Крім того, договір на очистку озера, за даними сайту ProZorro, ще не підписаний, а воду з озера вже почали спускати, що загрожує загибеллю наявної в ньому риби.

А що з цього приводу думають самі моршинці?

В. Мукан, депутат міської ради:  «Ми постійно говоримо про санітарну очистку озера, натомість розробили проект технічного покращення з переміщенням маси грунту в західну частину озера, що призводить до зменшення площі озера майже на гектар, а охоронної санзони вдвічі. Замість того, щоб відкачати намул, ми переміщуємо тонни мулу, засипаємо протоки, зменшуємо площу водного плеса і, в підсумку, за кілька років ми втратимо озеро взагалі. На сесії міської ради я розповів депутатам, чому не можна виконувати роботи за цим проектом, але знайшлося 12 депутатів, які підтримали антиморшинський проект влади».  ozero_morshyn_9466

Віктор Янко, помічник-консультант народного депутата України Левуса А.М., житель Моршина:  «Моршинська влада діє так, ніби вона окупаційна. Потрібно було підготувати 5-6 передпроектних пропозицій, ознайомити з ними жителів Моршина, ми вибрали б кращу, внесли свої побажання і на цій основі можна було б розробляти робочий проект. На моє переконання, проект мав би передбачати три моменти:1. Почистити озеро.2. Встановити нову зливну систему (шлюз).3. Почистити навколишню територію на відстані 50 метрів від води, облаштувати зону відпочинку, завести піску. А згодом місцеві підприємці налагодили б там надання відповідних послуг – човни, рибальство тощо.

Зменшувати площу водного дзеркала це злочин, я би навіть сказав великий гріх. Якщо коротко, то скажу так: озеро засипати не дамо – і крапка».

Галина Угриновська: «Сьогодні Моршинське озеро продовжують спускати, а завод “Оскар” (вода «Моршинська») продовжує спускати в нього хімічні відходи, про що свідчать великі бірюзово-масляні плями на воді. Не знаю, якими треба бути у владі і в поліції, щоб так не любити людей і навколишній світ, не реагувати на крик людей. Раніше тут була відпочинкова зона, а при статусі ставка вона не передбачена. Кричимо SOS! Хочемо щоб нас почули! Д О П О М О Ж І Т Ь! Поверніть озеру його статус!» 

     Юрій Жихарєв, житель Моршина:  «Якщо просто на хвилинку замислитися, то стає зрозуміло, що і людям, котрі ініціювали та лобіювали прийняття даного рішення міською радою, і тим, що за нього голосували, абсолютно не розходиться в очистці озера. Для очистки озера не потрібно питати дозволу в міської ради, бо це те ж саме, мов щоразу питатися в міської ради дозволу на вивіз сміття, чи на те, щоб підмести тротуар. Навіщо?!! Звучали аргументи про “освоєння виділених коштів”, але ж кошти вже виділені… Якби для цього проекту потрібне було рішення міської ради, то кошти без рішення ніхто б не виділив. Тому хто б що не говорив, і як ревно не захищав би причетних людей, справа тут чітко в особистих інтересах певного кола людей, що навіть не мають сміливості особисто і відкрито їх захищати, а використовують інших, або зовсім нерозумних, або абсолютно безпринципних людей і завуальовані схеми, тим самим вважаючи всіх нас або за дурнів, котрі нічого не розуміють, або за мовчазне стадо, яке, розуміючи, що відбувається, буде просто мовчки спостерігати. То хто ж ми, дурні чи стадо овець?    

Друг «Дріт», координатор ПС у Моршині:   «На мою думку, проблеми моршинського озера пов’язані, в першу чергу, з порушенням моршинською владою водоохоронного законодавства. ozero_morshyn_9470Щось дуже близько біля води і багатоповерхівка, і дерев’яний будинок, і ділянки під гаражі виділені… Але громада налаштована рішуче – беззаконня в Моршині не буде      

Щоб не бути звинуваченими в тенденційності пропонуємо читачам виписки з робочого проекту. Читайте і аналізуйте: засипають чи чистять озеро:

  1. техніко-економічні показники (після виконаних робіт) – площа дзеркала (га) – 2.8,
  2. оскільки став після розчистки буде мати менше 3 га., то ширина прибережної захисної смуги становить 25 м.,
  3. грунт від розчистки ложа ставу переміщується у верхову західну мілководну частину ставу з його частковою засипкою,
  4. частина грунту використовується для збільшення площі острова з його перетворенням у півострів,
  5. створення пляжної зони з привізного піску здійснюється за окремим проектом,
  6. водний кодекс України дає таке визначення прибережної водозахисної смуги:  для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га. – 50 м.
  1. у прибережних захисних смугах забороняється:
    – будівництво будь-яких споруд, у тому числі дач, гаражів та стоянок автомобілів.
    FullSizeRenderДо речі, мешканці Моршина вже двічі збиралися, щоб висловити свій протест проти знищення озера. Нещодавно вийшло більше 300 чоловік, аби не пустити техніку. У них вимога одна – переробити або внести зміни в проект, які б передбачали очистку озера і прибережної зони без зміни їхніх розмірів, а також облаштувати на водоохоронній смузі загальнодоступну зону відпочинку. Та чи почують «слуги народу» свій народ – величезний знак питання?!

Василь Простакуватий

ВАСИЛЬ ШКЛЯР: «Це українська вітчизняна війна з нахрапистим “русскім міром”»

Довідка: Василь Шкляр – відомий український сучасний письменник, автор “Чорного Ворона”, “Ключа”, “Марусі”, “Чорного сонця” та ін.

IMG_2939«Отаман Чорний Ворон загинув, залишившись до кінця вірним своєму гаслу: воля України або смерть. Старі люди розповідали, як чекісти возили цього вбитого велетня по селах на пострах селянам. Але ці ж таки селяни і створили легенду про те, що хтось бачив Чорного Ворона живого у 1964 році. Тобто люди не хочуть вірити у смерть своїх героїв. У романі теж нема смерті отамана. Він щезає у підземеллі. Гасло “Герої не вмирають!” народилося не сьогодні, воно живе в українській душі одвічно».

«Письменник — це людина, яка має завищений больовий поріг. Йому більше довіряють, аніж політикам. Але це й своєрідний індивідуаліст, котрий сам обирає свою дорогу. Я знаю молодших письменників, які воюють. Це Борис Гуменюк, Артем Чех. Інші їдуть до бійців зі своїм словом, займаються волонтерством. Кожен робить, що може».

«Я не раз говорив, що тепер не писатиму про сучасну війну, бо тема війни потребує осмислення з відстані часу. Але тісне спілкування з бійцями полку “Азов” і дуже цікава історія зі скіфською бабою, яка відбулася, можна сказати, на моїх очах, примусили мене зафіксувати цю подію. “Чорне сонце” фактично написали самі “азовці”. Своїми характерами і вчинками. Мені залишалося тільки відтворити те, що я побачив і відчув, у художній формі. Це перший мій твір, написаний фактично з натури».

    «Революція Гідності і війна народили нову українську людину. Її побачиш насамперед у добровольчих формаціях. Але це не означає, що вся українська військова спільнота однорідна і заслуговує лише захоплення. Ні, це теж своєрідний зріз нашого неодностайного суспільства. Особливо це стосується армійського призову. В одній спецчастині я бачив вояків, котрі не хотіли зодягати офіційно видані їм військові кашкети-мазепинки, бо вони, мовляв, бандерівські. Бачив таких, які тягнуться до російської церкви. А один навіть сказав, що він воює за “рускоязичную Украіну”. Армія у нас завжди була одним із найвпливовіших агентів русифікації, тому й зараз цей спадок гостро відчутний. Це може бути міною уповільненої дії, причиною подальших національних драм».

«Мусимо об’єднатися навколо перемоги над російським загарбником. А відтак — навколо подолання внутрішнього окупанта. Цей шлях непростий і некороткий. Але в такому становищі, в якому опинилася Україна, простих шляхів не буває».

    «З такими процесами, як декомунізація, десовєтизація, ми запізнилися щонайменше на два десятиліття. Це, до речі, і стало однією з причин ідеологічного розпорошення суспільства. Символіка має велике значення у консолідації будь-яких спільнот, у формуванні світоглядних цінностей. Вона мітить територію впливу. Нехай тому, хто плаче за радянськими (читай російсько-окупаційними) реаліями, осушить сльози віра у майбутнє його нащадків».

    «Якщо ми хочемо збудувати нову країну, то мусимо орієнтуватися на власні цінності і моральні авторитети, а не на ті, які нам нав’язували чужинці. Ворог вважає, що він має право зазіхати на Кіровоград чи Єлисаветград, бо вже у самих назвах зафіксована його причетність до цього міста. Хіба ні? А до Інгульська чи Кропивницького йому яке діло? Ось чому точиться така боротьба за саму лише назву міста. Це ж зовсім не випадково. Комусь такий приклад може видатися спрощеним, але світ знає приклади, коли світові катаклізми починалися лише з того, що хтось встав не з тієї ноги».

«Війна триває не просто між двома країнами. Це війна двох світів. Це українська вітчизняна війна з нахрапистим “русскім міром”, який, крім усього, денно і нощно заповнює наш інформаційний і культурний простір.1299162964 Я цілком згоден із моїм товаришем Іваном Леньом, лідером гурту “Kozak system”, який просто волає до українського обивателя: “Війна — це незручності. І якщо хтось сидить зараз в окопі по коліна у воді, то невже ви не можете обійтися без російської попси на телеекрані? Та її ж в Інтернеті, як гною”. Дехто, виявляється, не може. І я думаю, що річ тут не лише в музичних симпатіях. В інформаційній війні ми не те що не пішли в наступ, а поки що навіть не зайняли оборону. Прикро».

    «Якщо в компанію п’яти хохлів устромить носа один москаль чи зросійщений українець, то всі хохли перейдуть на російську мову. Вони готові відстоювати на українських телеефірах російський продукт, бо там десь є один Макаревич. Вони не відчувають, що у кожного з нас є своя особиста війна з ворогом і кожен із нас має можливість запровадити свої особисті санкції».

    «Моя остання книжка вибраного вийшла в Москві російською мовою 1990 року. Після того я забороняв перекладати свої твори російською, оскільки такі видання завозять в Україну, і вони стають агентами русифікації. Одного разу, задовго до війни, російський видавець купив права на переклад двох моїх романів без права продажу цих книжок на території України. Але вони не вийшли і вже не вийдуть. З Росією у нас “любов” обопільна.

    «Щодо російської вдачі є вже багато пояснень мудрих людей. Колись я переклав книжку російського письменника Віктора Єрофєєва “Енциклопедія російської душі”. Там є вичерпна відповідь на це запитання, і про страх, сліпоту та підлабузництво. Сюди ще можна додати банальний конформізм, пристосуванство. Підтримка політики Путіна забезпечує окремі дивіденди».

«Нам треба побудувати міцну Україну без антиукраїнського баласту. У нас нема часу на перевиховання мільйонів ренегатів і відвертих ворогів. Із причепом сірих зон нам нема дороги ні до НАТО, ні до нормального цивілізаційного прориву. Нині країна в такому стані, що до неї не мають бажання приєднуватися відступники. Згодом неодмінно відбуватимуться геополітичні зміни, рано чи пізно настане розпад російської імперії, і тоді ми зможемо приєднати до себе втрачені території там, де це буде доцільно. Тільки для цього треба збудувати сильну і привабливу країну. Казав і кажу, що в ХХІ сторіччі національна велич держави вимірюється не квадратними кілометрами, а територією духу. Тобто власним простором. Простір — це більше, ніж територія. Це ми бачимо на прикладі тих-таки європейських країн».

«Українською політикою рухають не ідеї, а гроші. І тут є велика частка вини не лише політиків, але й виборців».

    «Оскільки вчені довели, що московська імперія брутально присвоїла собі назву України-Руси, то заради історичної справедливості ми з чистим сумлінням можемо повернути Московії її питому назву. Бодай у себе. Саме зараз, під час воєнної агресії північного сусіда, є добра нагода нагадати йому, ким він є насправді. Знаю, що керівництво нашої держави зіщулиться від такої пропозиції, але назви Московія, московити вже давно прижилися у свідомості освічених українців».

    «Діяльність російських компаній та фірм на території України під час війни з Росією — це нонсенс, це наша ганьба і слабкість. Потурання цьому на державному рівні показує, наскільки зрослися олігархічні інтереси з владою. Таке ганебне явище є однією з причин суспільного розчарування і недовіри до владної верхівки».

    «Наші політики і можновладці не чують поодиноких голосів. Вони настільки глухі, що чують лише багатоголосся Майдану. Українці довго розгойдуються. Поважно. Видно, іскра ще не впала на той ґніт, який легко спалахує».146052

За матеріалами інтернет-видань

Хто напав на Україну

Історичний портрет москвинів (-московітів-москалів-руських-росіян)

     «Коли поглянемо на мапу Московщини, то побачимо, що більшість географічних назв (особливо річок, озер, гір) є фінські; навіть назва столиці є фінська («москва» у фінській мові означає «каламутна вода» – як бачимо, символічна назва)».

Павло Штепа, «Українець. Москвин», 2014

     А в каламутній воді відомо що водиться…

От і каламутять усім світом і досі.- В.А.c937f07dc565fa07d383bef6eba643fc

    «В жилах сучасних москвинів тече щонайменше 80% фіно-татарської крові».

Д.Анучкін, «Історія расійскаго гасударства»

«Антирільничий характер, дух москвина відбився, як у дзеркалі, і в їхній мові. Слова «зємлєдєлєц», «хлєбопашец» складані, що вказує на їх не народне, а книжне походження; вони створені значно пізніше (за часів Пушкіна, аж у 19-му ст.) інтелігенцією. Сам же нарід не створив назви на означення «людини землі», відповідно до французького paysan, італійського contadino, німецького bauer, українського «рільник». Московський же «пейзан» називає себе «крєстьяніном» – іменем, в якому нема ані натяку на землю чи рільництво. Слово «мужік» також не вказує ані на землю, ані на рільництво. Так відповідає про характер народу його власна мова».

А.Салтиков, «Двє Расії»

«Устал я жить в радном краю в таскє па грєчнєвим прасторам. Пакіну хіжину маю, уйду брадягаю і вором».

С.Єсєнін

«Всі ми не можемо всидіти на одному місці; всі ми виглядаємо на мандрівників… Ми не маємо нічого сталого… в своїх домах ми ніби тимчасові гості… в місті поводимось, як кочовики».

П.Чаадаєв

«Природа справді в нас миршава, покірно-рівні скрізь поля – в Московщині сама земля вража зухвальством величаве, таргани, сморід, бруд, гидота й загроза вічна від бича – і все оце дурна голота «Святою Русью» велича».531C6522-07FC-42A9-ACE7-BA52796FE3A2_w987_r1_s

П.Вєнєвітінов, «Родіна»

«Найяскравішою рисою московської вдачі є жорстокість, а найцікавішою рисою тої жорстокості є її чортівська фантазія; я сказав би – естетична винахідливість (по-простому – садизм В.А.). a3db511b1d740d4aa3968fec1e95f8cbГоворю про масову психологію, про народну душу, про національну жорстокість… Я не знаю жодного місця на землі, де б поводилися з жінками і дітьми так жорстоко, як у нас… В Московщині всі б’ють один одного. А де ж той – так гарно змальований вашою літературою – богобоязний шукач правди і справедливості? Я сам щиро шукав його в Московщині і не знайшов. Не знайшов, бо він існував лише у фантазії наших письменників, а не в житті».

М.Горькій

«У 1812 році, коли відступала з Московщини розбита армія Наполеона, до московського полону здавалося багато напівзамерзлих французів. Московські баби купували у солдатів тих нещасних, щоб самим їх забити. Купивши, мордували жорстоко, одна коле ножем, друга б’є кочергою, третя припікає вогнем і т.п. Вбивати не спішили, щоб довше смакувати зойки та муки своєї жертви».

А.Масаінов, «О дікарях окєанійскіх і дікарях рускіх»

«За часів смути (1607-1611 рр.) стрільці виводили на ганок Кремля арештованих бояр і питали натовп москвичів: «Чи любо?» Юрба кричала: «Любо!» Тоді стрільці кидали бояр на підставлені списи, потім розпорювали животи, випускали кишки, відрубували руки, ноги, а юрба (чоловіки, жінки, діти) з захопленням кричала «любо, любо!» Стрільці, повбивавши і пограбувавши бояр та заможних міщан, далі вбивали і грабували «крєстьян» і палили «дєрєвні»

«Повєстваванія о Расії», т.5, 1843 р., Москва

«За Лівонської війни мешканці міста Опочец ловили полонених, відрізали їм носи, вуха, вуста, статеві органи, вставляли їх у рот жертв, здирали з живих цілу шкіру».

М.Костомаров, «Сочінєнія»,т.1

«Своїм пияцьким оргіям Пьотр (ПершийВ.А.) надав форму сталої установи під іменем «Сумасброднєйший, Всєшутєйший і Всєпьянєйший Сабор». Головував на тому «соборі» найбільший пияк сенатор М.Зотов з титулом «Всєшумєйший, Всєшутєйший патріарх Масковскій і всєя Яузи». Пьотр в тім «соборі» мав титул «протодіакона».c043e2c-peter-i-in-1697-98-detail До того «собору» належали також «всєшутєйшиє матєрі – ігумєнші та архієрєйші». Та «братія» одягала церковні ризи і творила «богослужіння» – співала сороміцькі та блюзнірські «молитви», проголошувала анафему на «єрєтіков» – непияків і т.п. На великі свята той «собор» із 200-т людей в повному патріаршому облачінню зі жезлом і митрою, в єпископських та священницьких ризах на санях гонили, як навіжені, скаженно свистячи та співаючи порнографні (сороміцькі) пісні. Заїздили «святити» до домів московської аристократії, яка мусила напувати їх і платити за «свячення». 64c798ea03bd12f5Святкуючи Ніштадтський мир 1721 року, Пьотр наказав дати – в присутності всього царського двору – блазенський шлюб у Троїцькому кафедральному соборі «патріарху всєпьянєйшева сабора» І.Батурлінові із вдовою попереднього «патріарха» М.Зотова. Жодного протесту чи осудження з боку московської церковної ієрархії не було».

В.Ключєвскій, «Курс рускай історії»

«Аз, Государь, не знаю ні стариє вєри, ні новиє, но што вєлят начяльнікі, то і гатов тваріть і слушать іх ва всьом».02F860D3-CC9E-4F6E-AECD-496871667E92_w610_r0_s

Московський патріарх Іоакім – царю, 1689, «Матеріали з історії разколу»

       «Політика Івана І була політикою Івана ІІІ, Пєтра І і сучасної Росії. Лише Пьотр І політику попередників усунути обмеження могутности підніс до політики – осягнути безмежну могутність. Московщина зроджена і вихована в огидній і жалюгідній школі монгольського рабства. Сильною вона стала лише тому, що в майстерності рабства стала віртуозом. Навіть і тоді, коли Московщина стала незалежною, вона і далі не кинула традиційної ролі раба. Пьотр І поєднав політичну хитрість монгольського раба з амбіцією монгольського володаря, що йому Чингіс-хан заповів здобути світ».

К.Маркс, «Enthьlungen ьber die Geschichte der Diplomatie des 18 Jahrhunderts», «Free Press», London, 1856

«Природна річ: ескімоси їдять сире м’ясо, а москвини катують людей… Лежачого ніде не б’ють. Але у нас у Московщині б’ють, і то з подвійною насолодою».

Д. Мєрєжковскій, «В тіхом омутє»

«Де наші московські мудреці, мислителі? В усьому світі лише ми, москвини, не дали культурному світові нічогісінько вартісного, нічого доброго його не навчили. Ми, москвини, не дали жодної творчої ідеї до скарбниці світової культури, нічим не допомогли поступові людської культури. Жодна понад середню вартість ідея не зродилася у нас у Московщині, в московській голові.486C4E88-6BF2-43D6-A2FB-BC7A481C1052_w610_r0_s Щогірше – все, що ми одержували від культурного світу, ми спотворювали, переймали лише зовнішні форми, відкидаючи, або спотворюючи до невпізнання сам зміст».

П. Чаадаєв

«Ми, москвини, споїли киргизів, черемисів, бурятів та інших, пограбували Вірменію та Грузію, заборонили навіть Богослужбу грузинською мовою, ожебрачили багатющу Україну. Європі ж ми дали анархістів: П. Кропоткіна, М. Бакуніна, апостолів руїни і катівства С. Нєчаєва, В. Леніна і т. п. моральний бруд. 0,,19158790_303,00… Московщина – це потвора, що нею навіть пекло гидилося і виригнуло на землю».

В. Розанов. «Апокаліпсіс нашєго врємєні»

«Ми, москвини, всіх ненавидимо і нічого не шануємо. В історії вічним нагадуванням цього залишиться наша рідна ЧЕКА». (Згодом КГБ, школу якого пройшов нинішній «цар» Московський Путін – відповідно і діє – В.А.)5989bb59d7e4cffd0698a65c6dec906e

А. Масаінов („Новає Рускає Слово», 1932, Нью-Йорк.)

«В історії Московщини ми бачимо лише мовчазний народ, що не рахує своїх жертв (навіть і не думає про них), що копає собі могилу, щоб Московщина могла йти до своєї мети. Художник В. Верещагін зобразив це надзвичайно влучно. Він намалював яму, заповнену живими і мертвими солдатами, що лежать і стоять у ній, а по них коні перевозять гармати. Це й є національний образ Московщини, московського народу, його духовності, його світогляду, культури і релігії».bb8146ce7ebaef779f59dd98caa14b6a

Є. Соловйов, «Очєркі по історії рускай літератури».

       «Московія є ворогом усякої свободи. І вона з кожним днем зростає на силі. Ми знаємо, що Ваша Величність цілком несвідомі бездіяльності того ворога, його сил і тиранії, з якою він управляє і панує над своїми підданими. Тому ми, що знаємо його і розуміємо його плани ліпше, ніж інші суверени, бо ж є його сусідом, бажаємо перестерегти Вас та інших християнських суверенів не жертвувати Вашої гідности, Вашої свободи, Вашого власного та Ваших підданих життя, а змагатися до поборення цього жорстокого і варварського народу».fabb7b82e383bdc34517888860effc85

Зигмунт ІІ Август – Єлисаветі І, 1569.

«Свобода матиме на цей нарід московський вплив міцного вина на людину, що до нього не звикла. Коли якийсь новий Пугачов з університетською освітою стане на чолі незадоволених, коли той нарід почне революцію – мені бракує виразів висловити вам те, що прийде. (І як у воду глядів – прийшов Лєнін і почалося… – В.А.) Москвини – це варвари, що не мають батьківщини. Мою пам’ять пошанують тоді, коли ті північні варвари заволодіють Європою».

Наполеон, «Letres»

«Життєві інтереси зроблять Великобританію найповажнішим і невгнутим противником московських завойовників та їхніх експансивних планів. Можна припускати, що ця величезна і роздута сила буде спинена в свому поході після того, коли вона вже зайшла так далеко на шляху до світового панування. На Албанському побережжі вона вже стоїть в самому серці Адріатики. Виглядає, що пізніше кордони  Московщини протягнуться від Данцігу, а може, Штетина до Трієсту. А оскільки завоювання йде за завоюванням, анексія за анексією,2c5bd0499d2874e1dfd0bd16b2d6f0a6 можна вважати за певне, що завоювання Московщиною Туреччини буде лише вступом до завоювання Угорщини, Прусії і Галичини та остаточним здійсненням Панслов’янської імперії. Припинення московських завойовницьких планів є наказом години. В цьому йдуть рука в руку інтереси світової демократії й Англії».

К.Маркс, 1853 р.

    Схоже, пророцтво Маркса так чи інакше, але збувається – В.А.

«Як тільки совєтській уряд кинув заклик допомогти фронтові в Україні, вся Московщина негайно відгукнулася і дала кілька дивізій добровольців».294b1f1783355786c682e0770f7f9628 (Полковник П.Муравйов вчинив жахливу масакру українців у Києві в 1918 р., а совєтський, тобто російський, режим знищив за 70 років 15 мільйонів українців. І продовжує нищити сьогодні – В.А.)

Й.Сталін, «Статті і промови про Україну»

    Як висновок:

«Риси, прикмети московської національної вдачі є спадкові. …перевиховати москвина – це те саме, що перевиховати вовка на ягня. Про це не сміємо забувати ані на одну хвилину, щоб не повторилися 1654, 1709, 1917 роки».

Павло Штепа, «Українець. Москвин»

    І додам – 1933, 1939-1989, 2014-2016… – В.А.1d7d85037fc6e9a8c5b9c13aa27ee4e4

Зібрав Василь Алєксєєв

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України