• Сьогодні: Середа, Червень 19, 2019
Інфо ПС

«Екологічний паспорт Львівської області» – 2016

 

Департамент екології та природних ресурсів облдержадміністрації опублікував черговий «Екологічний паспорт Львівської області» за даними 2015 р.

У ньому на 170 сторінках подано об’єктивну екологічну інформацію про стан основних природних ресурсів області, найважливіші екопроблеми нашого регіону. А саме: стан демографічної ситуації, перелік екологічно небезпечних об’єктів, аналіз стану атмосферного повітря, водних, земельних та лісових ресурсів, тваринний та рослинний світ, природно-заповідний фонд, поводження з відходами, державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства. тощо.

З електронною версією «Екологічного паспорту Львівської області» можна ознайомитися тут.

Процес переатестації правоохоронців Львівщини хочуть зупинити

66-1Ніби й реально все: є люди, члени комісій, які сумлінно їздять в Київ виконувати свій громадянський обов’язок, є поліцейські, які приїжджають на «страшний суд» по «колах пекла»… Є документи, які усьому цьому забезпечують «правове буття». Але… Чиїсь амбіції в поєднанні із чиїмось страхом та самопорятунком спричиняють «технічну помилку» в документах. І все… Покотилося і як снігова куля почали налипати плітки, афери, інтриги…

Опишу детально сьогоднішні реалії.

Комісії розпочали роботу о 9:00 (вчора). Коли ми прийшли у рекрутинговий центр, то у холі вже стояв Андрій Антонищак (нардеп – ред.)… Згодом почула від нього фразу: «понабирали в комісії малолєток» (дякуємо за комплімент, пане Андрію, але ви нам лестите)). Далі ми піднялися у свої комісії. Результати попередніх співбесід були скасовані наказом глави Нацполіції. Моя комісія √2 розпочала роботу. Мали ще раз, по другому колу, провести співбесіди із тими ж поліцейськими, що були першого разу. Ми встигли провести співбесіду з двома правоохоронцями і тут до нас заходить, такий самий як і я, член комісії від громадськості, Людмила Роюк, а за нею Андрій Антонищак. І щось говорять про те, що засідання комісій припинено бо щось там не легітимне… Далі дізнаємося що депутати (там ще були нардепи Мусій і Матківський) поїхали в Нацполіцію вести якісь переговори. Згодом нам повідомляють, що на сьогодні атестація завершена. Всі по домах. І ми, і правоохоронці.

Згодом з’ясовується, що робота комісій зупинена бо є якісь два судових позови. Один поданий з п’ятниці одним із поліцейських стосовно відміни результатів співбесіди. Тобто хтось проти щоб його результати були скасовані. Другий судовий позов поданий сьогодні (не розумію коли бо о 9:00 позивач була в рекрутинговому центрі) Людмилою Роюк стосовно того, що її безпідставно перевели з 1-ї комісії в 3-тю. Я маю припущення, що саме це є ознакою для пана Антонищака того, що є якась «змова Деканоїдзе з Садовим» стосовно «порятунку» одного з поліцейських. Наскільки, мені відомо, у моїх колег Сергій Круглов Юрій Мартинюк Nataliya Kuba, які були в 1-й комісії немає жодних упереджених ставлень до будь-кого з тих хто атестується…

Достеменно на сьогодні, думаю, ніхто (ні співробітники МВС, ні Нацполіції, ні ICІTAP, ні тим більше члени комісій від громадськості) не може спрогнозувати наслідків. Якщо є судовий позов, то весь процес атестації правоохоронців Львівщини може бути зупинений на невизначений термін. Це може бути два місяці, пів року і т.д. Тобто у підвішеному стані буде чимало людей. А в цілому рівень ОРГАНІЗАЦІЇ атестаційного процесу Нацполіцією та ICITAP не витримує жодної критики! Байдужість і зневага до людей…

Ще раз по суті процесу самих співбесід. Він відбувається максимально об’єктивно і чесно. Говорю про свою комісію. Грунтуюся на тому, що бачила і відчувала. Чи вірити мені – особиста справа кожного.

На мою думку, це комплекс з поганої організації, безвідповідальності у рішеннях тих хто забезпечує організацію процесу, амбіцій і прихованих цілей окремих впливових особистостей. Саме в множині. Не однієї людини, а різних людей, які можуть собі дозволити впливати на процеси.

Наша роль в процесі. Ми, громадські активісти, можемо впливати лише на смислове наповнення співбесід, на оцінки, які комісія ставить поліцейським. Ми можемо в процесі роботи комісій оцінювати професійний рівень поліцейських, їхні особисті якості, озвучувати інформацію про правоохоронців, якою володіємо, можемо переконувати інших членів в своїй позиції, аргументуючи її, можемо фіксувати зауваження до інших членів комісії, можемо сперечатися стосовно оцінки, якщо вважаємо її несправедливою…. Але! Це все за умови РОБОТИ комісії! Ми НЕ ВПЛИВАЄМО на організаційні процеси! Ніяк. Жодним чином.

Моя особиста думка, те що є «ігри» навколо ФОРМИ, свідчить про те, що ніхто не може придертися до СУТІ. Сам факт, що на поліграф відправляли досить впливового поліцейського з серйозними «плечами» – свідчення цього.

Я не думала, що буде так важко. Що буде стільки «хвиль» навколо процесу. Але, якщо не перешкодять об’єктивні обставини, ми з колегами не відмовимося від участі в цьому процесі. То вже справа принципу. І відповідальності перед громадою і поліцейськими. До того ж ніщо вартісне легко не дається…», – повідомила журналіст, громадський активіст, член атестаційної комісії при МВС Вікторія Балицька у своєму Фейсбук.

Новації у “Призначенні та виплаті пенсій”

З 1 липня 2016 року в територі-альних управлі-ннях Пенсійного фонду України Львівської області запроваджується нова система об-слуговування гро-мадян та обробки пенсійної документації на базі централізованих інформаційних технологій. Головною метою та результатом впровадження  є:

  • значне підвищення якості обслуговування громадян в органах ПФУ;
  • обслуговування громадян в будь-якому органі незалежно від місця їх реєстрації;
  • зменшення термінів обробки заяв та документів;
  • можливість дистанційного доступу пенсіонера до своєї пенсійної справи;
  • виключення можливості впливу людського фактору на визначення розміру пенсії.

Обслуговування громадян в будь-якому органі Фонду незалежно від місця їх реєстрації відбуватиметься за такою схемою:

1) Спеціаліст фронт-офісу, до якого звернувся відвідувач, з’ясовує мету візиту та приймає документи. На цьому етапі створюється електронна пенсійна справа: формується заява, скануються документи, надані відвідувачем.

2) Заявник лише підписує роздруковану заяву і отримує розписку повідомлення про прийняття документів. Громадянину роз’яснюють можливість доступу до інформації, яка обробляється Пенсійним фондом, зокрема через web-портал, та пропонують на безоплатній основі отримати електронний цифровий підпис.

Завершення процесу формування пенсійної справи відбувається у бек-офісі. Спеціаліст бек-офісу призначає пенсію, при цьому дані про стаж та заробіток із системи персоніфікованого обліку завантажуються автоматично.

Відомості про стаж за періоди роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, спеціаліст вносить вручну на підставі даних трудової книжки. Після введення всієї інформації система автоматично обраховує різні варіанти розрахунку пенсії для того, щоб вибрати оптимальний варіант.

Після запровадження цієї системи вся інформація про особу, що звертається за пенсією, зберігатиметься в електронній пенсійній справі, яка сформована під час першого звернення громадянина у Фонд. Електронну пенсійну справу оброблятимуть через централізовану систему призначення та виплати пенсій. Для пенсіонерів це означатиме, насамперед, скорочення терміну обслуговування під час надання документів (до 30 хвилин), строку призначення пенсій, зменшення кількості потрібних для цього документів.

Ця  система буде єдиною для всіх управлінь Пенсійного фонду України, захищеною за сучасними стандартами, що унеможливить втрату персональних даних та витік інформації. Пенсіонери зможуть звернутися з метою вирішення своїх питань до будь-якого управління Пенсійного фонду, незалежно від місця проживання.

Окрім цього, кожен громадянин через веб-портал електронних послуг матиме доступ до своєї пенсійної справи. Одержавши електронний цифровий підпис, через персональний кабінет на веб-порталі можливо подати заяву на перерахунок пенсії, не виходячи з дому.

Крім того, через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду громадянин має право подати звернення, скаргу, отримати необхідну консультацію фахівців, записатися на прийом.

У пошуках сучасного Бандери

Де наші сучасні Бандера, Стецько, Коновалець, Шухевич, «Вголос» дізнавався в авторитетних громадських діячів та експертів.

1_b32eb

Василь Шкляр, український письменник, політичний діяч:

Щоб народжувалися постаті рівня Шухевича, в Україні потрібна велика підтримка українського національного середовища. Як показує життя, наразі націоналісти ще не мають у суспільстві достатньої підтримки, тому такі люди не можуть очолити державу.

А ще в нашій державі склалися такі обставини, в яких вони не можуть реалізуватися: це і зовнішній конфлікт, і внутрішній тиск. Тому цим людям потрібен якийсь час, щоб вони виринули на поверхню історії. Через певний специфічний розвиток нашої держави, зокрема захоплення важелів впливу людьми, далекими від українського націоналізму чи патріотизму в найвищому розумінні цього слова, дуже складно стати героєм, як Шухевич. Потрібні вкрай радикальні дії, а зробити їх в умовах української демократії дуже непросто. Втім, нові герої вже формуються серед добровольчих батальйонів, саме звідти вони розпочнуть свій шлях.

     Сергій Таран, політолог, співзасновник та голова Правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір»:

Національні герої – це феномен суспільної оцінки, бо діячів минулої епохи завжди оцінюють краще, ніж теперішніх, і це нормально. Нікому з людей за життя не ставлять пам’ятники, тому, в принципі, не можна казати, що в нас зараз немає нових героїв, яких можна було б прирівняти до Шухевича. Герої є, і багато з них нині на фронті, є і політичні сили, які щось зробили, що оцінять уже наші нащадки. Найбільше в майбутньому оцінюватимуть тих людей, які зробили свій внесок в оборону країни, тому що Україна тепер у стані війни, а це насамперед оцінять. Герої визрівають у всіх середовищах, просто оцінюють такі вчинки, які створюють певні майданчики дій. Останні події, а це Революція гідності, війна на Донбасі, породили нових героїв, деяких з них ще не визнають, але це лише справа часу.

Левко Лук’яненко, український дисидент, співзасновник Української Гельсінської групи, політик та громадський діяч:

Степан Бандера та Роман Шухевич – одні з видатних постатей української історії та керівники національно-визвольного повстання середини ХХ століття, яке дістало назву «бандерівщина». Так, перше десятиліття минулого століття – це боротьба за створення української державності, цю боротьбу народ назвав, як «петлюрівщина», сини, так би мовити, «петлюрівського руху» стали вже «бандерівцями» – це вже наступне покоління. Ось тепер почалась українсько-російська війна за справжню Незалежність. Усе почалося з Революції гідності, там не було одного героя, там уся нація була героями. Це ті люди, які пішли на фронт, коли Москва направила свої бандитські, диверсійні групи та армію.

А наша армія була розвалена і реально оборонятися було майже неможливо. Але знайшлися патріоти, які назвалися добровольцями. Від проголошеної самостійності до незалежності ми йшли 25 років. Герой – це людина, яка йде на смерть задля свободи нації. Степан Бандера, Роман Шухевич загинули в боротьбі за національну ідею, вони за свободу заплатили життям. І ті хлопці, які у 2014, 2015, 2016 роках померли за Україну, ціна їхнього життя не менша. Ці люди є представниками нового покоління борців за волю України, втім, з них поки що ніхто не виділився, як виділився свого часу Петлюра чи Шухевич. Водночас теперішню війну ще не закінчено, тому обов’язково знайдеться ще хтось, чиїм іменем називатимуть ціле покоління.

Юрій Сиротюк, директор центру «Українські студії стратегічних досліджень»:

Люди не народжуються героями чи негідниками. Справа, яку робить людина, визначає її позицію. Хто робить великі діла, стає великим: і Бандера, і Шухевич, і Коновалець, і Стецько – це люди, які бралися за великі справи і стали великими людьми. Свої справи вони робили не вимолюванням, не проханнями, не повзаючи на колінах, а виборювали в бою. Якби 75 років тому не було Акта відновлення Української Державності, то не було б, можливо, України. Майже всі, хто ухвалював цей акт, загинули. Вони розуміли, що він не має практичної перспективи, але не орієнтувалися на політичну кон’юнктуру, на думку Сходу чи Заходу, Гітлера чи Сталіна. Вони сказали, що Українській Державі бути, і якщо потрібно, вони покладуть за це життя. Історичну вагу визначає далекоглядність цих людей.

За життя Шухевича ніхто не вважав супергероєм, тому потрібен певний історичний проміжок, щоб сказати, хто рівний Бандері та Шухевичу. Інший нюанс – у нас люблять тільки мертвих героїв, і це величезна проблема цілої нації. Бо, щоб тебе визнали, ти мусиш померти. Україна нині в боротьбі, у вогні й таких новітніх Шухевичів удосталь, але ми не хочемо їх помічати. Герої є, тільки тепер культ «попси», телевізійного «зомбоящика». Героїв я бачу щодня, зустрічаю їх на фронті. Але в Україні є глибоке провалля між постокупаційною владою – тобто тими, хто хоче стати господарями на своїй землі, та постколоніальною владою, яка нічим не відрізняється від комуністів чи януковичів. Є конфлікт нації та держави, але, оскільки ми маємо викривлене поняття держави, це гальмує шлях новим героям.

«Велика війна» може стати реальністю

Так вважає радник Президента, директор Інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін. Його думки і висновки, опубліковані в газеті «Зеркало недели», досить цікаві, аби пройти повз. Тож подаємо їх тезово, з несуттєвими скороченнями.

        Перспектива масштабних бойових зіткнень проявляється на обрії все чіткіше.  Нинішній період — чи й не остання можливість серйозно заново оцінити поточний стратегічний контекст розгортання воєнно-політичної ситуації в Україні і навколо України, а також почати думати про те, якою може бути наша відповідь на нові виклики українській державності та національній безпеці. І робити це ми повинні, виходячи не з наших абстрактних думок про реальність, а беручи до уваги той факт, що “велика війна”, до якої наполегливо готується і яку провокує Росія, цілком може стати реальністю.

А Росія дійсно готується. Так, у Білгородській області Росія будує одну нову (за 25 км від українського кордону) і відновлює стару совєтську військову базу; у Ростовській області розгортає нову мотострілецьку дивізію у 10 тисяч «штиків»; на Брянщину перекинула 28-у окрему мотострілецьку бригаду разом із технікою і озброєнням, для чого відведено 142 гектари. Загалом же Росія створює 3 нові дивізії – по 10 тис. Кожна, підсилює військове угрупування в Криму. У 2015 році Росія поповнила Чорноморський флот більш ніж 200 одиницями нової військової техніки, серед яких 40 бойових кораблів і суден забезпечення, передала більше 30 літальних апаратів, в тому числі сучасні багатофункціональні винищувачі Су-30СМ, а береговим військам – 140 одиниць новітньої автобронетанкової техніки.

Навряд чи накопичення такої сили — лише “гра мускулами”: це все далеко не дешеві “ігри”, і вони цілком виправдані, якщо передбачається подальше використання їх за прямим призначенням. І саме ми — перші на шляху всієї цієї військової машини, якою керує агресивний і цинічний Путін.

Ми маємо чітко усвідомлювати, що для України воєнна загроза з боку Росії не щезне ніколи. Причому ймовірність зростання цієї загрози (і перехід її до активної фази) тим вища, чим менш успішною буде робота Росії з дестабілізації України іншими методами. Однак, навіть визнаючи високу ймовірність масштабної війни, ми повинні зважати на два важливі принципові моментиПо-перше, у випадку прямої масштабної воєнної агресії Росії проти України наші шанси вистояти в ній мінімальні. Наше завдання-максимум, виходячи з сьогоднішнього реального стану ЗСУ, — нанести противнику максимальну шкоду, затримати його (аби дочекатися допомоги від наших союзників — якщо вони захочуть її надати) і зробити для ворога подальше просування (утримання території) дуже дорогим “задоволенням”. По-друге, наша основне завдання — створити умови для недопущення такої війни. Багато тут залежить не лише від нас, а й від наших європейських партнерів.

Тут ми підходимо до важливого питання про те, якою ж може бути наша відповідь на такі дії Росії, і чи є вона взагалі? Є. Її суть — стратегічний аналіз і стратегічна діяльність, що тримається на двох стовпах: асиметричність і проактивність. Росія майже відкрито визнає, що не в стані займатися стратегічним аналізом і, тим паче, — стратегічним плануванням. Сама ця нездатність — наш шанс. Не віра в “закордон нам допоможе” чи чекання нової ціни на нафту марки Brent. Ні. Наш шанс — це виграти стратегічно с закостенілими тактиками. Хай і блискучими, але все ж тільки тактиками.

Виконання такого завдання вимагає об’єднання зусиль вчених, представників держструктур і органів сектору безпеки і оборони, громадянського суспільства. Не може бути довгостроковою стратегією держави ідея “домагатися продовження санкцій проти Росії”. Основою нової стратегії мають стати нестандартність дій (асиметричність), нанесення ударів по найбільш чуттєвих місцях ворога, іноваційність. Без цього в нашому довготривалому (а воно буде саме таким) протистоянні не перемогти. І мета всіх цих дій — не допустити війни і посилювати тиск на Росію, щоб вона була зайнята багатьма не смертельними, але відчутними ударами і не мала можливості сконцентруватися на одній меті. В даному випадку — на нас. Ми повинні виходити з новими ініціативами на всіх напрямках. Особливо — на зовнішньополітичній арені. Ми повинні зробити все можливе, щоб пришвидшити реформування Ради Безпеки ООН, аби не допускати застосування Росією свого права вето як інструмента гібридної війни. Слід активніше включитися в дискусії з формування нових коаліцій держав у Східній Європі. Концепція “Русского мира”, що стала де-факто відверто нацистською і шовіністичною, повинна бути заборонена на міжнародному рівні, як свого часу була заборонена фашистська. І для людей (або держав), її просуваючих, мають бути такі ж правові наслідки, як і для послідовників нацистської ідеології.

Більш широким і активним має бути наше співробітництво з НАТО. Ми повинні ініціювати спільні розвідувальні акції в Чорноморському регіоні і на східних кордонах НАТО. Перспективною є ініціатива створення під егідою НАТО спільної військової флотилії України, Румунії та Болгарії, а в перспективі до неї могла б приєднатися Турція.

Слід підготуватися до радикальних кроків в економічній сфері. Наприклад — розглянути можливість введення надзвичайного економічного стану (особливо якщо конфлікт перейде в активну форму), а також розширити пакети економічних санкцій. І, звісно, треба ввести прямі обмеження щодо агентів економічного впливу РФ в Україні (кожне 8-е з 200 найбільших українських підприємств контролюється російським капіталом).

Розвиток інфраструктури, її захист мають стати одним із приоритетів держполітики. Слід розглянути можливість інтернаціоналізувати проблему її захисту.

У випадку радикалізації конфлікту ми маємо бути готові до різких, непопулярних, але необхідних кроків: до введення військового стану на всій території України і оголошення стану війни. Вже зараз вимагає законодавчого визначення статус неконтрольованих територій в якості окупованих. Необхідне уточнення законодавчого поля в частині можливості позбавлення бойовиків і сепаратистів громадянства України.

Складне питання з тим, що робити з “неоднозначними” темами, котрі постійно збурюють суспільство: декомунізацією, люстрацією і т.д. Абсолютно очевидно, що різкими і не завжди продуманими рішеннями ми загострюємо ситуацію навіть там, де цього можна було легко уникнути.

Росія максимально повно використовує проти нас увесь доступний їй інформаційно-пропагандистський арсенал, на будівництво якого пішли роки і мільйони (мільярди?) доларів. Росія наносить удари по Європі та з Європи, “розконсервуючи” проросійські проекти, експертів, політиків, просто “корисних ідіотів”. У 1936 році світ уже намагався дати відповідь на пропаганду, розгорнуту нацистською Німеччиною — тоді було прийнято “Міжнародну конвенцію про використання радіомовлення в інтересах миру”. Ми зновау потребуємо норм, котрі б обмежували злочинні структури і порушників міжнародного права в частині можливості доносити до світу свою позицію. Саме Україна має виступити із зовнішньополітичною ініціативою, яка поставить заслон таким порушникам міжнародної безпеки і міжнародного права, як Росія, ІДІЛ та інші терористичні структури, для використання міжнародного інформаційного простору в своїх інтересах.

Залишається складною ситуація у внутрішньому інформаційному просторі. Особливо це стосується так званої “сірої зони”, — лінії дотику з територією ОРДЛО. Для цих районів необхідний цілковито особливий режим функціонування інформаційного простору — особливий порядок роботи журналістів, мовлення радіо чи телебачення, а в широкому смислі — будь-якої діяльності, котра може бути визначена як інформаційна і формуюча свідомість громадян.

Сьогодні ми повинні говорити про необхідність створення Військово-промислової комісії на чолі з президентом. Мета її — визначення приоритетів і контроль над їх виконанням стосовно того, що стане основою нашого щита проти потенціальної масштабної агресії. Україні (промисловості, інститутам НАН, просто науково-дослідним колективам чи конструкторським бюро) є що запропонувати нашим військовим у найрізноманітніших сферах — починаючи від оперативно-тактичних ракетних комплексів, можливості створення українських аналогів Javelin і закінчуючи бойовими БПЛА та роботехнічними комплексами (в Росії прийнята державна цільова програма роботизації Збройних сил РФ до 2025 року).

Якщо ми не зрозуміємо, що маємо займати більш активну позицію, не тільки захищатися, а й контратакувати (нав’язуючи свій порядок денний на всіх фронтах протистояння), якщо ми й надалі будемо ігнорувати стратегічне планування, якщо ми не усвідомимо потенціал розвитку іноваційних військових технологій (усвідомимо не на словах — тут у нас все нормально, — а в реальних рішеннях і діях) — у випадку загострення військово-політичної ситуації ми можемо виявитися не те щоби беззахисними перед ворогом, а наша недальновидність призведе до важких наслідків для країни. І до значних людських жертв. А цього ми собі дозволити просто не можемо.

ЖИТТЯ ДУХОВНЕ

Родина – це жертва один для одного

Ми вже повідомляли, що 26 червня в Стрию пройшов марш за життя і християнську родину, що мав за мету – привернути увагу громадськості до актуальних проблем захисту ненароджених дітей і порушення основних цінностей сімейного життя, відповідального батьківства та материнства. У своєму зверненні до учасників маршу Преосвященний владика Богдан (Манишин) зазначив: «Сьогодні усі ми, які пройшли цим маршем, хочемо твердо і відверто сказати, що ми хочемо жити в правді. Ми прийшли сюди, бо бачимо як гріх називають чеснотою, а чесноту намагаються зробити гріхом».

«Закон природи – це закон, за яким рухаються планети, чоловік любить жінку, а мама – дитину. Але ми бачимо, як робляться різного роду зусилля, щоб цей закон порушити. Сьогодні звертаємося до сумління і серця кожного – зберігати четверту заповідь Божу «Люби батька і матір, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі», бо в цій заповіді є суть виховання у родині, яка є найменшою клітиною всього суспільства. Родина це не місце заспокоєння власного егоїзму – це є жертва один для одного. Однією з ознак батьківства є відповідальність за нашу родину, за наших дітей, за їхнє майбутнє. Просімо у Бога ласки мудрості і докладімо усіх зусиль, щоб, навіть ціною свого життя, зберегти християнську родину», – наголосив єпископ.

ххх

Кому потрібна допомога – реєструйтеся!!!

Гуманітарна місія допомоги Папи Римського Україні, що стартувала з візиту держсекретаря Ватикану кардинала П’єтро Пароліна, матиме три пріоритети: харчування, медична допомога та житло. Саме ці базові потреби мають бути задоволені в першу чергу.

Крім того, є чотири пріоритетні категорії осіб, яким надаватиметься допомога. Це будуть вимушено переміщені особи, мешканці окупованих територій і “сірої зони” біля лінії зіткнення та поранені. Адресну підтримку будуть передавати постраждалим через контакти з парафіями та громадами Церков: РКЦ, УГКЦ, православних та протестантів.

Глава УГКЦ Святослав Шевчук каже, що до допомоги католиків Європи будуть долучені кошти, зібрані в громадах УГКЦ в Україні. Для цього створено окремий гривневий рахунок, який перейде в розпорядження Технічного комітету акції «Папа для України». До нього входять єпископ Ян Собіло – голова, Денис Тарасов – відповідальний за юридичні питання, Лілія Христенко – відповідальна за бухгалтерський облік, Руслан  Лавлинський – відповідальний за мобільну міжрегіональну координацію. Також у комітеті братиме участь представник благодійної організації Caritas International.

Наступні два місяці будуть присвячені відбору бенефіціарів. Для цього представники комітету радитимуться з Церквами та релігійними організаціями на місцях. Загалом акція розрахована на один рік, але може бути продовжена за рішенням Папи.

Запропонувати проект чи людей, що потребують підтримки, може кожен. Для цього треба заповнити анкету на офіційному сайті акції popeforukraine.com.ua.

По кишені лише мільйонерам

               За результатами опитування Research & Branding Group, лише кожен десятий українець зможе оплачувати рахунки за комунальні послуги.  88% населення після 60-ти зазначили, що нові тарифи їм не по кишені.

Як відомо, з 1 липня в Україні на 75-90% зросли тарифи на опалення і тепло. 1 Гкал коштує нині 1043 грн. Зросла ї вартість гарячої води. З 1 серпня очікується подорожчення і холодної води.

Ще раніше зросли тарифи на газ та електроенергію. Зате зарплати і пенсії тупцюються, по суті, на місці.

Вихід один – не платити зовсім! Але всім! Тоді, може, до них дійде…

Стрийські новини одним абзацем

201606244У середині червня на Жовківщині відбувся 10-й молодіжний фестиваль «Зашків – джерело духу», присвячений 125-ї річниці з дня народження полковника Української Народної Республіки Євгена Коновальця. Участь у ньому взяла і делегація стрийських пластунів. Програма фестивалю вирізнялася різноманітністю: від розкладання наметового містечка до демонстрації фото- та відеоматеріалів про національно-визвольну боротьбу українців і життя та діяльність Євгена Коновальця, від катання на козацькій «Чайці» до велопробігу “Від Степана до Євгена”, від спортивних змагань і майстер-класів до інтелектуального ток-шоу та мистецької локації за участі молодіжних театрів, майстринь, письменників і популярних музичних гуртів.

ххх

     2016062911 26 червня у Стрийському міському Будинку культури відбувся урочистий вечір, присвячений 20-й річниці Конституції України. Стрияни мали нагоду насолодитися виступами народного артиста України, лауреата національної премії ім. Т. Шевченка, соліста квартету «Явір» Олеся Харченка та муніципального чоловічого хору «Каменяр». А напередодні з цієї ж нагоди відбувся конкурс малюнку на асфальті, де взяли участь майже 40 дітей із соціально-незахищених сімей. Переможцями стали Софія Бабій, Анастасія Бальковська, Анастасія Волкова, Вероніка Зазолкіна, Марія Коцан і Яна Тиха.

ххх

      75-ї річниці проголошення Акту відновлення державності України 30 червня 1941 року було присвячене урочисте віче біля пам’ятника Я.Стецька, який у Львові його тоді і проголосив.

ххх

         2016062921У Львові на навчально-спортивній базі літніх видів спорту МО України відбулися змагання з плавання за програмою комплексних Ігор Львівщини серед дорослих, ветеранів і людей з обмеженими можливостями – усього 22 команди. Честь нашого міста захищали Богдан Стасенко, Уляна Єрмакова, Руслан Каліцун, Андрій Стебельський, Богдан Калініченко, Тетяна Теплякова, Юрій Вацюк та Роман Мазяк. В загальнокомандному заліку стрийські ветерани посіли 2 місце, в категорії людей з обмеженими можливостями – 5-те, а серед дорослих – 7-ме. А от в особистому заліку Юрій Вацюк здобув «золото», Тетяна Теплякова – «срібло». Вітаємо!

ххх

      26 червня  в м. Стрию пройшов марш за життя і християнську родину, метою якого є привернути увагу громадськості до актуальних проблем захисту ненароджених дітей і порушення основних цінностей сімейного життя, відповідального батьківства та материнства. Участь у заході, який організувала комісія мирян і сім’ї Стрийської єпархії, взяв Преосвященний владика Богдан (Манишин), єпископ-помічник Стрийської єпархії, священнослужителі міста та району, а також одягнені у традиційні українські вишиванки численні стрияни, гості міста і люди доброї волі.

 

ххх

     Парафія свв. апп. Петра і Павла с. Добрівляни Стрийського району запрошує паломників, а особливо учасників літніх таборів, відвідати старовинний храм Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста, збудований 1738 року – пам’ятку архітектури національного значення. Храм єдиний у своєму роді, який є автентично збережений.
У храмі є можливість провести богослужіння, а також послухати екскурсії. За детальнішою інформацією звертатись за тел.: (095)69-42-000 (о. Володимир Галанчак).

     Старовинна будівля належить до рідкісного архаїчного типу сакральних безверхих двозрубних споруд, що зведена народними умільцями без використання металевих цвяхів.

Хто для влади страшніший

13495141_1650072315313921_4377870068864209712_n

     Скрудж, Радік, Цюпа, Муня – закарпатські правосеки, які знаходяться вже рік у сізо. Це жертви Мукачівського інциденту та нашої байдужості.
Якщо пам’ятаєте, там був замішаний депутат Ланьо і ПС. Правоохоронцями був убитий Руслан Ігнатоля та поранено ще декілька правосеків. Кажуть, ніби хтось постраждав і з оточення депутата. Але щось то ніхто не бачив. Хоча ні, бачили! Йовбака в спортивниках з рушницею в руках.
Цим хлопцям, кажуть, загрожує пожиттєве ув’язнення з конфіскацією.
Згадую Маріупольського коректувальника вогню “градів” терористів з ДНР. З його допомогою було вбито 30 і поранено біля 200 мирних мешканців, зруйновано біля 200 будинків. Недавно відбувся “справедливий” суд. Цьому бузувірові дали, уявіть собі, 9 років!
Для антиукраїнської системи не страшні терористи з ДНР-ЛНР, для них страшні ці молоді хлопці, які одного разу повірили в справедливість!

 

Василь  Мандзюк

Найбільший ворог – зневіра

13557692_725809420892089_7374486401248151155_n13528983_725809450892086_3453276819844592842_n

     Для всіх хлопців, які тут воюють, внутрішній ворог чомусь страшніший від тих, з ким вони борються вже 2 роки. Мабуть, тому, що він більше завуальований і незрозумілий для них – важко їм зрозуміти тих ненажер, які “збирають скарби на землі”, що їм вже й не потрібнш. Особисто я вважаю найбільшим ворогом нашої Нації ЗНЕВІРУ. Тішить те, що є, хоч і невелика, але стала кількість людей, які вірять у світле майбутнє нової України!

 

Михайло Алєксєєв

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України