• Сьогодні: Вівторок, Лютий 19, 2019
Інфо ПС

Відсутність національної ідеології губить державу

256ad05e-4d64-44e3-85fb-831fb4840421_tv_mw1024_mh1024_s1

Пропоную вам три, здавалося б, різних за змістом і тематикою матеріали різних інтернет-сайтів, нічим між собою, на перший погляд, не пов’язаних. І все ж їх щось об’єднує. Що саме – поміркуймо разом після прочитання…

 

Написана в США книга з історії України вийде українською


На початку вересня у київському видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» вийде книга професора історії Гарвардського університету Сергія Плохія «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до Незалежності», передає Культпростір.

«Ця книга дуже сучасна. Вона намагається відповісти на всі питання, які з’явилися в новинах про події в Україні за останні два роки», – сказав Сергій Плохій.

«Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до Незалежності» охоплює історію України за 2500 років – від Геродота і до сьогодення. У ній йдеться про політику, геополітику, культурну й етнічну ідентичність та міжнародні відносини.

Сергій Плохій вирішив написати цю книжку, коли зрозумів, що у США існує багато помилкових оцінок, історичних паралелей і алюзій стосовно України.

«Більшість студентів, беручи якісь курси з історії Східної Європи, обирають російські курси. І традиція, яка сформована тут в російській історії, сформована російською імміграцією переважно післявоєнного періоду», – розповів професор.

Сергій Плохій стане почесним гостем цьогорічного «Форуму видавців» у Львові, де і представить свою книгу українцям.

Презентація книги «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до Незалежності» вже відбулася у США.

 

Ярина Вілінська

 

Нашого цвіту по всьому світу

 

Цю фразу нам втовкмачували ще у молодшій школі разом з переліком видатних українців. Причому значна частина останніх уславила наш край, проживаючи в далеких країнах обабіч Атлантики. Ставши дорослими, ми і досі записуємо їхні досягнення на рахунок України, викликаючи в собі легкі напади патріотизму. Особливо нас тішить, коли чергова зірка публічно декларує свою українську ідентичність – Фейсбук вибухає лайками і перепостами, а популярні видання оновлюють списки видатних емігрантів. Однак довжина цього списку прямо пропорційна не лише величі українського народу, але і глибині занепаду нашої країни.

Вишукування видатних співвітчизників-емігрантів має цілком зрозумілу природу. Всім нам хочеться належати до спільноти успішних і талановитих. Ми нерідко сприймаємо видатних емігрантів як конкістадорів, що несуть українську ідею по світах, уславлюючи свою націю та Батьківщину. Найбільш упевнені в цьому ті, хто вірить у магію Крові та Ґрунту. Для таких українець завжди залишається українцем, допоки в його жилах тече кров української прапрабабці. Відтак його успіхи можна сміливо зараховувати на користь Неньки, яка вигодувала його предків своїми плодами, випоїла своєю водою і виморозила своїми вітрами.

Менш ортодоксальній публіці доводиться балансувати на хистких логічних конструкціях. Приміром, деканом Єльського університету у США стала українка Марта Кузьма. Перемога? Ще й яка! Але українкою пані Кузьму можна вважати дуже умовно. Її мати справді народилась в Україні, але виросла в Австрії, а після Другої Світової переїхала у США. Сама Марта виросла у передмісті Нью-Йорка, вчилась у коледжі Колумбійського університету і вперше приїхала до Києва у віці 28 років працювати в американських проектах. Потім кар’єра завела пані Кузьму аж у Скандинавію – у 2014-му вона стала ректоркою Королівської академії мистецтв у Стокгольмі.

Візьмімо інший приклад. Скажімо, Роберту Бондар – першу канадійську жінку-космонавта. Вона народилася в родині українських іммігрантів. Однак астронавтом вона стала завдяки навчанню та роботі в університетах та медичних закладах Канади і США. До зірок вона злетіла після підготовки у NASA. Схожу біографію має і Квітка Цісик – окрім батьків, над розкриттям її таланту працювали викладачі Вищої школи музики і мистецтва, Харпер-коледжу та Маннес-коледжу. Задля справедливості варто згадати, що їй матеріально допомагала українська діаспора, однак у прямий контакт з Україною Квітка Цісик вступила лише 1983 року, будучи відомою співачкою.

Безумовно, і Марта Кузьма, і Роберта Бондар, і Квітка Цісик – всі вони є етнічними українцями. Однак приписувати їхні успіхи варто їхнім родинам (можливо, діаспорам), але аж ніяк не Україні. Збереженням своєї української культури та ідентичності вони мають завдячувати, знову-таки, родичам та діаспорі, а не далекій історичній Батьківщині, якій ледве вдається зберігати культуру хоча б у межах своїх власних кордонів. Навіть у роки незалежності українські діаспори США і Канади допомагали Україні набагато більше, ніж вона їм, хоча в теорії має бути навпаки.

Що ж стосується їхніх професійних досягнень, то тут варто віддати належне їхній особистій впертості та перевагам іноземних освітніх систем. Що б сталося з Робертою Бондар, якби вона мала змогу вчитися лише у Білоцерківському аграрному університеті? Яким був би старт Квітки Цісик, якби, замість Вищої школи музики і мистецтва у Нью-Йорку, її запроторили до Золочівської музичної школи (при всій повазі до цього закладу)? І це – лише освіта. А ще варто брати до уваги економічні та соціально-політичні умови, в яких нащадки українських емігрантів будували свої кар’єри. Ми дуже пишаємося тим, що Едвард Стельмах був прем’єром канадської Альберти, але чого б він добився в українських реаліях?.. Приміром, на глухівського мера-француза Мішеля Терещенка вже відкрито кілька карних справ – і це ще не дійшло до тітушок.

Фразочка «нашого цвіту по всьому світу» – це присуд Україні, яка не здатна забезпечити умови для успішної кар’єри власним громадянам. Зрозуміло, що минулого століття ні про які умови не могло бути мови – Україна була розпанахана двома світовими війнами і варилася в радянській тоталітарній системі під кришкою залізної завіси. Але і тепер – напередодні 25-ї річниці незалежності – з України втікають громадяни. Існують, звісно, і протилежні приклади, але виїжджає все ж таки більше. У 1990-х були в моді розмови про те, як Захід краде мізки з пострадянських країн. Однак особливо напружуватися Заходу не довелося – люди самі кинулись на пошуки нових можливостей.

«Для експериментів потрібне обладнання та реактиви. Якщо ми в Німеччині щось замовляємо, воно того ж дня приходить. А в Україні через відсутність інфраструктури працювати дуже важко, і люди, які роблять там хороші дослідження, – просто герої» – розповідає біолог Марія Родніна, колишня киянка, лауреат премії Лейбніца. Отримавши стипендію Гумбольдта, вона змогла працювати в Німеччині, а далі – звична історія: «Після приїзду я розпочала дослідження, отримала прекрасні результати, і повертатися зовсім не хотілося. Натомість хотілося цим скористатися і провести ще один експеримент, і ще, і ще…»

Напевно, через кілька років школярі побачать ім’я Родніної у списку видатних українців, розкиданих по всьому світу. Але подібні списки – привід для сорому, а не для гордості. Це списки українців, яким Україна не дала можливостей для розвитку. Ще більша ганьба – тільки заробітчани. Скільки їх – достеменно не знає ніхто, але масштаби вражають. Приміром, з Чорткова на заробітки виїхало до 70% населення. Можна скільки завгодно розповідати про їхню працелюбність і підраховувати мільйони, які вони переказують в Україну, але за фактом – це лише симптом неспроможності нашої держави. І пишатися тут абсолютно нічим.

Максим Віхров

 

 

В Україні гуманітарна катастрофа

 

В Україні справжня гуманітарна катастрофа. Нове покоління хворе на культурну амнезію – воно не має щонайменшої ретроспективи, у нього практично відсутнє уявлення про культуру своєї країни. Таку думку висловив Народний артист України Анатолій Матвійчук94_main

«Як іще назвати ситуацію, коли мільйони 20-літніх людей практично не знають своїх кіноакторів та акторів театру, своїх музикантів різних жанрів, своїх композиторів, поетів, співаків, якими захоплювалися – і не безпричинно – їхні батьки?!»,- зазначає він.

Основна причина такого стану речей в тому, що вся сутність теле- і радіоканалів має не культурно-освітню, а інформаційно-розважальну парадигму. «До того ж, більшість культурних юзерів сприймає чомусь інформаційний фон, котрий їх оточує, як певну незмінну данність – щось на зразок погоди чи зміни пір року. Вони навіть не замислюються, що десь сидять живі дяді і тьоті, яким дуже потрібно, аби вони сформувалися саме такими – байдужими або ворожо налаштованими до всього рідного, і орієнтованими виключно на глобальні стандарти, що обезличують і обездуховлюють людину, відриваючи її від глибинних пластів національної культури…»,- підкреслює Матвійчук.

«Я називаю саме це гуманітарною катастрофою, бо в Україні за 25 років Незалежності практично виросло нове покоління культурних споживачів, які навіть не зрозуміють, про що я зараз пишу – в крайньому разі – вони звинуватять мене в консерватизмі і ретроградстві (якщо їм знайома така термінологія). Вони почнуть говорити про новий час, про моду і різні смаки».

Народний артист переконаний, що досі триває цілеспрямована кампанія з перетворення однієї з найбільших і найдревніших націй Європи на «безликий конгломерат, генномодефіковане населення, дешеву робочу силу для Європи, яка не повинна мати ні власної історії, ні власної культури, ні навіть власної держави у найближчій перспективі».

«Я глибоко переконаний: будь-яка боротьба за Україну повинна починатися не з війни за територію чи надра – територію можна відвоювати. Війна повинна починатися з відвойовування власного інформаційного простору, який поверне українцям нашу історичну пам’ять, наших героїв і національних світочів, наші справжні українські реалії і пріоритети»,- резюмує Анатолій Матвійчук.

 

hromadskeradio.org

 

Ну що? Знайшли щось спільне? А спільне те, що два перші матеріали є фактично ілюстрацією третього і утверджують вирок, винесений Анатолієм Матвійчуком.

Все це стало можливим і продовжує мати місце в державно-правовому, соціальному, культурному, особливо, житті та побуті українців, і, що особливо прикро та небезпечно, – нових поколінь. Держава Україна, де історія національного етносу налічує, за деякими даними, 5 тисяч років (Павло Штепа, «Українець і москвин. Дві протилежності»), а історія національно-визвольної боротьби – майже тисячоліття, ще й досі не виробила своєї національної стратегії, не написала власної правдивої історії та не впровадила її в освіту і культуру – змалечку і до магістратури, навіть державний статус української мови «спустила на гальмах». Поодинокі потуги українських науковців, дослідників, письменників, політологів – минулих і сучасних – найвищого Національного гатунку (на противагу державним академічним інститутам і видавництвам) влада не помічає, не фінансує, не поширює масово, не… продовжіть самі. Тобто манкуртами чи москвинами при владі свідомо виховується не Нація, а згаданий вище різнокольоровий «конгломерат», який кидає Україну в смертельні обійми то одного, то іншого «сусіда-рятівника».

Без національної ідеології на державному рівні – держава Україна ніколи не стане ні Українською, ні Соборною, ні Самостійною.

Василь Алєксєєв

Між Львівщиною і Закарпаттям – прикордонний контроль

0395

На межі Львівської та Закарпатської областей транспортні засоби і пасажири підлягають прикордонному контролю: перевіряють документи та особисті речі. Чому? – запитують люди.

Як пояснили у Держприкордонслужбі, прикордонники на межі цих двох областей знаходяться з літа 2015 року, відколи голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль попросив ДПСУ допомогти Національній поліції контролювати цю ділянку після перестрілки в Мукачевому. Тут часто затримують контрабандистів і нелегалів.

10 років німого грабежу «РОЗУМІЄШ?»

Chin_oligarh

Як правило, заснування приватного бізнесу чи започаткування власної справи в будь-якому місці чи місті зазвичай починається з ідеї, фінансового плану, іноваційного хисту і т.д.
Тільки не в Стрию. 
Тут все бере свій початок з землі… З безцінної стрийської землі, яка з барського плеча незмінного стрийського бургомістра наділялася «ЗАДАРМА» «НУЖНИМ» людям, часто далеко не стриянам, а скромна маржа від таких щедрих жестів мера мільонами американських доларів поверталася до країни походження власне тих самих доларів.
Якщо комусь така цифра з шістьма нулями в іноземній валюті здаються перебільшенням, я готовий розсіяти тупий муніципальний скепсис методом звичайнісінького статистично-арифметичного фактажу.
Отож візьмемо до прикладу розріз у останніх десять років, виключно з мотивів обмеження себе від скиглень мерських креолів на кшталт «а то не ми», «а тоді був мером Дмитришин» і тому подібне!
Отож стартуємо з 2007 р. Станом на 01.01.07 р. в м.Стрию нараховувалося 1698,0 га землі, 236,0 га – у власності юридичних та фізичних осіб, 1462,0 га – у власності держави. Зокрема: сільськогосподарські підприємства – 12,29 га; землі житлової та громадської забудови – 807,46 га; промислові та інші підприємства – 198,45 га; підприємства та організації транспорту – 150,33; землі Міністерства оборони – 99,53 га; лісогосподарські підприємства – 2,19 га; водогосподарські підприємства – 1,98 га; землі запасу – 425,77 га.
Впродовж усіх цих років господарники свідомо робили все для того, щоб місто Стрий не мало генерального плану, адже саме генплан є основним юридичним документом, який дає чітку уяву про номінальні площі, коригування меж чи будь які дії чи правочини з міською землею. Натомість обмежувалися постійним внесенням змін до детальних планів територій.

Ідейним натхненником такої схеми був і залишається світило стрийської архітектури, щасливий власник майже десятка земельних ділянок у м. Стрий та скромної творчої майстерні у центрі міста Олександр Петрович Похило. Цей скромняга заслуговує на окремий розділ, який обов’язково з’явиться незабаром, а тим часом продовжимо…

Отож, якщо ми подивимося на сучасний стан земфонду міста, навіть без деталізованого дослідження з усіма щорічними передбаченнями збільшення площі земель під житловою та громадською забудовою, та останні містобудівні обґрунтування бачимо, що частка земель, яка опинилася у власності фізичних та юридичних осіб збільшилася більше, ніж втричі, а землі сільскогосподарського призначення системно і послідовно почали перетворюватися в землі житлової та громадської забудови, змінюючи цільове призначення – як потрібно, кому потрібно і за скільки треба.
А тепер давайте підрахуємо – ринкова вартість Стрийської землі з різними експлуатаційними характеристиками (розмір і конфігурація ділянки, рівень інженерної підготовки площі, функціональне використання прилеглої території, рівень інженерно-транспортної інфраструктури, рівень інфляції, кон’юнктура ринку і т. д.), як не крути, а становить в середньому 1,5-2 тисячі доларів за сотку.
Що ж отримало місто – міський бюджет – за десять років відчуження чи будь-якої іншої форми володіння своїми землями, яка чомусь опинилася або в близькому оточенні васалів міського голови, або у скромних руках слухняних місцевих депутатів і чиновників? Якщо підбити підсумки вибіркових звітів і фрагментів незрозумілих службових доповідей на депутатських комісіях, – орієнтовно півмільйона гривень в цілому.
Вдумайтесь – 20 тисяч доларів!!! Упродовж десяти років за сотні гектарів землі ринковою вартістю в майже 2000 уо за сотку!!!!
Схоже, що маленькому заможному містечку Х, не буду називати (персональна інфа), в американському штаті Огайо ну дуже навіть пощастило з багатим інвестором зі збіднілого Стрия!!!
ОТ ТАКА ВОНА – ГОСПОДАРКА!!!

Олег ФИЛИК

Мінімізація витрат і… податків по-стрийськи

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
OLYMPUS DIGITAL CAMERA

На Львівщині розпочато розслідування за фактом ухилення від сплати 10 млн грн податків службовцями ДП «Стрийське лісове господарство»

Прокуратурою Львівської області спільно із ГУ ДФС у Львівській області викрито факт ухилення від сплати податків службовими особами ДП «Стрийське лісове господарство». Встановлено, що останні у 2015-2016 роках з метою «мінімізації» витрат безпідставно перераховували кошти на фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, що призвело до несплати податку на прибуток у сумі майже 10 млн грн.

У рамках вказаного кримінального провадження, розпочатого за ч.3 ст.212 КК України, на підставі ухвал суду, 16 серпня цього року проведено 17 обшуків у ДП «Стрийське лісове господарство», його структурних підрозділах та у помешканнях службових осіб, де вилучено фінансово-господарські документи, чорнові записи діяльності та звітності підприємства.

Досудове розслідування у цьому провадженні проводиться слідчими ГУ ДФС у Львівській області за процесуального керівництва прокуратури області. Наразі тривають слідчі дії, спрямовані на відшкодування завданих державі збитків і притягнення винних осіб до відповідальності.

Прес-служба прокуратури Львівської області

І ще раз про децентралізацію або Не тисніть на громади

maxresdefault

        Маю таку звичку – регулярно заглядати на офіційні сайти місцевої стрийської влади, аби бути в курсі того, що відбувається, та в пошуках позитивних зрушень, спричинених численними реформами в Україні. На жаль, поки що останніх явно не помітно. Зате неозброєним оком можна побачити страшенний спротив старого совкового мислення і намагання пристосувати старі методи роботи до нових, гучно задекларованих, але ледве жевріючих, форм.

Так, на сайті Стрийської райдержадміністрації читаю наступне повідомлення.

    «16 серпня під керівництвом голови Стрийської райдержадміністрації Василя Зубрицького за участю його першого заступника Любомира Кащука, заступника районної ради Василя Зубрицького, керівника апарату РДА Юрія Вільшинського відбулась кущова нарада з питань децентралізації у Стрийському районі.

 Учасники наради заслухали  інформацію керівника району про економічну спроможність і фінансові ресурси об’єднаної територіальної громади згідно до затвердженого перспективного плану та обговорили переваги та недоліки кожного з варіантів об’єднання громад. На нараді було наголошено на тому, що об’єднання відбудеться у будь-якому випадку, але краще самостійно визначатись та обирати центр новоствореної майбутньої громади.    Запрошених учасників наради також закликали залишити власні амбіції і виважено працювати в одному напрямку задля кращого майбутнього мешканців району. Водночас присутні на зібранні сільські голови звернули увагу на те, що об’єднання громад зараз не на часі, наразі до кінця не зрозуміло, як формуватимуться бюджети в громадах, скільки коштів залишиться «на місцях» і т.д. Незрозуміло й те, у які терміни має відбутись цей процес, коли будуть внесені відповідні зміни до Конституції».

Трохи раніше я був учасником зустрічі депутатів Заплатинської сільради з Василем Зубрицьким, який тоді заявив, що він не проти децентралізації, якій альтернативи нема, а значить і не проти створення Нежухівської територіальної об’єднаної громади, за яку одноголосно проголосували на громадських слуханнях заплатинці і дібровці, але… Але він ніколи не погодиться з тим, що ця громада забере половину бюджету всієї Стрийщини, що 6 тисяч населення ТОГ матимуть стільки ж, скільки решта 60 тисяч. Подібна теза пролунала і тут. Тобто таке об’єднання для Стрийщини – економічно необґрунтоване і недоцільне. Свої висновки з цього приводу він передав до ЛОДа. А ми гадали, чому цей процес, так впевнено розпочавшись, раптом пригальмував! Ось де собака зарита…

Ще б пак! Кому з нинішньої районної влади хочеться добровільно її позбутися? А саме до цього веде так звана територіально-адміністративна реформа: в районі буде 5-6 громад зі своїми власними бюджетами, які напряму виходитимуть на область, а то й Київ. От якби всі села об’єдналися навколо Стрия – не міста (місто – тема окрема), а адмінодиниці, центру громади – було б, на їхню думку, доцільно і корисно для всіх жителів району. І, звісно, для чітко структурованих чиновників.

Внаслідок проведеної РДА роботи «сільські голови і звернули увагу на те, що об’єднання громад зараз не на часі…».

Сумніваюся, що такої думки – і голови сільрад, котрі ініціювали створення Нежухівської громади, і вже діючої Грабовецької, і… Одним словом, ті, хто мислять по-новому і хочуть жити по-новому.

Тож знову, вкотре, хочу нагадати вже написане мною раніше.

Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» визначає вичерпний перелік повноважень кожного із суб’єктів процесу добровільного об’єднання територіальних громад. Зокрема, частина четверта статті 7 цього Закону зобов’язує обласну державну адміністрацію протягом 10 робочих днів з дня отримання проекту рішення щодо добровільного об’єднання територіальних громад підготувати відповідний висновок, який затверджується розпорядженням голови обласної державної адміністрації. У разі встановлення невідповідності проекту рішення щодо добровільного об’єднання територіальних громад Конституції та законам України, обласна державна адміністрація повертає його на доопрацювання у порядку, встановленому цим Законом (ред.: ч. 6 ст.  7 Закону).», – прокоментував В’ячеслав Негода.

Він вкотре нагадав обласним державним адміністраціям, що вони можуть діяти лише в межах і в спосіб, передбачений законом.

«Закон не зобов’язує територіальні громади об’єднуватися виключно до Перспективного плану формування територій громад областей. Водночас таким громадам слід пам’ятати, що законодавством визначено підстави переведення новоутворених об’єднаних громад на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом та надання фінансової підтримки таким громадам шляхом виділення коштів у вигляді субвенцій на формування відповідної інфраструктури у разі, якщо її межі повністю відповідають межам, визначеним Перспективним планом формування територій громад області», – додав Перший заступник Міністра.

Мінрегіон просить асоціації органів місцевого самоврядування своєчасно інформувати про факти зволікань з боку місцевих державних адміністрацій або блокування рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад. Про це йдеться в офіційному листі Міністерства, адресованому всеукраїнським асоціаціям органів місцевого самоврядування.

«До Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надходять звернення від органів місцевого самоврядування щодо неприхованого супротиву з боку місцевих державних адміністрацій стосовно ініціатив місцевих територіальних громад сіл, селищ, міст щодо їх добровільного об’єднання з метою підвищення спроможності таких громад. З метою упередження зволікань з боку місцевих державних адміністрацій або блокування рішень органів місцевого самоврядування щодо добровільного об’єднання територіальних громад, просимо своєчасно інформувати Міністерство про подібні факти  для відповідного реагування», — йдеться в листі.

Обов’язком обласних та районних державних адміністрацій є донесення до населення, посадовців органів місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад повної інформації про офіційну політику Уряду, зокрема і щодо децентралізації, переваг формування спроможних громад. Держадміністрації повинні спільно з жителями сіл, селищ, міст визначити перспективні плани майбутніх громад, надати допомогу в обрахуванні фінансової, економічної спроможності і стратегії розвитку кожної майбутньої об’єднаної громади, надавати їм всебічну підтримку. Про це сказав перший заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України В’ячеслав Негода, спілкуючись із журналістами.

«Представники місцевих державних адміністрацій мають щодня працювати з населенням та органами місцевого самоврядування, роз’яснюючи їм переваги децентралізації, добровільного об’єднання громад. Дуже помітно: де адміністрації відповідально і професійно виконують свої обов’язки – зустрічаються з жителями, проводять громадські обговорення, навчання для представників органів місцевого самоврядування, сприяють у проведенні необхідних формальних процедур об’єднання громад – там є розуміння населення суті реформи і люди охоче йдуть на зустріч якісним змінам. Так само помітно, коли місцеві органи виконавчої влади або відсторонилися від цих питань, або відверто саботують, розповідаючи людям різні міфи про реформу», — сказав перший заступник Міністра.

Він також назвав неприпустимим будь-який тиск на громади як щодо стримування процесу об’єднання, так і щодо змушування до об’єднання.

«Кожен факт бездіяльності, саботування реформи чи тиску з боку державних органів, якщо нам про це стає відомо, не залишається поза увагою. Якщо такі факти матимуть місце, реакція буде миттєвоюі хтось може поплатитися посадою. Такі прецеденти є. Тому нам важливо завжди мати зворотний зв’язок з громадянами, із засобами масової інформації, щоб знати про такі випадки», — сказав В’ячеслав Негода.

Василь Алєксєєв

Завтра Порошенко буде у Львові

Президент України Петро Порошенко 18 серпня планує відвідати Львівську область.

 Про це «Вголосу» стало відомо з власних джерел.

У прес-службі Львівської ОДА цю інформацію частково підтвердили та повідомили, що остаточно про візит та програму перебування президента на Львівщині буде відомо вже після обіду

Прес-центр Львівської залізниці попереджає

У зв’язку з проведенням середнього ремонту колії на дільниці Львів – Стрий з 15 до 19 серпня змінено розклад руху деяких потягів.
16 серпня запізнення пасажирських та приміських поїздів №6187 Львів-Мукачево, №107 Ужгород-Одеса, №741 Дарниця – Трускавець, №6011 Львів-Трускавець, №6189 Львів-Мукачево-Чоп на станції Стрий складе 4 хвилини. Потяг №741 Дарниця – Трускавець на 8 хвилин пізніше прибуде до Трускавця, поїзд №107 Ужгород-Одеса – на 8 хвилин пізніше прибуде на станцію Чоп. Приміський поїзд №6188 Мукачево-Львів на 8 хвилин пізніше відправиться із Лавочного та на 6 хвилин пізніше прибуде до Львова. Також 16 серпня маршрут приміського поїзда №6011/6012 сполученням Львів-Трускавець курсуватиме лише до Стрия, між Стриєм та Трускавцем не курсуватиме.
17 серпня очікуване запізнення на станції Львів потягів №830 Ужгород-Львів, №42 Трускавець-Дніпропетровськ, №6010 Трускавець-Львів, №6166 Чоп-Мукачево-Львів, №6188 Мукачево-Львів складе 4 хвилини.
19 серпня очікуване запізнення на станції Львів поїзда №6012 Трускавець-Львів складе 10 хвилин, на станцію Лавочне потяги №107Ужгород-Одеса та №829 Львів-Ужгород прибудуть із запізненням 4 хвилини, також на станцію Стрий на 4 хвилини пізніше прибудуть приміські потяги №6189 Львів-Мукачево-Чоп, №6187 Львів-Мукачево, №6011 Львів-Трускавець, №6013 Львів-Трускавець.

СБУ закликає боротися спільно

13938542_1805877492976916_2303932734153068206_n

СБУ встановила рівні терористичної загрози для регіонів України

У зв’язку із загостренням ситуації на адміністративному кордоні з АР Крим та у районі проведення антитерористичної операції, згідно з вимогами пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 92, Служба безпеки України інформує про прийняття рішення щодо встановлення наступних рівнів терористичних загроз:

“ЧЕРВОНИЙ” – Донецька та Луганська області, АР Крим;

“ЖОВТИЙ” – Запорізька, Миколаївська, Одеська, Сумська, Харківська, Херсонська та Чернігівська області;

“СИНІЙ” – Дніпропетровська, Закарпатська, Рівненська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Київська області та м. Київ;

“СІРИЙ” – Вінницька, Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Львівська, Полтавська та Тернопільська області.

Зазначена постанова є відкритою, громадяни можуть ознайомитись із заходами, що вживаються суб’єктами боротьби з тероризмом відповідно до визначених рівнів терористичних загроз (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/92-2016-%D0%BF).

Прес-центр СБ України

 

Урядова політика тарифного грабежу

Уряд обманює людей, здійснюючи політику справжнього тарифного грабежу. Причому, відбувається це шляхом заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, плюс ще й зі зловживанням службовим становищем. Тобто, тут цілий «букет» статей Кримінального Кодексу. І колись цим діям буде дана справедлива та жорстка оцінка.

Наразі субсидійна система сформована так, що навіть незаможна людина не зможе претендувати на субсидії, якщо, до прикладу, вона придбала щось на суму, яка перевищує 50 тис. грн. Маєш додатковий дохід – плати за комунальні послуги самостійно.

Разом з тим жодним чином не враховується вражаюча диспропорція між доходами громадян та платіжками, які вони отримують.

Починаючи з квітня 2015 року тарифи на житлово-комунальні послуги внаслідок їх державного регулювання Яценюком, Гройсманом та Вовком збільшились: газ – на 590%; опалення – 260%; гаряча вода – 212%; електроенергія – 175%; холодна вода –на 80%; при цьому пенсія та мінімальна заробітна плата за той же період підвищилися всього лиш на 19%, а прожитковий мінімум – на 27%.

При мінімальній зарплатні в 1550 грн сім’я буде змушена віддавати за невеличку квартирку 50 м2 в опалювальний сезон щонайменше 3000 грн ($120). Зрозуміло, така платіжка – непідйомна для більшості українців.

Тому очільникам міст зі свого боку потрібно й надалі тиснути на Уряд, аби той переглянув завищену вдвічі ціну на газ, яка є визначальною при формуванні тарифів на газ, опалення та гарячу воду. Крім того, вони мають застосовувати ті цілком реальні інструменти, які дозволять на місцях зменшити суми платіжок громадян, зокрема за опалення, аж до 30 %. У теперішніх умовах це зовсім не мало.

Щонайменше, потрібно запустити проекти з теплосанації, ґрунтовно підійти до справи 100-відсоткового забезпечення жителів міста приладами обліку тепла.

До прикладу, середній рівень оснащеності будинковими лічильниками тепла в Україні становить 52 %. Найгірша ситуація в Тернопільській області — лише 7 %. В Одеській області – 28 %, Полтавській – 31 %, Черкаській – 32 %, Дніпропетровській – 37 %, Харківській – 37 %, Волинській – 38 %, Донецькій – 44 %, Чернівецькій – 45 %, Чернігівській – 46 % та Кіровоградській – 50 %. Найкраще відбувається процес оснащення в Києві: за останні два роки приладів обліку збільшилося вдвічі. І, якщо ще на початку 2016-го їх було 77 %, то зараз — близько 90 %. Більше того, мер Києва Кличко пообіцяв, що кияни до початку опалювального сезону матимуть повний облік теплової енергії. Як бачимо, все реально, і за короткий проміжок часу цілком можливо зробити серйозний ривок у вирішенні цього проблемного питання. Іншим містам та областям України потрібно так само активізуватися та прискорити темпи встановлення лічильників тепла.

Низькі показники встановленого обліку тепла є, в першу чергу, показником незадовільної роботи місцевої влади та керівництва НКРЕКП. Адже встановлення лічильників передбачається відповідними інвестиційними програмами місцевих монополістів, кошти на облік закладаються у тариф для кінцевих споживачів, але належний контроль з боку місцевої влади та керівництва НКРЕКП за повним виконанням затверджених інвестиційних програм не здійснюється. У нинішніх же обставинах це те, на що має звертатися першочергова увага.

Так, останній річний звіт НКРЕКП вказує на те, що рівень невиконання інвестиційних зобов’язань за 2015 рік по теплопостачанню становить 62 % – йдеться про суму в понад 570 млн грн. Ось, де заховано чийсь лічильник тепла.

А для того, щоб прискорити темпи встановлення лічильників тепла, мерам необхідно ініціювати зменшення нормативів споживання теплової енергії без лічильників, які на сьогодні завищені приблизно вдвічі.

За підрахунками незалежних аудиторів, в окремих регіонах України нова вартість опалення сягатиме понад 1600 грн за 1 Гкал та понад 50 грн за м2 без лічильника. Наприклад, найбільше не пощастило мешканцям Ніжина, які мають сплачувати самий високий тариф в Україні за опалення без лічильника – 50,66 грн/м2, так за опалення невеличкої квартири у Ніжині площею в 50 м2 мешканцям пропонують сплатити місцевому монополісту ТОВ «НіжинТеплоМережі» – 2533 грн на місяць. Причому, за такою вартістю має сплачувати більше половини споживачів міста Ніжин, оскільки показник оснащеності обліком теплової енергії по Чернігівській області не перевищує 50%.

Крім того, в можливостях міських рад зробити так, щоб компанії-енергопостачальники власними силами залучали інвестиції та проводили модернізацію мереж і виробничих потужностей, а не закладали відповідні витрати в тарифи для населення.

Проблема грабіжницьких тарифів насправді більш небезпечна, ніж здається на перший погляд. Адже підвищення вартості всіх житлово-комунальних послуг зумовить, як сніжний ком, підвищення цін на інші блага – різноманітні товари, роботи й послуги. Далі – криза неплатежів, у кращому випадку. За найгіршого сценарію – прискориться смертність серед найбільш соціально незахищених верств: сиріт, інвалідів, самотніх батьків із дітьми, пенсіонерів, які залишилися без підтримки дітей. Тому зараз основне завдання місцевих влад, експертів, небайдужих громадян – тиснути на владу, аби та прийняла на законодавчому рівні необхідні рішення про перегляд несправедливих тарифів.

 

Максим Гольдарб, директор «Публічного аудиту»

 

 

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України