• Сьогодні: Субота, Січень 19, 2019
Інфо ПС

«Все наши «гении» были недоучками»

(Мовою оригіналу)

Александр Никонов

     Российская национальная гордость — сплошные мифы. Ломоносов, Попов, Циолковский, Ползунов, Черепановы, Петров, Крякутный, Можайский, Артамонов, Калашников и др. «великие русские учёные и изобретатели» просто воровали зарубежные открытия.

     Мы – русские. Но что это значит?..
Говорят, основой национального самосознания является национальная история. Говорят, история является закваской национального духа.
Тогда грош цена такому самосознанию! И такому духу: они суть мыльный пузырь, поскольку основываются на мифах. На красивой сказке о благородном Александре Невском, победившем псов-рыцарей… На выдумке о геройски погибших, но не пропустивших врага к Москве? двадцати восьми панфиловцах. На россказнях об империи, распухшей до невероятия благодаря ведению исключительно оборонительных и справедливых войн.
И любые попытки покуситься на миф вызывают у оскорбленного этим покушением народа злобный вой раненого зверя, жаждущего крови покусителя. Хотя, казалось бы, времена нынче давно уже вегетарианские. XXI век на дворе, как-никак.
Но именно в XXI веке из Института истории естествознания и техники АН СССР (теперь – РАН) был с треском уволен научный сотрудник Гелий Салахутдинов – за то, что пытался расчистить авгиевы конюшни исторической науки от накопившегося в ней патриотического дерьма.

   – Выгнали меня за то, что я развеивал мифы и разрушал дутые авторитеты, – улыбается бывший историк. – Сначала мне выговоры объявляли один за другим, а потом и вовсе уволили. Такие люди, как я, всегда были неудобны. Вот сейчас все зачитываются книжками Суворова. А у нас в институте еще в семидесятые годы – задолго до Суворова! – один парень пытался опубликовать цифры, что перед войной в СССР танков было выпущено больше, чем всех танков во всем мире вместе взятых. Затюкали парня!
Его – тогда, а меня – сейчас. Со времен горбачевской перестройки прошло двадцать с лишним лет, Сталина с Лениным давным-давно сокрушили-разоблачили, историческую науку подчистили от коммунистических догм. Однако подчистили не всю – история отечественной науки и техники до сих пор построена на сталинской модели 1946 года, которая родилась в эпоху борьбы с космополитизмом, «низкопоклонством и раболепием перед Западом». В этом историческом заповеднике по сей день сидят люди, которые пишут работы про основоположника русской науки Ломоносова, изобретателя радио Попова, основоположника космонавтики Циолковского. Все это – сплошные мифы, которые до сих пор втюхивают в школе детям.
   – А чем вам Ломоносов не угодил?
– Тем, что он ничего не сделал в науке. Вообще! В учебниках пишут, что Ломоносов открыл закон сохранения массы. Какие для этого основания? А просто Ломоносов в одном письме своему товарищу как-то написал фразу, что «если в одном месте что-то прибудет, в другом – убудет». Из нее сталинские соколы сделали вывод, что Ломоносов открыл закон сохранения массы. Но ведь случайная фраза в письме не есть формулировка закона! Впервые закон сохранения массы четко сформулировал и подтвердил опытами Лавуазье. Причем не в частном письме, а в научной работе.
Также пишут, что Ломоносов разработал молекулярно-кинетическую теорию газов. Не разработал! И не мог разработать, поскольку очень слабо знал математику. Именно по этой причине все его «труды» в области физики и химии были просто беспомощными фантазиями.
Ломоносову приписывают создание «основополагающих» работ по горному делу. На самом деле эти «работы» есть не что иное как конспект лекций, записанных им во время учебы в Германии. В Германии Михайло, кстати, по большей части не учился, а пил да по бабам бегал. Потому и в математике слаб.

À. Ä. Êèâøåíêî. «Ëîìîíîñîâ ïîêàçûâàåò Åêàòåðèíå II â ñâîåì ðàáî÷åì êàáèíåòå ñîáñòâåííûå ìîçàè÷íûå ðàáîòû». 1880
À. Ä. Êèâøåíêî. «Ëîìîíîñîâ ïîêàçûâàåò Åêàòåðèíå II â ñâîåì ðàáî÷åì êàáèíåòå ñîáñòâåííûå ìîçàè÷íûå ðàáîòû». 1880

Ломоносов – не ученый. Он администратор, человек, который умел хорошо делать только две вещи – пить и выбивать деньги на безумные проекты. Например, он организовал псевдонаучную заморскую экспедицию: ему пришла в голову следующая идея – достичь Индии, обойдя Америку через… Северный Ледовитый океан. Почему-то Ломоносову втемяшилось в голову, что Ледовитый океан свободен ото льда на широтах севернее 80 градусов. Глупость очевидная, но влияние Ломоносова при дворе было так велико, что он легко выбил деньги на две экспедиции. Обе, естественно, закончились провалом – за Шпицбергеном корабли уткнулись в тяжелые многолетние льды. Кто оказался виноват? Уж конечно, не Ломоносов, а командир экспедиции Чичагов, который подвергся жесточайшему разносу в адмиралтейской коллегии.
    – А я, вроде, в школе по истории проходил, что Ломоносов изобрел мозаику. Ну, на стенках которая…
– Мозаику Ломоносову привез граф Третьяков из Италии. Ломоносов тут же загорелся идеей освоить производство мозаики в России. Императрица выделила ему для этого огромный участок земли, деньги и кучу крепостных. Но Ломоносов, имея государственный заказ на мозаику, умудрился провалить и это дело!
    – Как же он выбился в «основоположники российской науки»?
– Пиар. Когда Ломоносов вернулся в Россию, он сказал себе: я – человек низшего сословия, мне нужны покровители. И начал писать хвалебные оды в честь высокопоставленных особ. С помощью этого нехитрого приема он заслужил благосклонность многих власть имущих, в частности, графа Шувалова, который сам тогда еще пацаном был. Ломоносов пускал покровителям пыль в глаза околонаучными рассказами. А к старости Михайло совсем оборзел – напивался в стельку и шел в Академию наук устраивать погромы, гонял там народ, бил. На него жаловались, но все всегда кончалось в пользу хулигана только потому, что у него были друзья в высших сферах.
    – Да, не зря вас уволили. Вы обрушили такого колосса…
– Моя жертва не была напрасной. Теперь про Ломоносова многие уже все понимают. Не так давно, скажем, академик Захаров публично заявил, что Ломоносов – дутая фигура, и весь его вклад в науку – перевод двух учебников с немецкого языка… Но для того, чтобы стали возможными подобные заявления, мне пришлось в свое время пережить выговоры и публичные осуждения научной общественности. Причем так странно все происходило… Я прихожу в институте к нашим физикам, спрашиваю: что сделал в физике Ломоносов? Они говорят: ничего, он, вроде, химией занимался. Прихожу к химикам, задаю тот же вопрос. Они дают тот же ответ: ничего он в химии не сделал, иди к физикам. Там я уже был. Прихожу к геологам, спрашиваю: есть у Ломоносова какие-то работы по геологии? Отвечают: нету, иди к химикам или к физикам, они знают… После чего я делаю доклад, в котором заявляю: а Ломоносов-то – ноль в науке! И в отношении меня выносят осуждающую резолюцию. Причем выносят те же люди, которые только что подтверждали, что в их области Ломоносов ничего не сделал!
Я храню этот замечательный документ: «Мы осуждаем деятельность Г. М. Салахутдинова. Научный совет не считает обоснованными его заявления, что Циолковский не был ученым, Ползунов – изобретателем, а Ломоносов не сделал серьезных научных открытий».
     – Перед словом «осуждаем» не хватает слова «гневно»… В каком дремучем году вынесено такое постановление?
– Это было 28 сентября 2000 года! Я же говорю, до сих пор в истории естествознания живы сталинские установки!
     – Так, а что там по Ползунову?.. Это ведь изобретатель паровой машины, кажется?
– Паровая машина существовала уже полвека до того, как ею заинтересовался Ползунов. Изучив зарубежные чертежи, алтайский рабочий Ползунов решил: да что же мы, совсем уж тюхи-матюхи, да неужто не построим такую же машину, какую англичане сделали?! Умные люди ему говорили: это невозможно сделать в России, поскольку здесь нет необходимых технологий. Но у Ползунова было шесть классов образования, про технологии он мало чего понимал. Все наши «гении», надо сказать, были недоучками. Ломоносов отвратительно учился, у Циолковского четыре класса образования, причем из них два года он в одном классе просидел.
Но затея Ползунова верхам понравилась. Императрица, которой доложили об этом, создала «самородку» все условия. И Ползунов соорудил плохую копию английской машины. Не зря ведь ему говорили, что нужных технологий в России нет. Паровая машина – это не телега, там нужно сопряжение деталей! А Ползунов гордился тем, что у него между поршнем и стенкой цилиндра «палец не пролезает». Представляете зазоры? Конечно, такая машина не держала пар! Ползунов чем-то пытался замазывать эти дыры. А чем замажешь, если поршень должен ходить по цилиндру? Естественно, его машина больше стояла, чем работала. Ползунов простейших вещей не понимал: скажем, воду в котел качал прямо из пруда. Машина, естественно, тут же засорялась грязью, накипью, илом. В конце концов, неправильно спроектированный котел дал течь, и машина окончательно вышла из строя.
Это была самая настоящая авантюра. Ведь паровая машина на Западе появлялась веками, она росла вслед за технологиями металлообработки. В паровой машине 102 непростые детали, которые нужно правильно сопрячь. У паровой машины своя довольно сложная логика работы. А тут вдруг появляется какой-то безграмотный Ползунов и заявляет, что он сейчас на коленке все построит._zpsqtdwvvpb
    – Кто у нас там еще остается? Братья Черепановы, которые паровоз изобрели, о чем я прочел еще в школе в Детской энциклопедии?
– Братья Черепановы были в Англии на стажировке, увидели там паровоз и решили начать строить подобные машины на Урале. Вот и все «изобретательство». А знаменитый академик Петров, про которого во всех учебниках написано, что он первооткрыватель электрической дуги, не открывал никакую дугу. Просто незадолго до этого были изобретены гальванические элементы. И Петров заказал английскому мастеру Мэджору изготовить множество таких элементов – для опытов. Вот этот-то англичанин, изготовив для Петрова кучу элементов, составил из них батарею и обнаружил явление электрической искры. Петров тут не при чем. Он просто заказал Мэджору гальванические элементы и потому был их юридическим владельцем. Именно их, а не открытия!
Тырить чужие заслуги – это у наших в крови. Почему, скажем, план электрификации России называют «ленинским планом ГОЭЛРО»? Этот план был разработан еще при царе тремя российскими энергетическими компаниями.
   – Так, дайте я угадаю… Попов не изобретал радио?
– Маркони тоже! Радио появилось в результате длительной эволюции. Первым, кто ввел термин «беспроволочная телеграфия», был Эдисон. Это случилось в 20-е годы XIX века. На основе электромагнитной индукции он передавал сигналы со станции на подходящий поезд и с берега на пароход. Дальность передачи – 200 метров. Потом Герц открыл электромагнитные волны. У него был приемник в виде полукольца и излучающая катушка. Герц был чистым теоретиком, который практическим применением открытия не заморачивался. Этим озаботился Тесла, который заявил, что с помощью открытия Герца можно будет передавать сигналы по всему земному шару и даже в космос, после чего нарисовал принципиальную схему радио.
Далее англичанин Брантли вместо неудачного полукольца Герца придумывает другой приемник – стеклянную трубочку с металлическим порошком, по которому проходит электрический сигнал. Затем другой англичанин – Лодж – собирает радио по схеме Теслы с приемником Брантли.
Прочитавшие про эти опыты Попов и Маркони стали их повторять. Единственное отличие – они закинули антенну повыше и увеличили выходную мощность излучающего устройства. То есть ничего принципиально нового не придумали. Зато Маркони догадался все это запатентовать и стал зарабатывать на этом деньги. А Попов запатентовать чужое не догадался. Но после того как Сталин приказал ввести День радио, Попова назначили изобретателем радио, кино об этом сняли._zpspxm68ogv
Сразу после войны появилась книжка Данилевского, который утверждал, что все изобретения мира сделаны русскими. Крепостной крестьянин Артамонов изобрел велосипед. До братьев Монгольфье на воздушном шаре полетел Крякутный. А Можайский поднялся в воздух на своем самолете раньше братьев Райт. За эти бредни Данилевский получил Сталинскую премию. А книга стала настольной для историков науки и техники.
Позже выяснилось, что рукопись о Крякутном поддельная, никаких документов о полете Можайского нет, а его самолет даже теоретически взлететь не мог, потому что его двигатель имел мощность втрое меньшую, чем нужно для полета. По «велосипедисту» Артамонову – аналогичная история.
    – А Циолковский не отец космонавтики, надо полагать?
– Даже не мать… Ракеты были известны с XIII века. В 1800-м году ими впервые на серьезном уровне начал заниматься английский полковник Уильям Конгрев. Примерно к этому же времени относятся первые теоретические работы: в Кембриджском университете было решено уравнение движения точки переменной массы – по сути, уравнение движения ракеты. Оно оказалось столь простым, что его решали студенты кембриджского университета на экзаменах весь XIX век. В России, конечно, про это не знали, поэтому нет ничего удивительного в том, что Иван Мещерский решил это уравнение заново и включил в свою диссертацию, которую с успехом защитил. Прошло еще шесть лет. Циолковский берет это уравнение и публикует в своей книжке «Исследования мировых пространств с помощью реактивных приборов». А в 1933 году, когда Советам нужно было праздновать юбилей великого советского ученого (у нас тоже есть ученые! и не хуже ваших!), Циолковского назначили автором этого уравнения. И присвоили уравнению его имя. В самом деле, зачем авторство буржуазному спецу Мещерскому? Тем паче каким-то английским империалистам?
_zpsiik00iylМежду тем технические работы самого Циолковского полны детских ошибок, а что касается его философских «трудов». Он же у нас русский космист. Но правильнее будет назвать его родоначальником русского фашизма. В своих философских работах Циолковский выстраивает такие картины тоталитарного общества, что просто страшно становится. Дебилов, сумасшедших, а также негров, индийцев и прочие «низшие расы» Циолковский предлагал уничтожать, а сверхлюдей выводить искусственно от лучших производителей. Для этого великий гуманист Константин Эдуардович считал необходимым собирать наиболее совершенные человеческие «особи» в специальных домах. Евгенические идеи Циолковского позже пытались осуществлять немецкие фашисты.
Ну, ладно, допустим, вывели сверхчеловека. Но ведь люди старятся, то есть «портятся»! Вот как в своей работе «Радость без расплаты» предлагает решить эту проблему Циолковский: «Положим, человек или другое смертное животное живет только до тех пор, пока не начинается уклон к старости и к тяжести жизни. У человека этот период начинается в 30, 40 или 50 лет, смотря по темпераменту или условиям. Когда начинается у человека жизненная тяжесть, убьем его безболезненным способом. Врачи уверяют, что такой способ есть. В самом деле, если устроить машину, которая в тысячную долю секунды или еще скорее (это теоретически возможно) раскрошит человека на малейшие кусочки, то как это разрушение может ощущать человек? Оно не должно сопровождаться мукой, так как не может отразиться на нервах по своей кратковременности. Выгоднее, чем добиваться чрезмерного долголетия, сделать кончину человека безболезненнее. Это и возможнее».
А если кто-то не захочет умирать или окажется не столь совершенным, как хотелось нашему старичку? Пожалуйста, вот рецепт Циолковского: «Эгоистические стремления можно уничтожать погашением родов с нежелательными свойствами через ограничение права производить потомство».
   – Тогда вся Европа была беременна тоталитарными, коммуно-фашистскими идеями… Меня другое занимает: почему Россия всегда отставала в науке?
– Административно-командная система не способствует развитию ни экономики, ни науки, в том числе науки исторической. Все свои научные проблемы наши ученые привыкли решать при помощи власти. Мы помним, как императрица поддерживала бредовые научные теории Ломоносова, как гнобили генетику-кибернетику и превозносили лысенковщину при Сталине.
Знаете, как видится наша наука наблюдателям из-за рубежа? Профессор Леглер пишет: «В советской науке очень часто возникали локальные идеологии, предназначенные либо для захвата власти, либо для сохранения власти определенных лиц и групп в научном сообществе. В истории советской науки противостояние советской и мировой научных школ систематически повторялось. Психология, гуманитарные и экономические науки всегда находились в состоянии противостояния. В серьезном противостоянии находились даже физики и математики. Кроме широких научных направлений, таких как биология в целом, охватывающих тысячи ученых и десятки научных учреждений, существовали бесчисленные противостояния и в более узких областях. И во всех без исключения случаях советская наука с течением времени признавала свою неправоту. Лидеры противостояния с советской стороны обычно занимали руководящие посты в научном сообществе. Поэтому участие в противостоянии было обязательным для всех членов научного сообщества. Нарушители подвергались наказаниям, вплоть до изгнания из сообщества. Преодоление совершалось по „принципу обхода“ – научная оппозиция обращалась за помощью к силам, внешним по отношению к научному сообществу, – заграничному общественному мнению, к прессе или государственной власти. Под видом науки в Советском Союзе существовала грандиозная система ее имитации. Советская наука в лучшем случае может следовать за мировой наукой, повторяя ее достижения с некоторым отставанием. В худшем случае она превращается в локальную идеологию, противостоящую мировой науке и не способную выполнять традиционные функции науки…»
Или вы думаете, что, отставая по качеству автомобилей и пылесосов, СССР мог по каким-то таинственным причинам держаться «ноздря в ноздрю» с развитым миром в области науки? Нет таких таинственных причин. Если административная система неэффективна в экономике, отчего же она будет эффективна в науке? Академия наук и наука в России до сих пор построены по сталинским лекалам.

Александр Никонов,
пролог в книге «Бей первым! Главная загадка Второй мировой»

Російськомовна окупація українського інформаційного простору

Press and Mass media

  Нещодавно Бережанський район на Тернопільщині став ареною протистояння з російським агресором, який діє на абсолютно законних підставах (якщо вірити офіційним відповідям, які надсилає бережанцям Національна рада з питань телебачення і радіомовлення).

Суть справи полягає в тому, що єдина в районі ФМ-радіостанція почала мовити російською. Причиною обурення стало те, що на розважальному ФМ «Радио Пятница» низькосортний російський шансон вкупі з такою ж попсою нещадно ріже слух бережанців. Прояви ж «русского мира» в репертуарі радіо місцеві мешканці взагалі розцінюють як «ідеологічну диверсію».

До протестних заходів місцевих активістів підключились діячі культури, освіти, журналісти й навіть духовенство. У Facebook поширили звернення громадян району по допомогу до «всіх небайдужих». Бережанці волають про необхідність захистити рідну мову та виступають «проти окупації нашого культурного простору».

Втім, це вже голос відчаю. Адже перед цим громадськість разом із міською владою зверталась до міністра інформаційної політики з проханням про допомогу, однак не отримала навіть відповіді. А відповідь Національної ради з питань телебачення і радіомовлення лише викликала нові обурення, оскільки чиновники повідомили, що діяльність державного підприємства «Новий обрій» («Радио Пятница») відповідає вимогам закону «Про телебачення і радіомовлення». Враховуючи, що це єдине в районі ФМ-радіо, постає закономірне питання: як таке сталося і кому це вигідно?

Читати новину

Любомир Гузар – перший лауреат Міжнародної премії імені Івана Франка

tv.ugcc_.org_.ua_4

    У рамках святкування 160-ї річниці від дня народження Івана Франка у Дрогобичі відбулася церемонія нагородження лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка, заснованої минулого року.

У цьому році на здобуття премії було подано 14 наукових робіт з трьох країн у шести наукових дисциплінах: історія, філософія, культурологія, літературознавство, етнологія та україністика.

Першим лауреатом премії став Верховний Архиєпископ-емерит Української греко-католицької церкви – блаженніший Любомир Гузар. Його монографія «Андрей Шептицький, митрополит Галицький – провісник екуменізму» отримала найвищі оцінки міжнародного журі.

З цієї нагоди у Народному домі Дрогобича зібралися сотні гостей. Зокрема, прибув на церемонію нагородження лауреата онук українського письменника Роланд Франко, який, водночас, є головою правління Міжнародного фонду Івана Франка. Також були присутніми й члени міжнародного журі з Австрії, Польщі, Словаччини, представники влади та громадськість.

З вітальним словом до присутніх звернувся голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка, який зазначив: «Наша земля народила не одного генія, але Іван Франко займає особливе місце. Ми пишаємося тим, що він є нашим: дрогобицьким, галицьким, українським».

Міжнародну премію, яку вручав Роланд Франко, отримав уповноважений лауреатом єпископ Самбірсько-Дрогобицький УГКЦ – владика Ярослав Приріз, повідомляє прес-служба Львівської обласної державної адміністрації.

  

«Наше спільне завдання – бути обличчям України і говорити правду про її болі та страждання»

 unnamed_98699

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав на загальних Річних загальних зборах Світового конгресу українців (СКУ) закликав українців за кордоном говорити правду про Україну.

«Ми сьогодні багато думаємо, молимося і допомагаємо тим, які перебувають на передовій. Коли ми чуємо слово “передова”, то перш за все думаємо про зону бойових дій. Думаємо про Крим, про наших братів і сестер, які сьогодні на собі відчувають усі болі війни проти України. Але хочу вам сказати, що де би ви не жили у світі, ви є на передовій. Тому що ця війна, яка сьогодні торкнула Україну, її передова проходять через серце кожного з нас», – вважає Блаженніший Святослав.

Архиєрей відзначив, що ця війна, яку світ називає гібридною, має різні види фронту і передової. За його словами, кожен із нас має запитати себе: де мій блокпост, де моє місце на цій передовій, де моє особливе завдання, яке я маю сповнити? «Зокрема, – переконує Глава УГКЦ, – ми всі перебуваємо на передовій інформаційної війни. Ми бачимо, як той, хто сьогодні напастує Україну, по цілому світі поширює неправду про нас. Повірте мені, жодне Міністерство інформаційної політики України не дасть собі ради з усім тим, що в неправильний спосіб поширюється по цілому світі».

«Наше спільне завдання – бути обличчям України і говорити правду про її болі та страждання. Це сьогодні робить Українська Греко-Католицька Церква по цілому світі, це сьогодні робить Світовий конгрес українців. Це свідчення правди має бути одним із наших пріоритетів. Інтеграція, а не асиміляція. Це має бути гаслом української громади у світі. Бо саме це дає нам ключ втримати блокпост на нашій передовій», – вважає Блаженніший Святослав.

Він також висловив переконання, що в цьому питанні Церква і громада можуть, повинні й багато зроблять разом.

Предстоятель Церкви побажав Божого благословення СКУ на Річних загальних зборах.

 

Департамент інформації УГКЦ

Заява української громадськості щодо проросійської інформаційної політики телеканалу «Інтер»

inter-cvyntarМи, небайдужі громадські активісти й інші представники українського суспільства, яке вже третій рік відчайдушно бореться супроти збройної агресії Росії та її «п’ятої колони» в Україні, висловлюємо глибоке обурення послідовно проросійською медійною політикою телеканалу «Інтер» і власне його черговою провокацією – радянськоцентричним концертом до 25-ї річниці української незалежності. Концертом, що згодився б для уярмленої УРСР 1990 року або для «окремих районів Криму і Донбасу» – але аж ніяк не для воюючої України, яка збройно протистоїть російським загарбникам.

Сценарій концерту, вислови ведучих і навіть добір пісень не видаються випадковими і наштовхують на думку про умисний задум медійників (а може і власників?) телеканалу – якнайбільше розчинити українство, заретушувавши його у радянському спадку кривавої індустріалізації й культурної совєтизації (російщення). Згадано, та не було засуджено підрив радянським режимом Дніпрогесу, що забрав десятки тисяч життів українців. Натомість серед «видатних українців» названо і Булгакова – письменника, який не сприйняв і висміював визвольні змагання України у 1917-1918 роках. Попри позірну паритетність у співвідношенні російськомовних та українських пісень – переважна більшість перших пропагували міфи про українських діячів як «гордість радянського Союзу» й про «славне радянське минуле» (навіть пісню «Прекрасное далеко» подано як… згадку про перші роки самостійності України!), тоді як майже не пролунало сучасних українських пісень про сучасне. Українство у рамках концерту було вкотре штучно загнане в етнографічне гетто, а єдина – російськомовна – пісня про події на Донбасі так і не поставила питання щодо причин та наслідків російської війни проти України.

Фінальна частина цього розважального заходу, що наполегливо позиціонувався ведучими як патріотичний – дивовижним чином становила собою… спробу дискредитувати навіть історію України та її мову, підмінивши загальновідомі наукові факти звичними пропагандистськими штампами більшовизму й «русского міра». Так, наприкінці програми ведучі вели мову про переклад «Руської Правди» не лише церковнослов’янською, але і неіснуючою «давньоруською» мовою, а «цитату» Ярослава Мудрого щодо необхідності єднання й неприпустимості чвар було подано чомусь … сучасною російською літературною мовою, яка у цитованому вигляді постала лише у 18 столітті.

Показ провокативного концерту став лише черговим прецедентом систематичної інформаційної політики «Інтеру», що проявила себе у спробах дискредитації Майдану у 2014 р., виступах пропутінських співаків у рамках новорічного концерту 2015 р., діяльності громадянки Росії і прихильниці сепаратистів М. Столярової на відповідальній посаді в «Інтері», не кажучи вже про звинувачення в узгодженні реакційної політики телеканалу з органами пропаганди донбаських терористів. Показ такого концерту, як і демонстрація радянських комедій одразу ж після параду незалежності – є наругою над почуттями українців і над пам’яттю про загиблих за Україну.

Такими програмами й інформаційною політикою телеканал «Інтер» неприховано позиціонує себе відверто проросійським медіаресурсом, за своїм несприйняттям українства – опозиційним не лише українській владі але і всьому громадянському суспільству, всьому українському народові, крім, звісно, осіб, які і досі погрожують розправою солдатам і волонтерам і ведуть мову про «дружбу» між Україною та російськими окупантами. Бездіяльність і мовчання української влади в цій ситуації також є обурливим!
З огляду на це, ми – небайдужі активісти та інші представники громадянського суспільства воюючої України – вимагаємо:

  • Від Президента України – якнайшвидше виступити із законодавчою ініціативою щодо розробки законопроекту про позитивний захист української мови на телебаченні, за яким мовлення всеукраїнських телеканалів здійснювалося б виключно державною мовою;
  • Від Уряду, Парламенту й Президента України – ініціювати законопроект щодо захисту інформаційного простору України, що унеможливить поширення у ЗМІ України матеріалів, прямо чи опосередковано вигідних путінському режимові РФ і таких, що пропагують або толерують «русскій мір» чи період радянського поневолення України;
  • Від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення – вжити заходів щодо заборони мовлення телеканалу «Інтер».

Заява відкрита до підписання представниками громадських організацій та ініціатив України.

Олексій Курінний, експерт Центру міжнародного захисту прав людини Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Оксана Левкова, голова правління Всеукраїнської громадської організації «Громадський рух «Не будь байдужим!»
Святослав Літинський, керівник громадської організації «Незалежні»
Олексій Кляшторний, Фонд Оборони України, виконавчий директор
Сергій Оснач, член Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Державному агентстві України з питань кіно та член Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя України при Міністерстві культури України
Катерина Чепура, Громадянський рух “Відсіч”
Тарас Пісаржевський, співзасновник та координатор громадянського руху «Бойкот російського телерадіопродукту»
Юрко Зелений, заступник голови ТМО «Нівроку»
Сергій Пантюк, письменник, громадський діяч
Zen Antipop, громадський активіст культурний діяч, засновник руху «АNTIPOP», блогер
Лариса Ніцой, письменниця
Олександр Іванов, громадська ініціатива “Переходь на українську”
Роман Матис, громадський діяч, засновник ініціативи захисту прав україномовних “И так поймут!”
Максим Кобєлєв, голова ініціативи “Дріжджі”
Сергій Яригін, громадський діяч
Тетяна Череп-Пероганич, письменниця, журналістка
Сергій Мельничук, правозахисник, громадський діяч, Голова Луганської КО УРП
Тарас Шамайда, співкоординатор руху “Простір свободи”
Сурен Кочарян, співкоординатор Харківського ЄвроМайдану,
член Правління ГО “Інформаційно-аналітичний центр Євро Харків”
Дмитро Лиховій, журналіст, головний редактор інтернет-видання “Новинарня”
Василь Бабич, музикант
Чумак Олександр, юрист

Михайло Алєксєєв, ГО “Правий сектор” Стрийщини

 

В Україні з’явилася альтернатива VK та Facebook

23 серпня закінчилося тестування соціальної мережі України “Равлик Лінк”

   Жителі України відтепер мають можливість зареєструватися на власне українській соціальній мережі Ravlyk Link. Розробники проекту запевняють, що він не буде поступатися популярністю таким мережам, як VK та Facebook.  Адже Ravlyk Link передбачає усі функції, притаманні вищезгаданим мережам:

  • Пошук друзів серед зареєстрованих користувачів;
  • Відправлення особистих повідомлень;
  • Можливість ділитися новинами та подіями із власного життя;
  • Публікація фотографій, можливість їхнього коментування;
  • Створення спільнот за інтересами;
  • Можливість прив’язати аккаунт на Ravlyk Link та Facebook чи Google+, що дозволить спростити процедуру входу.

Окрім того, користувачі можуть вести блоги та вільно користуватися маркет площадкою, яка допоможе легко продавати власні товари та послуги в межах України.
Ravlyk Link має припасти до вподоби блогерам. Раніше їм необхідно було окремо вести блог на одному з ресурсів в Інтернеті, окремо – спілкуватися з людьми в соціальній мережі, займатися поширенням записів блогу. Ravlyk Link змогла об’єднати ці функції, надавши блогерам максимально комфортні умови для роботи та спілкування.
Наразі Ravlyk Link є власне українською мережею, але з планами активного її впровадження в Інтернет-просторі інших країн, що не впливає на можливість вибору мови: української, російської, англійської, французької, арабської та японської. Натомість українцям випала честь першими випробувати усі переваги нового Інтернет-ресурсу  Ravlyk Link.

Відвідати соціальну мережу: www.ravlyk.link

Джерело: Андрей Чепулан

ФК «Скала» підписав контракт з черговим новачком першолігової команди.

Барнор Брайт Erip

Ефективно чи модно?

До завершення трансферного вікна, керівництво ФК «Скала» підписало контракт з черговим новачком першолігової команди.

Ним став гравець з Гани Барнор Брайт Erip, який виступатиме під №71. Отож, він став двадцять шостим гравцем «Скали», заявленим для участі у цьогорічній першості України серед команд Першої ліги і першим легіонером «малиново-зеленої» команди.

Барнор Брайт Erip – півзахисник. Громадянство – Гана. Народився 15 серпня 1994 року у Аккрі – столиці Гани. Зріст – 183 см., вага – 75 кг. Досі виступав лише у себе на батьківщині. У це літнє міжсезоння переглядався тренерським штабом стрийської команди і взяв участь у кількох спарингах.

З 18 серпня 2016 року – гравець стрийської «Скали».

Новобранець «Скали» має змогу дебютувати в чемпіонаті України вже найближчої суботи.

Нагадаємо, що 27 серпнякоманда Василя Малика у Стрию прийматиме чернівецьку «Буковину». Початок зустрічі о 17 годині.

 

Карта бойових дій станом на 25 серпня 2016р

273113_1

ОСІННІЙ ПРИЗОВ. КОМУ ЧЕКАТИ ПОВІСТКИ

 

272281_1

 

Як повідомляють у Генеральному штабі, в Україні вже через місяць почнеться строковий призов на службу в армію.Повістки отримають молоді люди віком від 20 до  27 років.Ті кому виповнилось 18-19 років теж можуть піти служити в армію, але на добровільній основі. Президент П. Порошенко заявив,що  відправляти  ”строковиків” у фронтову зону не будуть,  але ”юнаки повинні добре навчитись військовій справі”. Осінній призов цього року триватиме з 1 жовтня по 30 листопада. Масштаб призову буде значно меншим ніж  під час часткової  мобілізації.   Солдати будуть  служити- 18 місяців, молоді люди з вищою освітою – 12 місяців.  Цього року Рада змінила правила призову на службу в армію. Так, з лютого цього року Президент своїм указом може сам визначати терміни призову на строкову службу.  Це дозволить «адекватно реагувати на військово-політичні виклики».                                                                                      Терміни проведення призову повинні публікуватися у ЗМІ не пізніше, ніж за місяць до закінчення року, що передує року призову громадян України на строкову військову службу і не пізніше, ніж за місяць до початку проведення призову.

Хто має право на відтермінування від служби?

Тим, хто має непрацездатну матір або батька, або іншого родича.
Має дитину віком до трьох років
Самостійно виховує дитину (без матері)
Має двох і більше дітей
Має вагітну дружину або дружину-інваліда
Є сиротою
Має тимчасові проблеми зі здоров’ям
Якщо брат служить в цей же час в армії
Молодший 21 року і при цьому отримує освіту за денною формою
Вчителям (на весь період роботи за фахом)
Медикам (на весь період роботи за фахом)
Священикам (на весь період роботи за фахом)
Поліцейським (на весь період роботи за фахом)
Підозрювані у кримінальних злочинах.

Хто може отримати звільнення від призову в армію?

Непридатні за станом здоров’я
Молоді люди старші 27 років
Ті, які отримали військове звання на військових кафедрах у ВНЗ .                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        Ухилення  від призову та як будуть шукати призовників.    

За ухилення від призову на строкову службу (ст. 335 ККУ) загрожує обмеження волі на строк до трьох років. Як зазначає юрист Юрій Зюгманд, насправді ухильниками «світить» умовний термін. При цьому адвокат зазначає, після закінчення умовного терміну судимість знімають.

Якщо ж військовозобов’язаний не з’явився за повісткою до військкомату, не повідомив в комісаріат про зміну місця проживання, йому загрожує штраф у розмірі 85-119 гривень. За повторне порушення – від 170 гривень до 255 гривень.

Згідно з законом про військову службу, призовникам призначена одноразова матеріальна допомога в розмірі двох мінімальних зарплат (2900 гривень). Крім того, матеріальна компенсація призначена, якщо під час служби солдат загине (гроші отримають батьки), або отримає інвалідність.

Відповідно до закону, роботодавці зобов’язані повідомляти військкомати про своїх співробітників призовного віку. (Ч. 4 ст. 34 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03. 1992 року № 2232-XII).

Відділ кадрів за законом може приймати на роботу співробітників з військовими квитками або тимчасовими посвідченнями. Якщо ж на роботу взяли молоду людину без приписного або військового квитка, доведеться заплатити штраф від 17 до 51 гривні.

Згідно з інструкцією Міноборони щодо організації ведення військового обліку, роботодавці повинні «постійно взаємодіяти з відповідними військкоматами з питань термінів та способів звірки даних особових карток, списків військовозобов’язаних, списків призовників з обліковими даними військкоматів»                                                                           Нагадаємо, що минулого року в Україні двічі проводили призов на строкову службу. Весняний призов 2015 р. продовжувався  до 31 травня. Осінній призов  повинен був розпочатись 1 жовтня, але його перенесли на місяць – призов  розпочався 1 листопада.  Всього за планом призвали  11 тисяч українців.

 

 

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України