• Сьогодні: Четвер, 24 Червня, 2021
Інфо ПС

ОСТАПИ БЕНДЕРИ У ВЛАДІ

Чи здатні великі комбінатори та імітатори з усіх «Банкових» від Стрия до Києва вилікувати державу? Питання, звісно, риторичне.

УкраЇнську корупцію можна порівняти з раковою пухлиною. Нам потрібно пройти болючий період хіміотерапії та хірургійних операцій. Має дуже крупно пощастити, аби ми виздоровіли. В Україні сильні традиції корупції на рівні соціальних норм. Й досі багато хто вважає нормальним давати хабарі та цікавляться, кому і скільки дати, щоб вирішити питання. Кроки, що ми робимо в боротьбі з корупцією, правильні, проте їх недостатньо.
Аби перемогти цю ракову пухлину, треба пройти три етапи лікування. Перший і найважливіший — пояснити якомога більшій кількості українців, що хабарями вони реально допомагають Путіну знищити Україну. Без зайвого пафосу. Корупція — кращий агент Путіна в нашій країні, ефективніший спецназу і навіть підкуплених ним політиків. Другий важливий етап — утвердження добропорядності в управлінні державою, де нині сконцентровані злі сили. Щоби цьому протистояти, необхідно якомога більше принципових людей на керівних посадах. Необхідно заборонити політичну рекламу — основну зброю, що допомагає поганим хлопчикам виграти більшість виборів. Також слід зобов’язати всіх, хто рветься на державну службу, пояснити походження статків і майна. Це має стати нормою, як і те, що ми вимагаємо від будь-якого політика не бити і не вбивати громадян. На третьому етапі лікування потрібно забрати у влади повноваження втручатися в бізнес. Ми продовжуємо жити в азарівській чи, швидше, радянській парадигмі, в якій усім управляє держава, починаючи з театрів і закінчуючи замовленням продуктів у шкільних їдальнях. Держава має регулювати лише фінансові операції і питання безпеки людини — злочинності, ліків, харчування і навколишнього середовища. Тоді зникне база для корупції.
НАБУ і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) — це перші в Україні справді слідчі і прокурори. Не всі з них працюють добре. Зрештою, це їх перший рік роботи, а більшість із них — молоді хлопці. Але навіть за перший рік недосвідчені детективи і прокурори в умовах тотального саботажу з боку суддів почали робити те, задля чого їх і прийняли на роботу, — розривати кругову поруку на рівні керівництва держави. Їхня головна проблема в тому, що немає жодного суду, куди вони можуть піти і довести провину корупціонера. Подивіться на справу з суддею Дніпровського райсуду столиці Миколою Чаусом, якого піймали на хабарі в 150 тисяч доларів, котрі той зберігав у скляному слоїку. Суддя зобов’язав повернути рідним Чауса машину, на якій перевозили долари в банці. Потрібно якомога швидше створити Вищий антикорупційний суд, набрати туди біля сотні людей за допомогою іноземних урядів, дати їм високі зарплати і сказати: “Розривайте всіх, якщо цього вимагає закон”.
У більшості випадків суди просто не призначають засідання. У нас є кілька важливих справ, що тривають уже понад півроку. Судді, або правильніше сказати тІтушки в мантіях, використовують ту ж тактику, що і в справах Євромайдану. Там теж є підозрювані і висунуті обвинувачення, а засідання не відбуваються. Аналогічне маємо у справі Охендовського, у справі Кулика.
Назвіть хоча б одну доведену до звинувачення справу про топ-корупцію серед десятків порушених Генеральною прокуратурою проваджень. Я знаю лише ті, котрі ГПУ розвалила на рівні слідства чи обвинувачення. Зате у Facebook у Юрія Луценка все добре. Проте, неможливо довго обманювати велику кількість людей. Думаю, таким піаром генпрокурор робить собі ведвежу послугу.
Найстрашніше в нашій клептократії те, як вона вміє мімікрувати і прикидатися “своєю”. Це не дозволило отримати остаточну перемогу ні Євромайдану, ні Помаранчевій революції. Тільки-но люди виходять на вулиці, їм кажуть “добре-добре, ми зараз все зробимо”. І починають робити все, аби нічого не робити. Петро Порошенко, напевно, спеціально нам посланий небом, аби ми навчилися відрізняти шахраїв від людей, які дійсно працюють на державу. Історія зі створенням НАБУ і САП, а до цього з люстрацією — гарний приклад того, як вищі чиновники старанно роблять усе, аби нічого не вийшло. Людей годують обіцянками, мовляв, потерпіть, скоро будуть справжні зміни, а насправді щодня збагачують свої кишені, як і за Януковича. Правда, Янукович не вмів це так підносити, не носив гарну вишиванку і не говорив англійською.
Думаю, що НАЗК стало таким же клептократом, як і Вища рада правосуддя. Назви гарні, гроші платників податків на них виділяють чималі, а фактично зберігається все те, з чим ці інституції повинні покінчити раз і назавжди.
Як відомо, Петро Порошенко вніс свій законопроект про відміну депутатської недоторканості — йому згоди 150 депутатів не потрібно. Ми проголосували за те, щоб направити його в Конституційний суд, отримали звідти позитивну відповідь – документ відповідає Конституції, після чого його поклали в сейф. Наші розмови з тодішнім спікером Володимиром Гройсманом і з нинішнім — Андрієм Парубієм наштовхуються на мовчазний саботаж. Тобі начебто не кажуть “ні”, але далі слів справа не рухається. Про те, щоб дістати з дальньої полиці президентський законопроект, ніхто й думати не хоче. Та й автор, як ви розумієте, не наполягає.
Є правильні цілі і механізми, але в останній момент, на вирішальному етапі все ламається. Я цю схему добре вивчив у парламентських схемах. Можна взяти класний закон, зробити йому гарний піар, а наприкінці непомітно вставити один чи два пункти, що з точки зору зла перевищують усі решта умовні 240 пунктів добра. Я бачу таке з судовою реформою: все чудово, правильні процедури, люди, але все вирішує Вища рада правосуддя, що складається з людей Януковича, Порошенка та інших темних персонажів нашої історії. Наприклад, якщо суддю спіймано в момент здійснення злочину, ви не можете арештувати його без дозволу ВРП. Виходить, що люди Порошенка і Януковича вирішуватимуть не лише, кого призначати і звільняти, а й кого заарештовувати. В результаті буде те, що й було: друзям – все, ворогам — закон.
Але навіть у клептократичній Україні є одна гарна якість — влада боїться людей. Якщо люди дійсно вимогливі і відстоюють свої права, жоден прокурор, політик і суддя не посміють чинити їм спротив. Я захоплююсь американськими жінками, які в перший же день президентства Дональда Трампа зібрали мільйонну демонстрацію з чітким меседжем: ти маєш поважати наші права, гарантувати наші свободи, інакше дізнаєшся, що таке мільйон людей на вулиці.
Коли Сергію Пашинському, Володимиру Гройсману і Петру Порошенку щось потрібно, вони за ніч домовляються і до ранку проводять рішення в парламенті, де у них є більшість разом із депутатами Опозиційного блоку. Згадайте, як блискуче призначили того ж Луценка генпрокурором із прийняттям спеціального закону під нього і публікацією цього закону за один день. А спецконфіскація їм потрібна для галасу — цю тему вкидають, аби люди звертали увагу, обговорювали, задавалися питанням, а що ж там із грошима Януковича? Самі ж у цей час спокійно крадуть у людей нові гроші.
Нинішня влада — бізнес-партнер Віктора Януковича. Була і залишилася. Навіщо їм боротися з Януковичем, якщо вони разом з ним заробляють величезні гроші, починаючи з торгівлі нелегальними продуктами. Із так званими “ДНР” і “ЛНР” утворився такий собі кримінальний офшор: ніхто не знає, що туди завозиться і що вивозиться. Товарообіг з окупованими територіями величезний.
Насправді ж до цього прибуткового бізнесу допущено не так багато людей. Думаю, лише лідери основних політичних сил, як вони кажуть, в темі. А інших змушують їх покривати. Когось, наприклад, тримають на невеликій корупції місцевого рівня, мовляв, ми дамо тобі 10 млн грн, половину візьмеш собі, а на решту зробиш дороги, аби на наступних виборах було чим хвалитися. Комусь просто дають зарплату. Не знаю, які у них зараз ставки: можливо, кілька тисяч доларів. А комусь кажуть: “Це не твоя справа, займайся своїми питаннями”. І оскільки боротьба з такою прибутковою, але й страшною торгівлею небезпечна, багато хто відвертається і фактично покриває це.
Коли настає вирішальний момент і не вистачає формальних членів коаліції, мобілізують усіх. Потім вийшли до трибуни, покричали один на одного, створили враження політичної боротьби, закріпили це все на проплачених ефірах і пішли далі грабувати країну за давно працюючими схемами.

Єгор СОБОЛЄВ, народний депутат України

Лютий20/ 2017

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України