• Сьогодні: Вівторок, 9 Серпня, 2022
Інфо ПС

ОСТАП ДРОЗДОВ: НИЗИ НЕ ЗДАТНІ, ВЕРХИ НЕ ДАДУТЬ…

Жахливо несвідоме населення, жахливо цинічний політикум, жахливо ненаситні «коритники», жахливо тупікова олігархоекономіка, жахливо небезпечний сусід-ворог, жахливо низька національна ідентичність

             Я спостерігаю крах українських медій, і це пов’язано не з ринком чи трендами альтернативних соцмереж, я маю на увазі тотальну поразку україноцентризму на ТБ. Ми припливли в ситуацію, коли «москалота», «русня» та інші «фоби» мають свій телевізор; малороси, «какаяразніци» та інші поціновувачі «Сватів» мають свій телевізор; русифіковані напівколаборанти мають свій телевізор, а українці в Україні не мають свого телевізора, який розмовляв би з ними лише українською мовою і лише українськими змістами. Ми маємо телевізор для всіх, кого завгодно – крім українців в Україні. І це трагедія. Коли дивишся на всю лінійку ТБ, то розумієш, що стоїш на згарищі професії. Генерально україноцентричних ЗМІ лишилися одиниці, та й там усюди є свої нюанси з партійно-політичними симпатіями тощо. Тому якщо говорити про мене, то я маю довжелезний список медіа-гноївок, куди ніколи в житті моя нога не ступить, і мізерний списочок із двох-трьох пунктиків, де, в принципі, ще можливо реалізовувати атакувально-проукраїнську концепцію. Сподіваюся, так і буде.

             Це – комплекс меншовартості. Ним уражена більшість населення України. Більшість населення України – члени й споживачі русского міра. Я взагалі не дивлюся нічого російського. Ні телебачення, ні інтернету, ні YouTube. Узагалі нічого російського. Бо воно вбиває. І це не просто красномовні слова. Мене дратує і навіть вибішує, коли наші патентовані патріоти в цитатах розповідають, що там сказав Соловйов, якого русского репера проінтерв’ював русскій Дудь, що там «виблював» Жириновський. Їй-богу, я настільки далекий від цього! Пояснення їх в тому, що нам треба відстежувати, що про нас говорять вороги – недолуге й ідіотське. Бо нічого якісно нового про Україну вони сказати не можуть за останні 300 років. Це лицемірство – вважати себе патріотом, але далі споживати весь російський контент. Це гуманітарна зрада. Я зневажаю це. Тому можна ще більше перейматися «дудями», «скабеєвими» та іншими мешканцями російського тераріуму, але не дивуватися потім, що Путін прийде на вашу землю, тримаючи в руках статистику переглядів російського сегменту інтернету на території їхньої по духу «страни УкрАина».

             Більш безпринципної, подвійностандартної, всеядної, позбавленої елементарного гонору аудиторії, як українська, годі придумати. Саме тому держава Україна при 30-річному стажі так і не стала українською – якраз через ту саму причину. Українці м’які, як силікон, і постійно займають контури чужих форм. Тут ми поспівали гімн і відвезли тонну вареників на передову, а вже за хвилинку, як штик, «відстежуєм» Гордона, Дудя та інший треш, чужий нам культурно й ментально. Я був би радий списати все на кон’юнктуру ринку, на тренди, на повсюдну русифікацію YouTube, але якщо покласти руку на серце, все ж впирається у відсутність громадянської позиції користувача, відсутність самоповаги, відсутність імунітету проти отрути. Ніхто нікого не силує споживати чужорідні продукти. Треба просто мізки мати. І бодай якусь самоповагу. Конкурувати на рівних із «рунетом» немає сенсу, бо чисто об’єктивно авдиторія «рунету» в десятки разів більша. Просто треба робити своє і підтримувати тих, хто робить своє.

              У нас – цілодобий телемарафон із присмаком телемарафету. Інформаційні мовники фактично перетворені в глобальні меседж-бокси, з яких нон-стоп лунають завчені меседжі. Це називається нагонка. За своєю суттю це зловмисна маніпуляція і підміна реального порядку денного. Десяток людей (а це топ-політики, власники інформканалів) солідарно спотворюють дійсність для 40 мільйонів овечок. Усі інформаційні мовники збиткові. Але це крупних власників аніскільки не турбує, бо вони – політики, а не медіаінвестори. Їхні канали включені в кошторис політичної діяльності. Тому до телебачення це не має жодного стосунку. До медіаринку тим паче. Дотаційні канали вбили саме поняття ринку, бо неолігархічні ЗМІ програють олігархічним ще до свого народження. І я далекий від думки, що соцмережі зможуть коли-небудь витіснити олігархічний телевізор. Не зможуть. Принаймні, за нашого з вами життя. Основний, масовий виборець – це телеглядач, обиватель, плебей. Тому навіть якщо в соцмережах ми маємо прекрасні смисли, то вони миттю обнуляються в день голосування тим масовим плебеєм, який Facebook тримає лише заради нагадування, в кого нині день народження, а в кого іменини.

              Влада стала повноцінним медіагравцем. І це продиктовано другим терміном президентства Володимира Зеленського. Голограму ведуть на другий термін, що означає: «зелені» заходять до 2029 року. Їхній план – безкарно й одноосібно грабувати до кінця десятиліття. Отже, їм потрібні свої медіа, аби не йти на поклон до дядечок. У найближчій перспективі медіаринок матиме такий вигляд, що на ньому залишаться лише крупні гравці: олігархи, в яких незліченна кількість старих грошей, і «зелена» мафія, в якої незліченна кількість нових грошей. І я би ще посперечався, в кого чого більше. Прецедент збагачення «зелених» – безпрецедентний: вони за два роки повноти влади і одноосібного доступу до корита наростили такий жирок, який класичні олігархи нарощували десятиліттями. Отже, влада має безлімітні можливості створити міксований провладний медіахолдинг: два державних канали, куди спрямовані не власні з «офшорчиків» кошти, а народні гроші, плюс кілька приватних мовників, і до числа «4 каналу» за пів року я очікую доєднаються ще мінімум два канали, чим зараз, кажуть, активно займається команда Палиці та Коломойського. Проте у зелених є велика проблема: у них нема потужних системних медійників. Поява в кабінеті президента такого персонажа, як Сємьонов (продюсер Олексій Семенов, який долучений до оновлення телеканалу «Рада», раніше організовував мовлення каналів «Прямий», NewsOne, ZIK, 112 Україна – «Главком»), який для депутатів від ОПЗЖ Віктора Медведчука і Вадима Столара стругав холдинги з захмарними бюджетами, – більш ніж показова. Для них не існує дна. Якось дивно садити Медведчука, але наймати цього медійника. Можу хіба поспівчувати «зеленим»: їх віртуозно «облапошать» так само, як Столара з Ukrlive.

             В чистому вигляді незалежних ЗМІ не лишилося. Вони або олігархічні, або партійні. Третій ешелон до уваги наразі не берем. Про таке поняття, як рівновіддаленість і однакову критичність до всього класу топ-політиків, я б радив забути зі зникненням «4 каналу». А його прорив, до речі, свідчить якраз про надзвичайну затребуваність оцієї ніші, яку я б номінально назвав телебаченням противсіхів. Це суперзатребувана ніша. Це золота ніша. Якби я мав змогу, то будував би саме такий канал – канал антисистемних противсіхів, які повинні спустити в унітаз саму систему, а не окремі прізвища.  

               Мене гостро критикують за надмірну радикальність, проте я вважаю, що колонізованих ніхто не питає, чи хочуть вони деколонізовуватись. Рішенням Конституційного Суду російська є лише мовою нацменшин. Ось і все. Я вже втомився говорити про те, що незалежно від того, якими красивими словами себе називають російськомовні громадяни, Путін вважає їх своїми. Для кого російська мова – рідна, той рускій. Бо буде споживати рускій контент і примножувати його, а отже, брати активну участь у розбудові русского міра, бо він якраз на мові й базується. У війні фігурує російська мова насамперед. Оскільки держава в нас Україна і державна мова в нас одна, то українська мова – безальтернативна. Ніхто не має ні просити, ні припрошувати до неї. Це – державна вимога до публічного простору. Змусити перейти на українську повинен закон. Особисто я охоче ввів би норму про анулювання ліцензії для кожного мовника, який далі мовить мовою окупанта.

            Олігархам сподобалася їхня ж технологія про «кандидата-неполітика» зі сфери розваг. Зараз триває розкрутка нового олігархічного проєкту для колонізованого «юго-востока». Чому для нього – бо його більше, і президента України обирає саме «юго-восток». Хто візьме «юго-восток» – той стане Банковою. Сумарно виборців усієї Західної України – 7 млн. А Сходу-Півдня – 15 млн. Їх удвічі більше, тому навіть без голосування Західної Україна Південно-Східна спроможна обрати свого президента, і він може бути лише російськомовним, лише пост-радянський і лише безідеологічний. Це фатально, але такі реалії. Ахметов робить усе правильно.

            Епопея з Порошенком має дуже цікавий бік. Шостий і п’ятий президенти «застовбичують» собі місце на другий тур. Але я схильний вважати, що все піде не за планом. Смію припустити, що в бульдожому двобої Зе-По немає переможця. Переможе третій. У битві цих двох особисто я виступаю за важкі тілесні. І всі так звані «треті» приблизно в такому ж очікуванні – аби два бегемоти перегризлися і взаємно виснажилися. Третьою стороною я бачу, як це не банально, Росію. Наступний президент – імовірно, максимально проросійський. Не стільки у відкритій риториці, скільки в системі цінностей. На жаль, війна не стала розворотною точкою, яка би розвернула русифікованого «соотєчественніка» спиною до тієї чорної діри. Навпаки – вона його зцементувала. Тому будь-яка проукраїнська риторика невпинно редукується, і в неї ніхто не вкладатиме грошей із великих гравців. Зеленський – це нульовий термін Путіна в Україні, в сенсі підготовчий. Зусиллями цих аматорів сцени розчищено плацдарм під остаточну росіянізацію. Частково своїм на один рік (2020 рік) після зустрічі в Омані вони зробили Зеленського. Сподобалося. Відведення військ, купівля енергоносіїв у Росії-Білорусі, Єрмак на посту віце-…

               Зі мною багато хто не погодиться, але я на загал бачу посилення проросійських настроїв. Якраз через те, що Зеленський у ролі патріота – курям на сміх, а Порошенко вже всьо, він ніколи не стане президентом. Відтак п’ята колона, яка завжди коливалася в межах 20% «насєлєнія», шукатиме своє застосування, і такий ресурс ніколи не пропаде. Наші люди досі не розуміють, що ця країна їм не належить. А слово «перезаснування» їх лякає не менше, ніж слово «кінець». А я якраз про перезаснування думаю найчастіше. Бо в тій злоякісній системі координат, де інтересу українця в Україні немає, немає жодного позитивного сценарію. Глибина проникнення совєтсько-російських метастаз уже така, що наявними засобами це неможливо побороти. Ну хіба злегка втримувати з ситуативним успіхом. Але стратегічно – жахливо несвідоме населення, жахливо цинічний політикум, жахливо ненаситні «коритники», жахливо тупікова олігархоекономіка, жахливо небезпечний сусід-ворог, жахливо низька національна ідентичність
Низи не здатні, верхи не дадуть. Та й таке.

«Главком»

Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/interviews/zhurnalist-ostap-drozdov-ukrajinci-v-ukrajini-ne-mayut-svogo-televizora-815894.html

Лютий04/ 2022

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України