• Сьогодні: Вівторок, 9 Серпня, 2022
Інфо ПС

НЮРНБЕРЗЬКИЙ КОДЕКС І ВАКЦИНАЦІЯ

           Нюрнберзький процес, його організація, перебіг, а головне – його висновки стали досить часто зустрічатися, як прийом риторики у публічному просторі багатьох країн. У пострадянських дуже шкодують, що не було проведено свого Нюрнберзького процесу над сталінськими катами, чиї нащадки тепер захопили Росію.

Активісти руху Black Lives Matter вимагають організації “Нюрнберзького суду” над колоніалізмом як антигуманним явищем в історії людства…

         Словом, для багатьох людей – Нюрнберзький процес був і лишається ідеалом швидкого і справедливого покарання ЗЛА.

         А знаєте, що тоді, у 1945-1947 роках, у Нюрнбергу був не один процес, а цілих 12? Вузько спеціалізованих. З окремими слідчими бригадами і окремими прокурорськими групами.

         І найпершим процесом був суд над нацистськими лікарями. За нелюдські катування і експерименти над психічно хворими, військово-полоненими, в’язнями концтаборів. Матеріали (в основному покази самих лікарів) цього медичного процесу були зібрані у двух томах: «Wissenschaft ohne Menschlichkeit» (Наука без людяності) і «Diktat der Menschenverachtung» (Диктатура зневаги до людяності).

         Для широкої публіки матеріали цього жахливого двотомника і досі НЕДОСТУПНІ.

         Однак на основі цього судового процесу вироблено принципи проведення медичних експериментів як таких. Ці принципи зафіксовані у Нюрнберзькому кодексі і покладені в основу сучасного і міжнародного, і національного законодавства у сфері медицини. З десяти його принципів я процитую лише перший принцип Кодексу:

«Абсолютно необхідною умовою проведення експерименту на людині є добровільна згода останнього. Це означає, що особа, яка залучається до експерименту як випробовувана, повинна мати законне право давати таку згоду; мати можливість здійснювати вільний вибір і не відчувати на собі вплив будь-яких елементів насильства, обману, шахрайства, хитрощів або інших прихованих форм тиску чи примусу; мати знання, достатні для того, щоб зрозуміти суть експерименту і прийняти усвідомлене рішення. Останнє вимагає, щоб до прийняття позитивного рішення про можливість своєї участі в тому чи іншому експерименті випробовуваний був поінформований про характер, тривалість і мету даного експерименту; про методи та способи його проведення; про всі передбачувані незручності та небезпеки, пов’язані з проведенням експерименту, і, нарешті, можливі наслідки для фізичного або психічного здоров’я випробовуваного, які можуть виникнути в результаті його участі в експерименті. Обов’язок і відповідальність за з’ясування якості отриманої згоди лежить на кожному, хто ініціює, керує чи займається проведенням цього експерименту. Це персональний обов’язок та відповідальність кожної такої особи, яка не може бути безкарно перекладена на іншу особу»…

           А тепер порівняйте ці принципи з тим, що зараз здійснює влада на всіх континентах у ході експерименту зі щеплення вакцинами, які і близько не відповідають раніше прийнятим нормам тестування і запровадження у практику. І є нічим іншим, аніж неоголошеним експериментом.

           А нацисти думаєте оголошували про хід і можливі наслідки експерименту своїм піддослідним?

Віктор ЛЕШИК

Десять принципів кодексу

  1. Абсолютно необхідною умовою проведення експерименту на людині є добровільна згода останнього.
  2. Експеримент має приносити суспільству позитивні результати, недосяжні іншими методами чи методами дослідження; він повинен носити випадковий, необов’язковий за своєю суттю характер.
  3. Експеримент повинен ґрунтуватися на даних, отриманих у лабораторних дослідженнях на тваринах, знанні історії розвитку даного захворювання або інших проблем, що вивчаються. Його проведення має бути так організовано, щоб очікувані результати виправдовували факт його проведення.
  4. При проведенні експерименту необхідно уникати всіх надмірних фізичних і психічних страждань та ушкоджень.
  5. Жоден експеримент не повинен проводитись у разі, якщо є підстави припускати можливість смерті або інвалідного поранення випробовуваного; винятком, можливо, можуть бути випадки, коли лікарі-дослідники виступають як випробовувані під час проведення своїх експериментів.
  6. Ступінь ризику, пов’язаного з проведенням експерименту, ніколи не повинен перевищувати гуманітарну важливість проблеми, на вирішення якої спрямований даний експеримент.
  7. Експерименту повинна передувати відповідна підготовка та його проведення має бути забезпечене обладнанням, необхідним для захисту випробовуваного від найменшої можливості поранення, інвалідності чи смерті.
  8. Експеримент має проводитися лише особами, які мають наукову кваліфікацію. На всіх стадіях експерименту від тих, хто проводить його або зайнятий у ньому, вимагається максимум уваги та професіоналізму.
  9. У ході проведення експерименту випробовуваний має мати можливість зупинити його, якщо, на його думку, його фізичний чи психічний стан унеможливлює продовження експерименту.
  10. У ході експерименту дослідник, який відповідає за його проведення, повинен бути готовий припинити його на будь-якій стадії, якщо професійні міркування, сумлінність та обережність у судженнях, що вимагаються від нього, дають підстави вважати, що продовження експерименту може призвести до поранення, інвалідності або смерті випробовуваного.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%8E%D1%80%D0%BD%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81

Січень02/ 2022

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України