• Сьогодні: Неділя, Вересень 23, 2018
Інфо ПС

НЕ МОЖУ МОВЧАТИ: ЧИНОВНИКИ, ЩО ДАЛЕКІ ВІД МИСТЕЦТВА, ХОЧУТЬ ЗНИЩИТИ УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕАТР!

Відкритий лист Президенту України Петро Порошенко, Голові Верховної Ради України Андрій Парубій, Прем’єр-міністру України Volodymyr Groysman

     Пропрацювавши в театрі 57 років, із них 30 років художнім керівником Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, поставивши понад 50 вистав, зігравши більше сотні ролей, знявшись у 25 фільмах, виховавши багатьох акторів та режисерів, як професор Національного університету імені Івана Франка, створивши прекрасний творчий колектив, сьогодні я є свідком тотального знищення своєї довголітньої праці і праці «заньківчан».

Як професіонал, не можу мовчати, коли прикриваючись реформами, модернізацією, європеїзацією, глобалізацією, і ще багатьма ~ізмами, чиновники, що далекі від мистецтва, хочуть знищити український національний театр, його історію, його традиції, його самобутність. Театр, який дві сотні років зберігає мову, будить національну свідомість і духовність українського народу.

«Заньківчани» у своїй столітній історії спиралися на традиції корифеїв, що стали ідеологічною платформою театру, його унікальністю, яка базується на українській самосвідомості та самоідентифікації.

Закон № 955 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури», який набув чинності 24 лютого 2016 р., убиває усі надбання – національні, художні, ідеологічні та політичні.

Більшовицький генерал Муравйов після розстрілу студентів під Крутами, на Соборній площі у Києві (1918 р.), заявив: «Надо было в свое время повесить Кропивницкого, Заньковецкую, Садовского. И тогда ни о каком национализме не было бы и разговоров!» (зі спогадів «заньківчанина» Василя Яременка).

Чи не виконують автори закону саме це «муравйовське» завдання? Чому ми маємо довіряти долю театру людям, далеким від театру, не знаючим його традицій та специфіки? Чому доля театру повинна залежати від людей, які до цього театру не мають жодного відношення? І це стосується не лише театру «заньківчан», але й усіх театрів України. Чому «творці» закону довіряють долю творчих колективів сумнівним комісіям, а не колективу професіоналів? Чому контракти з акторами, режисерами, художниками має укладати одноосібно (лише на власний розсуд) Генеральний директор-художній керівник, а не професійний колективний експертний орган (художня рада) та художньо-керівний склад (художній керівник та режисери)? Це робиться свідомо?

«Недолугий» закон спонукає розвиток корупції – у створенні комісій та підписанні контрактів. Тому, кричущою необхідністю бачу розмежування посад директора та художнього керівника. Художній керівник повинен займатися художнім напрямком, естетикою та стратегією театру, формуванням трупи. А директор – забезпеченням умов праці творчих працівників та творчо-технічних підрозділів театру. Вважаю об’єднання цих двох ключових посад – не можливим.

Пане Президенте, пане Голово Верховної Ради, пане Прем’єр-міністре!

Культура нації не менш важлива, аніж економіка, а інколи і важливіша. Це унікальний код, який дозволяв українцям вижити у найскрутніші часи. І сьогодні, саме від вас залежить доля національного українського театру та його майбутнього.

З повагою,

Федір Стригун,
Народний артист України,
Головний режисер Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької,
лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка,
академік Академії мистецтв України

Червень18/ 2018

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України