• Сьогодні: Понеділок, Жовтень 23, 2017
Інфо ПС

Навіть створивши нові органи, українська система правосуддя не здатна залучити до відповідальності високопоставлених чиновників і політиків

 

Цього літа на стажуванні в Стенфордському університеті ми вивчали, як ловити “велику рибу”. Як приклад використовували дослідження Індонезії, де тільки запрацювала антикорупційна комісія. Незважаючи на те, що вона погано укомплектована і у неї немає власного офісу, комісія успішно проводить розслідування, в тому числі пов’язані з високопоставленими офіційними особами і державними закупівлями. У “великої риби” в цій країні потужні зв’язки і підтримка з боку сім’ї президента, але новий антикорупційний суд, незалежний від загальної судової системи, допоміг її зловити.

Будучи юристом і українським політиком, я була вражена схожістю України з Індонезією. Що показує очевидну необхідність створення незалежного антикорупційного суду у нас.

Три роки тому люди вийшли на вулиці через кричущу несправедливість. Друзі президента, прем’єр-міністра і генерального прокурора могли робити все, що хотіли, поки отримували прибуток. Три роки по тому у людей виникають ті ж почуття. Наприклад, проти високопосадовців у 2016 році було винесено лише три обвинувачувальні вироки, в тюрму не потрапив ніхто.

В Україні судова влада не користується громадською довірою, і багато судових реформ президента Петра Порошенка нічого тут не змінили. Новий Верховний суд повинен був повністю відрізнятися від старого, але цієї трансформації не відбулося, недовіра до судів за фактом стала ще сильнішою.

Переважна більшість кримінальних справ, відкритих Національним антикорупційним бюро України та Спеціалізованою прокуратурою із боротьби з корупцією не можуть бути закриті, тому що на шляху стоять корумповані судді. Навіть створивши нові органи, українська система правосуддя не здатна залучити до відповідальності високопоставлених чиновників і політиків.

Концепція антикорупційного суду в Україні викликає одні з найгарячіших дебатів осіннього політичного сезону, хоча чинне законодавство вже передбачає створення Вищого антикорупційного суду.

Спочатку НАБУ довело, що може бути ефективним і незалежним органом. А САП, незважаючи на те, що підпорядковується генеральному прокурору, продемонструвала характер, самостійність і рішучість. За допомогою цих двох органів незалежний антикорупційний суд може розірвати великий український корупційний ланцюг.

Але в Києві правлять міфи і аргументи проти такого суду. Ось топ п’ять аргументів противників його створення і мої контраргументи.

  1. “Судова система України досить велика, щоб розглядати справи всіх категорій. Антикорупційні суди зайві”.

Спеціалізація судової системи не буде її перевантажувати; скоріше, це зробить систему більш ефективною завдяки вдосконаленим процедурам і якіснішим рішенням і полегшить навантаження на всю систему.

  1. “Антикорупційні суди не були особливо успішні в інших місцях. Навпаки, досвід інших країн доводить їх неефективність”.

Антикорупційні суди були досить ефективні в середньо і дуже корумпованих країнах Азії і Африки, де ситуація нагадувала українську.

  1. “Створення окремого антикорупційного суду – це процес, який може затягнутися на кілька років. Створення антикорупційних палат в існуючих судах може стати простішою альтернативою”.

Це брехня. Парламенту потрібно всього лише прийняти законопроекти, які зараз на розгляді.

Більше того, антикорупційний суд створюється для двох цілей: підвищення компетентності в справах про корупцію та забезпечення незалежності органу, що розглядає ці справи. Створення антикорупційної палати замість окремого антикорупційного суду може вирішити тільки першу мету, оскільки друга вимагає спеціальних процедур відбору. САП і НАБУ показали, що для реформування будь-якої системи потрібне створення окремого органу, який працює в рамках добре регульованих, прозорих процедур відбору та громадського контролю.

  1. “Антикорупційні суди можуть втратити свою актуальність після успішної судової реформи та очищення органів системи правосуддя”.

Антикорупційні суди відіграють найважливішу роль на перехідному етапі. Однак справжня судова реформа повинна бути спрямована на очищення судових органів і вибір нових, компетентних і неупереджених суддів. В даний час ця частина судової реформи успіху не досягла. Більшість нових суддів Верховного суду вийшли з тієї ж системи, у багатьох – сумнівна репутація, а інформація про їх активи не перевірена належним чином. Завершення судової реформи не обов’язково очистить судову систему або забезпечить її незалежність.

  1. “Нові антикорупційні органи довели свою неефективність. Так що і суд не буде ефективний”.

Станом на 30 червня в розробці НАБУ була 371 кримінальна справа, обвинувачення пред’явлено 121 людині, а 78 кримінальних справ відправлені в суд. Але розслідування, проведені НАБУ, застрягають на стадії судового розгляду, оскільки більшість розслідувань вимагають дозволу суду. Але саме суди – слабка ланка в боротьбі з корупцією. Формування нового антикорупційного суду – логічний наступний крок.

Створення судів по боротьбі з корупцією могло б допомогти завершити розслідування справ про корупцію та притягнути до відповідальності винних, в тому числі “великих риб” які випали з поля прокурорів.

Олена Сотник

Народний депутат 

Atlantic Council

Вересень23/ 2017

Коментарі:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України