• Сьогодні: Неділя, 24 Жовтня, 2021
Інфо ПС

Наступний етап революції – невідворотний

Точка зору

 

Наступний етап революції невідворотний

 

Центральна проблема сучасної України – це олігархи.

 

     Одним із головних процесів у цій війні, досі маловідомим та погано вивченим, є справжня роль українських олігархів у її початку, перебігу та спробах її припинити.Вже достатньо зрозуміла видатна роль Ахмєтова та Єфремова, які у тісній взаємодії з біглими Януковичем, Азаровим, Захарченком та іншими організовано створювали ситуацію, за якої офіційний Київ мав “услишать Данбас”. Вони діяли, опираючись, перш за все, на давно куплених і поставлених у корупційно-кримінальну залежність представників місцевих правоохоронних органів, органів самоврядування, криміналітету та промосковського активу, в тісній взаємодії з російськими спецслужбами.

      Метою їх діяльності було створення у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Харківській, Херсонській областях контрольованого ними хаосу, та, регулюючи його напругу, добитися, насамперед, недоторканості для себе та своїх активів, законодавчо закріплених преференцій “русскоязичним” областям країни, на зразок тих, що зараз просуваються під виглядом Мінських угод.

     Представники колишнього режиму на чолі з Януковичем здійснювали, насамперед, фінансування дій сепаратистів та їх координацію з російською стороною, а їх місцеві подільники на чолі з Ахметовим та Єфремовим вели торг із київським керівництвом та контролювали п’яту колону всередині України.

     Ці пани сприйняли національно-визвольну боротьбу проти російських загарбників, як і будь-які процеси в українській державі від часу її формування – як чергову можливість захопити та перерозподілити активи.

      Тому вся міжнародна, політична, економічна, інформаційна та безпекова логіка, включаючи логіку організації та ведення військових дій, в українській державі підкорена логіці олігархічного бажання хапати.

      Саме тому досі не оголошено стан війни та відбиття збройної агресії, саме тому не розірвані дипломатичні відносини із державою-агресором, саме тому снаряди з обох боків практично не потрапляють у підприємства, які належать Ахмєтову, саме тому квітнуть та пахнуть тісні економічні зв’язки з окупованими територіями, контрабанда та нав’язується необхідність надання Донбасу виключних привілеїв, закріплених відповідними змінами у Конституції.

     Чи могло бути інакше у державі, де президент та голови уряду призначаються виключно завдяки олігархічному консенсусу, а другий поспіль гарант Основного закону сам є олігархом?

     Ці неповажні пани, звісно, не хочуть остаточно втратити незалежність країни та віддати свою власність у розпорядження Путіна і Кадирова. Тому вони забезпечують мінімально необхідні для утримання незалежності країни процеси і це – все, на що вони здатні.

     Ба більше, вони навіть підтримують певний ступень незалежності держави від самих себе, розуміючи, що повне поглинання ними держав, позбавить їх тих самих кордонів, які дозволяють олігархам утримувати активи – ніхто не буде вмирати за власність Пінчука чи Тарути, а за незалежну Україну вмирали, вмирають і будуть вмирати.

    Тому ситуація є такою.

    Україна знаходиться у вихорі хаосів. Ці хаоси мають ієрархичну структуру, ступені.

    Перший хаос – хаос організаційний; як нездатність забезпечити якісне виконання повсякденних завдань від ремонту автошляхів і належного утримання газонів до забезпечення населення якісною медичною допомогою.

    Другий хаос – хаос державний; як нездатність держави забезпечити власні ключові державні функції – від дотримання законів та монополії на насильство до відбиття зовнішнього нападу і забезпечення рівності всіх перед законом.

    Третій хаос – хаос історичний; як нездатність усвідомити історичні процеси, що відбуваються навколо України, опанувати історичну спадщину Київської Русі, позбутися залежності від Заходу, відкинути московські зазіхання та знайти місце Українив сучасному світі, провести необхідні реформи.

    І, нарешті, четвертий хаос – хаос біблійний; як нездатність усвідомити місце держави та її народів у цивілізаційному процесі, визначити наше призначення у світі, визначити стратегічну ціль нашого розвитку і забезпечити сталий рух до неї.

    Так ось, запам’ятайте!

    Ніколи наш олігархат не зможе забезпечити завдання структуризації навіть першого ступеню хаосу – організаційно-повсякденного. Певний порядок вони зберігають лише на власних підприємствах, та й цей порядок не може слугувати іконою вдалого адміністрування.

    Про їх неспроможність вирішувати завдання другого та третього рамочного рівнів свідчить, насамперед, легкість, з якою олігархів використовують у своїх інтересах зовнішні, по відношенню до України, сили – західні та східні.

    Тож, що робити в ситуації, коли з українськими олігархамихочуть справитися інші українські олігархи, що захопили управління українською державою?

    Нічого.

   Друге, що треба запам’ятати: ніколи ворон ворону ока не виклює.

   Годі чекати, що Порошенко впорається з Новінським чи посадить Єфремова, покінчить врешті з Медведчуком, а Коломойський справді почне захищати Україну, а не боротися з Ахметовим під патріотичну риторику.Вони всі належать до одного політичного класу, мають спільні, визначені стратегічні інтереси, біографію, походження капіталів і рівень свідомості.Вони ніколи не стануть вирішувати жодних завдань, окрім визначеного мінімуму, необхідного для підтримки у державі стану, що дозволяє їм зберігати та захоплювати нові активи.Вони ніколи не витратять на це жодної власної копійки – візьмуть її з народної кишені. Вони ніколи не усвідомлять не те що біблійних, а, навіть, історичних завдань України, тому що – увага! – вони і є діалектичним виразом справжнього стану широкого загалу українського народу – розбещеного, неосвіченого та позбавленого будь-якого історичного почуття, окрім вузьких почуттів власної безпеки та статків. Цілком у відповідності до класичного марксівського визначення: олігархи уособлюють в собі усі якості та характеристики люмпенів – тих, що захопили владу та багатства.

    Свавілля у судах і прокуратурі, беззаконня та відверта співпраця з ворогом цілих верств “правоохоронних” органів, сатанинська фіскальна політика урядів, здача національних інтересів і перекладення тягаря критично неефективного управління державою на плечі народу – все це (та багато інших негараздів) – наслідки домінування в Україні олігархічного правління.

    А висновки є такими:

1. Центральна проблема сучасної України – це олігархи.

2. Будь-яка спроба пояснювати процеси, що у нас відбуваються,поза олігархічним питанням є принциповою помилкою або відвертою працею на тих самих олігархів.

3. Наступний етап національної революції невідворотний. Усі завдання від повсякденних до біблійних мають бути вирішені.Без цього Україну очікує чергова історична катастрофа.

4. Становище вкрай складне, бо єдиним суб’єктом, здатним усвідомити та вирішити ці завдання, є громадський актив у його широкому розумінні – від молодих націоналістів до національно орієнтованих офіцерів збройних сил та спецслужб, бізнесменів, журналістів, митців тощо. Проте, цей актив розпорошений, погано усвідомлює своє завдання та власні можливості, є затиснутим між люмпенами (юрбою), олігархатом та їх апаратом – від чиновництва до криміналітету, легко знищується або перекуповується. З наскоку такий бар’єр взяти неможливо.

5. Тож основним завданням нашого часу є кропітка робота зістворення умов для переходу до наступного етапу національної революції, головною з яких є принципове вдосконалення самого громадського активу – його морально-вольових, інтелектуальних, організаційних і бойових якостей.

    Гасло нашого часу – самовдосконалення та наполеглива праця над самими собою.Біблійні завдання потребують біблійного духу. І – жодних ілюзій!

    Ізраїльтянам знадобилося кілька мільйонів спалених у печах євреїв, щоб зрозуміти – ніхто їм не допоможе. Ізраїль було створено та існує всупереч суспільній думці Заходу та Сходу.

    Ізраїльтяни викрадали з рейду французьські бойові катери, топили американські розвідувальні кораблі, винищували радянських льотчиків і вбивали вбивць євреїв в усьому світі.

    Кількість антиізраїльських резолюцій ООН зашкалює – і саме тому світ наполегливо скуповує продукцію ізраїльського хай-теку.

    Україна може постати лише через заперечення. Заперечення того місця у цивілізаційній регаті, яке їй визначив хтось.Хтось, хто не має України в серці.

    Так ось, хай вони усвідомлять: Ніколи більше!..

Олексій Арестович (ФБ)

Травень31/ 2016

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України