• Сьогодні: Середа, Серпень 22, 2018
Інфо ПС

НАРОД – НЕ ТВОРЕЦЬ ІСТОРІЇ, ЛИШЕ ЇЇ ВИТРАТНИЙ МАТЕРІАЛ. А ВИ ЯК ВВАЖАЄТЕ?

Якщо ви починаєте із самопожертви заради тих, кого любите, то закінчите ненавистю до тих, кому принесли себе в жертву”.

(Джордж Бернард Шоу)

До речі, тепер ця ненависть пожирає тих, хто “виклався” на Євромайдані і пішов добровольцем в АТО…
     Коли в країні не сформовано народ, то суспільна субособистість – вона найнедорозвинутіша, слабка і підла. Саме тому ні революції, ні майдани, ні війни не є продуктом суспільного духу, а лише штучними проектами розпорядників історії, для яких активісти та інше залучене населення є «гарматним м’ясом» для реалізації цих проектів. Населення, попри свою багаточисельність, саме по собі не є центром сили. Таким центром сили воно стає, лише організувавшись, структурувавшись у спільність – народ. Саме тому владці намагаються тримати населення в розхитаному, розсіяному, роз’єднаному, ілюзорному стані…

Населення – надто примітивна субстанція, аби самостійно замутити революцію чи Майдан, не кажучи вже про війну, тому ті, хто недооцінює важливість тіньової сторони політичних і гео-політичних проектів, опиняються біля розбитого корита. Щоб вийшов повноформатний Майдан, сильні світу цього повинні відповідним чином підготувати для цього населення і в пропагандистському, і у фінансовому, і в організаційному плані. Самоорганізаційних здібностей народу гостро недостатньо, аби вийшов повноформатний Майдан.
Якщо Майдан запалюють, значить, це комусь дуже солідному потрібно. Без «печеньків», без психо-інформаційного пресингу ЗМІ на населення майдани не вдаються. Чому не вдався Міхомайдан? – Бо це була імпровізація, благородна авантюра Міхо, не забита у план розпорядників історії. Міхо сподівався витягнути Майдан та імпічмент на суто народній енергії, однак цієї енергії, цього українського духу виявилося мізер із чвертю. Поки населення не прозомбують через ЗМІ та провокаторів, поки не мобілізують через десятників і сотників, воно не здатне на жодні масові, тривалі акції.
Міф про мудрість, свідомість, самодостатність, всесилля народу потрібен для того, щоб населення саме не рипалося в бік самоорганізації, не виправляло свої недоліки.

Восени 2017-го в українців було в 10 разів більше причин виходити на майдан, на масові протести проти «бєспрєдєла» постмайданної влади, ніж восени 2013-го, та вийшло все навпаки, бо такою була воля тіньових ляльководів історії. Народ – керована маса, і без потужної стимуляції зверху ця маса ніколи і нікуди не рипнеться, хіба що на стихійний бунт і грабіж Вірити у суто народні майдани, в міць народного духу можуть лише закінчені ідеалісти, одним із яких і виявився Міхо. Енергія суспільного альтруїзму дуже швидко вичерпується і потребує формалізації для самозакріплення. На одному, народному, крилі Майдан не полетить, навіть якщо його самовіддано підтримує «чорний грузинський лебідь».
Тепер про загадки Євромайдану:

  • хто організував звіряче побиття студентів на майдані 30-го листопада? – Його організували ті, кому потрібно було, кров з носу, розпалити масовий Майдан, зіштовхнувши лобами проєвропейську і «руськомірську» Україну в столиці та регіонах;
    хто організував розстріл «небесної сотні»? – Цей розстріл організував той, хто організував сам Майдан. Цей розстріл – таке собі масове жертвопринесення на честь «славної» дати 23 лютого. Розстріл «небесної сотні» дивним чином увінчав перемогою цей муторний Майдан. Висновки, як кажуть, робіть самі…
    Розстріл “небесної сотні” – це окультний вінець майданної авантюри, такий собі сучасний аналог розпинання Христа, без права на воскресіння. Розстрілом «небесної сотні» організатори Євромайдану символічно вбивали віру народу в те, що цей Майдан принесе йому свободу і процвітання. У організаторів Євромайдана було два ворога: Вітька на троні і власне український народ. Коли їхній перший ворог капітулював і почав збирати манатки в Межигір’ї для втечі, організатори повернули свій караючий меч проти другого ворога, проти своїх ситуативних союзників – рядових майданівців, і опустили на їхні голови… розстріл… Так твориться реальна історія…
    пожежа в Будинку профспілок в Одесі 2-го травня 2014-го, що це було? – Це було масове жертвопринесення на честь вальпургієвої ночі 30-го квітня.
    Одним словом, «світом правлять знаки і символи, а не слова і закони». Знаки і символи – це розпорядча сила, а слова і закони – виконавча сила, – така от різниця.
    Резюме. Розстріл «небесної сотні», підпал «руськомірців» у Будинку профспілок в Одесі, захоплення Криму Росією, розпалювання війни на Донбасі – все це справа рук однієї і тієї ж закулісної сили, все це – пункти одного і того ж таємного плану розпорядників історії щодо утилізації, зіштовхування лобами народів України та Росії, утвердження тут «нового світового порядку». Іншими словами, правди про ці злодіяння нам не почути ніколи… Їжте свою доморощену міфологію про те, що сталося, і сваріться, чиї міфи безглуздіші: ватні чи вишиванкові?

    Сумно, але народ – не творець історії, лише її витратний матеріал.

Травень17/ 2018

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України