• Сьогодні: Понеділок, Серпень 20, 2018
Інфо ПС

НА ПЕРШИЙ ТУР ВИБОРІВ ПОВИНЕН ЗАЛИШИТИСЯ ОДИН ПРЕТЕНДЕНТ – НАЙКРАЩИЙ

Але з цим треба визначитися саме перед першим туром, а не 1 вересня чи 1 жовтня. У цього претендента має бути найвищий рейтинг, найвищий потенціал, найбільша довіра, найбільше можливостей на лютий 2019 року.

Давайте з вами так поміркуємо: добре, от ми всі зараз вклалися в, не будемо називати прізвище, найрейтинговішого найгарнішого кандидата… Його влада взяла і замочила, і ми залишилися без «плану Б». У нас взагалі повинно бути три плани. Більше того, той, хто буде другий за рейтингом, має повести об’єднану опозицію у Раду.

Чому критично важливо виставляти саме одного кандидата на перший тур? Я порахував, що у нас буде в першому турі 25 кандидатів, як мінімум. Але це електоральне поле розбивається не на 25 сегментів, а на п’ять загальних сегментів, кожен з яких має своїх представників. Петро Олексійович буде бігати за 12% – це гарантовані люди, які завжди голосують за владу. Другий сегмент – це люди, які орієнтуються на патерналізм. Їх чверть, можливо, навіть трохи більше, це я можу сказати і з досвіду своїх мажоритарних виборів. 5% – шматок, який зараз займають «Свобода», Білецький, Ярош. Є умовні проросійські 20%, де гуляють Вілкул і Бойко.

А от щодо демократичного сегменту 40% – гуляють всі «герої нашого часу»: Гриценко, Садовий, Чумак, Лещенко… Якщо кожен піде на вибори окремо, то це поле подробиться. Гриценко набере 10%, але при цьому може не увійти у другий тур. Чумак набере 6-7-9%, але теж не увійде в другий тур. Садовий набере 9% і не увійде. Ситуація проста – треба залишити в першому турі одного з цієї ніші, аби зосередити усі голоси на одній людині. Більше того, якщо двоє-троє беруть участь в «розгоні» першого туру, а потім знімаються на користь одного, це дає просто фантастичний кумулятивний ефект безпосередньо перед першим туром. І вже гарантований другий тур і перемога, як показує соціологія. Тобто той, хто лишається з цієї ніші у першому турі, гарантовано перемагає.

На сьогодні я не бачу необхідності усім вкладатися в одного. Хай хто хоче – вкладається, хто не хоче – не вкладається. Але ми повинні прийняти правило: на перший тур повинен лишитися один найкращий. І зараз ми влаштовуємо такий всенародний праймеріз – кожен йде, виступає перед народом, збирає підтримку. Тим більше, що реальна соціологія і люди визначаються тільки під час виборчої кампанії. Зараз ще половина не визначилась, а ми вже тут корони поначіпляли.

Чому включають Зеленського і Вакарчука у ці опитування? Бо вони в цій самій нашій ніші – вони забирають купу виборців, які шукають нові обличчя. Щоб взяти участь у кампанії, їм треба вийти публічно і сказати: «Люди, я кидаю свою кар’єру, абсолютно свідомо відмовляюся від мистецтва і відтепер присвячую себе всього політиці». Тоді їм повірять. Якщо вони хочуть поставити своє реноме на ваги, то я би на їхньому місці подумав десять разів. Якщо ж вони цього не скажуть, то це просто технічні кандидати. Вони повинні публічно оголосити, що мають зробити на посту президента – раз, два, три, чотири, п’ять… Визначити хоча б спільні для всіх завдання – демонополізацію, деолігархізацію, подрібнення монопольних бізнесів, щоб олігархи не контролювали ні природні монополії, ні ЗМІ.

Я сьогодні прочитав, що суддя з Тернопільської області написав у вироку, і просто впав зі стільця. Він написав, що «у зв’язку з тим, що в Україні олігархічна монопольна система прийняття рішень, ухвалення судом рішення на захист пересічного громадянина стає необхідним нагальним завданням». Тобто суддя пише у мотивувальній частині, що в Україні олігархічна партократична система прийняття державних рішень і врядування! Про те, що система врядування абсолютно не гарантує нікому нормальне життя. Я більше хочу сказати – ця система взагалі нічого не гарантує. Тому що я за шість років роботи у парламенті прийшов до висновку, що Верховна Рада займається шкодою. Коли закони ухвалюють і не виконують або виконують вибірково, це набагато гірше, ніж взагалі їх не ухвалювати.

Зайдіть на будь-який форум і подивіться, про що говорять бізнесмени. Їхня мотивація дуже проста – не заважайте нам працювати. Зробіть так, щоб закони були для всіх однакові. Це ті, хто мені повірили. Невже ви думаєте, що я не можу вмовити 15–30 людей? Тим більше цю діяльність ми почали не сьогодні, а дев’ять місяців тому і потихеньку розкручувались. Я проїхав 26 міст, провів лекції в університетах, зустрічався з громадою. Вони не давали одразу грошей, приглядалися. Потім побачили дослідження –  позитивну динаміку.

Моя ідея полягає якраз в тому, щоб після президентських виборів всіх об’єднати, йти єдиною великою колоною і завести велику фракцію, щоб отримати владу і реалізувати те, що хочеш. А просто так, сидіти і гавкати з опозиційної будки, немає сенсу.

Далі все буде залежати від публічних домовленостей. Причому це мають бути домовленості не Чумака з Гриценком, Садовим чи ще з кимось, а на дуже широкій громадянській платформі. Ці правила повинна запропонувати якась серйозна громадська сила, серйозне коло відомих в країні громадських діячів. Вони, а не політики мають стати гарантами. Бо політикам не вірять.

Перше – проект закону про вибори. Новий президент має зробити його невідкладним і таким чином, щоб його ухвалили. Друге – новий закон або нові правила відбору Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради правосуддя для того, щоб робити судову чистку. Третє – ми робимо реальні кроки, аби перезапустити всі механізми антимонопольного законодавства, яке зараз не працює. Не треба щось забирати у Ахметова і Пінчука, їх нищити як класи, а просто треба запустити  механізми, які дадуть можливість подрібнити всі їхні монопольні бізнеси та продати. Четверте – мають бути певні кроки в зовнішній політиці і так далі. Прописується дорожня карта і йдемо далі.

При переформатуванні всієї системи, в тому числі, і правоохоронної, парламент дуже швидко реагує.

Реальна виборча кампанія наводить фокус на реальних кандидатів. Зараз людям просто підсовують набір риби – тунець, сібас, тунець, які відомі вже купу років. З’являються нові – окунь, щука, ще хтось. Але люди розуміють, що якщо обрати інших – то це є шанс, а зі старими – без шансу.

Я – інший. Новим я вже не можу себе вважати, бо шість років вже в Раді. Інший, ніж ця влада, і ті, хто 20 років у владі. Принаймні я не потрапив у жодний скандал, в мене не зросла декларація в десятки разів, не з’явилося ніякого бізнесу, ні в мене, ні в моєї сім’ї не зросли статки.

Зараз і мені, і Гриценку, і Садовому треба говорити про одне: ми на сьогодні є партнерами та союзниками. Навіть якщо є певні розбіжності у тактиці, у нас повний збіг в поглядах на стратегію. На сьогодні як союзники і партнери ми повинні провести принаймні підготовчу роботу і закінчити цю кампанію. Тому що президентська виборча кампанія, як ви чудово знаєте, йде не три місяці відповідно до законодавства, а рік як мінімум. І треба її вести, щоб люди тобі повірили, впевнилися у правильності свого вибору, щоб цей вибір у них закріпився. І потім щоб вони прийшли і проголосували.   Це дуже непростий процес. Я працюю на телебаченні, працюю ніжками, як працював у свою першу кампанію на окрузі. Зараз обсяг більший і набагато більше зустрічей треба провести.

Без сумніву, без «Інтера», 1+1, ICTV це буде важко. Мене туди не пускають. Навіть 1+1, який обіцяв, що зроблять все можливе, щоб я у них з’явився у «Праві на владу», швиденько о п’ятій вечора сказали – ой, у нас змінився формат. Хоча він не змінився. А всі інші просто не пускають. Але я проводжу зустрічі, де сидить 50–60 людей, це вже фокус-групи. І от задаєш питання: а звідки ви дізнаєтесь про політику, про події в політиці? І зараз вже навіть не 50 на 50, а десь 30 на 70 на користь інтернету.

З олігархами одним законопроектом не поборешся. Тому що це –  монополія у політиці, в економіці і ЗМІ. Всі ці три монополії треба розбивати. Тому потрібна комплексна серйозна програма, яка просто каже, як позбавитися монополії в житті. Це ж не тільки наша проблема, вона була у дуже багатьох країнах. І є достатньо великі практика і досвід інших країн.

Зараз напевно всі зацікавлені, щоб Порошенка спокійно прибрати. Тому що коли Петра Олексійовича не буде на виборах, формується інший формат та розклад голосів. В цьому випадку такі перетікання цікаві.

НАЗК проводить мою повну перевірку. Це абсолютно нормально, але у мене немає чого перевіряти. Квартира, будинок, чотири земельних ділянки, машина, зарплата. Тільки зарплата міняється в залежності від того, скільки Верховна Рада платить. Але продовжили перевірку ще на 30 днів, тому що хтось там не дав відповіді до 28 квітня. Рішення немає до цих пір. Думаю, що є політичне замовлення: на Чумака потрібно щось знайти, чого не існує в природі. І це ставить в ступор виконавців. Я вже сказав, якщо до кінця тижня рішення не буде, то подаю до суду, тому що всі терміни вже вийшли.

Я бачив багато конкурсів і був одним з ідеологів конкурсних процедур. Але біда в тому, що тоді ми не врахували, що можна битися не за конкурс, а за конкурсну комісію. І питання в тому, що якість людей в конкурсній комісії стовідсотково впливає на якість конкурсу. Якщо конкурсна комісія відібрана у непрозорий спосіб, якщо до неї потрапили люди, афільовані з тими чи іншими політичними структурами, то треба поховати цей конкурс назавжди.

Віктор  ЧУМАК, народний депутат України

Травень22/ 2018

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України