Юрій Горліс-Горський
Колись повернемся, авжеж, повернемся
з цієї гібридної, друже, війни.
І знов на Майдані на віче зберемся
землі української дочки й сини.
Прийдуть побратими з Небесної Сотні,
з «Донбасу», «Айдару», «Азова » і ДУКу…
Лунатиме славень, й співатиме сотник,
поклавши на серце скалічену руку.
А з ним сокільці із «Карпатської січі»,
а далі – бійці із «Кривбасу» й «Дніпра»…
Зберемось усі на відновлене віче
продовжити справу, що в нас не вмира.
Зберемся усі – і «300-ті» й «200-ті»,
хто під Іловайськом розстріляний в спину,
хто зраджений в ДАПі і зданий «Оплоту»,
хто був у катівнях і безвісти згинув.
Кого на Майдані тримав під прицілом
завезений снайпер… Хто мусив іти
свідомо під кулі, та «душу і тіло»
на жаль, не прикрили фанерні щити.
Зберемся в годину звитяги й скорботи
вселенського бою хрещені вогнем,
для спільного чину – молитви й роботи,
що сходять у вічності завтрашнім днем.
Знов сонячно буде під нашим знаменом.
Лунатиме «Слава!» й піднесений славень.
Ми всі повернемся, й на наших раменах
нова Україна навіки постане.
(с) Володимир Стецюк
