• Сьогодні: Вівторок, 20 Квітня, 2021
Інфо ПС

Москвини за 200 років зовсім не змінилися: які були за Кюстіна, такі й сьогодні

kyustin_1

 

Але спочатку про маркіза Астольфа де Кюстіна та його книгу «La Russie en 1839» («Росія в 1839 році»), що вийшла в 1843 році та одразу була перекладена на англійську та німецьку мови, принісши йому європейську славу.

На Московщині книгу Кюстіна було одразу ж заборонено, і це табу діє й по сьогодні. А все тому, що вона не лише змальовує поїздку Московією реального маркіза-письменника, а й чинить своєрідний суд над ідеєю, над міфом про «Росію», як рятувальницю Європи від революцій. Автор сприймає її як країну варварів і рабів, суцільного страху і бюрократичної тиранії.

Жуковський назвав Кюстіна собакою, однак одночасно визнавши, що значна частина написаного відповідає дійсності. Тургенєв (М.І.) змушений був зізнатися, що Кюстін, наробивши помилок у деталях, змалював «сущность русского бита справєдліво і точно».

У Франції книга Кюстіна вважається не стільки викривальним памфлетом на конкретний режим, скільки глибокою соціально-філософською працею про державний устрій.

Російський історик В.Нєчаєв вбачав у написаному маркізом «параллєль со знамєнітимі пісьмамі Чаадаєва», а про автора писав: «Добросовєстность Кюстіна, конєчно, стоіт внє всякіх сомнєній».

       Перший «повний» переклад російською обох томів вийшов у 1996-му році, перевиданий у 2000, 2003, 2006 і 2008 роках, а в 2009-му – аудіо книга. Але… Були вирізані всі наведені автором ілюстрації основної тези його книги – про згубність режиму одноосібної влади і надмірної централізації бюрократичного апарату для управління такою великою територією, як «Росія».

Ну а зараз – кілька красномовних, як на сьогодні і як для нинішньої Московії, цитат із книги «Россія в 1839 году» маркіза де Кюстіна. В нашому перекладі.

«Чим більше я пізнаю Росію, тим більше розумію, чому імператор забороняє рускім подорожувати і затрудняє іноземцям доступ у Росію. Російські порядки не витримали б і 20 років вільних зносин між Росією і Західною Європою. Не вірте хвалькуватим словам рускіх: вони сприймають багатство за елегантність, розкіш – за світськість, страх і благо чинність – за основи суспільства. На їхнє розуміння, бути цивілізованим – значить бути покірним; вони забувають, що дикуни іноді відзначаються лагідністю, а солдати – жорстокістю; незважаючи на всі їхні намагання здаватися чудово вихованими, незважаючи на отримувану ними поверхневу освіту та їхню ранню та глибоку розбещеність, не дивлячись на їхню чудову практичну хватку, русскіє ще не можуть вважатися людьми цивілізованими. Це татари у війському строю – і не більше».

«…Задаюсь питанням, чи характер народу створив самодержавство, чи самодержавство створило руській характер, і, подібно до німецького дипломата, не можу знайти відповіді…»

«Тут народ і уряд єдині; …серед голосів… не знаходиться жодного, який би вибився із загального хору і заступився за нещасних, які поплатилися життям за самодержавні дива. Про всіх руськіх, яке б становище вони не посідали, можна сказати, що вони упиваються своїм рабством».

«Росія – це табірна дисципліна замість державного ладу, це осадний стан, зведений до рангу нормального становища суспільства».

«Країна ця, кажучи по правді, чудово підходить для будь-якого роду обманів; раби є і в інших країнах, але щоб знайти стільки рабів придворних, треба побувати в Росії. Не знаєш, чому дивуватися більше, – чи то нерозсудливості, чи то лицемірству, що панують в цій імперії; Росією, як і раніше, правлять за допомогою скритності і брехні. В цій країні визнати тиранію вже було би прогресом».

«…її владарювання видається мені однією з найнебезпечніших речей у світі. У згоді зі своїм устроєм Росія уособлюватиме порядок, однак у згоді з характером своїх підданих під приводом боротьби з анархією почне насаджувати тиранію».

«Росія – нація німих; якийсь чаклун перетворив 60 мільйонів (от скільки було 200 років тому! – ред.) чоловік у механічних ляльок, і тепер для того, аби воскреснути і почати знову жити, вони чекають помаху чарівної палички іншого чаклуна».

«…в Росії будь-яка фраза є виразом релігійного або політичного лицемірства».

«Цей народ, позбавлений дозвілля і власної волі,- не що інше, як зборисько тіл без душ; неможливо спокійно думати про те, що на таку величезну кількість рук і ніг припадає одна-єдина голова. Деспотизм – суміш нетерплячості і лінощів; Якби уряд був трішки лагіднішим, а народ трішки дієвішим, можна було б досягти тих же результатів менш дорогою ціною, але що сталося б тоді з тиранією?.. люди побачили б, що вона непотрібна. Тиранія – уявна хвороба народів; тиран, вдаючи з себе лікаря, навіює їм, що цивілізована людина ніколи не буває здоровою і що чим більшою є небезпека, що загрожує йому, тим рішучіше слід взятися за лікування: так під приводом боротьби зі злом тиран тільки посилює його. Деспотизм і тиранія – такі близькі родичі, що майже ніколи не втрачають можливості укласти на горе людям таємний союз. За деспотичного правління тиран залишається у владі довгі роки, бо носить маску».

«Вдавана смиренність видається мені найбільшою мерзенністю, до якої може опуститися нація рабів; бунт, відчай були б, звичайно, більш страшніші, але менш підлі; слабкість, яка впала так низько, що не дозволяє собі навіть жалібного стогону – цієї втіхи невільників; страх, визискуваний ще більшим страхом, – все це моральні феномени, котрі важко спостерігати».

     «Я не дорікаю руським, що вони такі, як є, я засуджую в них намагання здаватися такими, як ми. …ці люди розучилися жити як дикуни, але не навчилися жити як люди цивілізовані, і пригадую страхітливу фразу Вольтера чи Дідро, забуту французами: «Руські згнили, не встигнувши дозріти».

«…країна, яку її жителі покидають з такою радістю і в яку повертаються з таким небажанням, – погана країна».

Вересень26/ 2016

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України