• Сьогодні: Неділя, 19 Вересня, 2021
Інфо ПС

Міфи про козацтво: ким і для чого вони були створені?

Про свою книжку «Козацька міфологія України: творці та епігони» розповідає доктор філософських наук, професор і перший проректор Національного університету «Острозька академія» Петро Кралюк.

«Є багато наукової літератури, яка стосується історії козацтва. Але якщо відверто, то це література чисто апологетичного характеру, де козаків подають як борців за волю України та надзвичайно конструктивну силу. Хоча в зарубіжній історіографії є інші книги, де образ козацтва представлений дещо з іншого боку. Але питання в іншому.

Козацтво — це не тільки мілітарний чи соціальний феномен. Я би все-таки наголошував на тому, що це соціальний феномен. Бо існував козацький стан, який претендував на статус шляхетства у Речі Посполитій, а потім у Російській імперії став дворянством. Навіть ті козаки, які не отримали дворянства, відрізнялися від звичайних українських селян, втративши свою мілітарну функцію.

Я би відзначив, що це культурний феномен. І ми сприймаємо козацтво передусім так. Було створено чимало творів історичного характеру, фольклорного. Пізніше ще з’явилися художні твори, вистави та кіно, і саме через це ми сприймаємо козацтво. Адже козацтво, як  таке, уже давно відійшло.

Міфи про козацтво використовували не тільки батьки української нації, але і росіяни. До цього образу часто зверталися російські автори, такі як Пушкін, Микола Гоголь та інші, створюючи свій образ козацтва. Але і поляки творили свій.

     Будь-який міф так чи інакше відображає реалії. Окрім того, він відображає бажане, а не дійсне. Тому, якщо говорити про козацький міф, то це, швидше, такий позитивний образ, який випливає з історичного контексту і подається таким, як бажали ті чи інші творці. Тобто, у 19-му столітті існували потреби, які так чи інакше проектувалися на цей образ козацтва, і, відповідно, творилася така міфологія.

Наприклад, у фольклорних творах та писемних пам’ятках другої половини 17-го століття ми не бачимо позитивного образу Богдана Хмельницького. Він швидше зображений у негативному плані в українських джерелах. У той же час на початку 18-го століття, після поразки у битві під Полтавою, починає творитися позитивний образ Богдана Хмельницького. Передусім це робилося козацькою старшиною, яка хотіла продемонструвати лояльність по відношенню до Російської імперії, показати, що Богдан Хмельницький начебто возз’єднав Росію з Україною, тому у нас є свій герой. І саме завдяки козацьким літописцям та старшині був створений такий позитивний образ.

    Козацтво було мілітарним утворенням, де були сильні анархічні моменти. І воно фактично не було націлене на те, щоб створювати якийсь свій державний організм.

    У багатьох українських документах 16-го — початку 17-го століть козаки часто зображувалися, як розбійники. Саме так їх сприймали. Чому? Тому, що це люди, які жили на прикордонні. Їм доводилося воювати з татарами, турками, і їхнім своєрідним ремеслом був розбій чи напади на ворогів.

Але суть у тому, що козаки не завжди займалися приємними речами, і наші історики, в силу певних обставин, намагаються про це не говорити. Наприклад, вони займалися работоргівлею. І вдавалися до інших негативних моментів. Але я би не абсолютизував на цьому моменті. Бо козаків можна порівняти з піратами. І історики часто проводять такі паралелі. Знову ж таки, ці пірати по-різному сприймалися і досі сприймаються західною літературою.

Коли ми вже маємо свою державу, то очевидно, що треба мати свої конструктивні міфи. Як на мене, оцей козацький міф є не зовсім конструктивним. Зверніть увагу, навіть під час бойових дій на сході України, зважаючи на козацьку міфологію, вона майже відсутня у цьому воєнному дискурсі. І у нас за часів незалежності з’явилося дуже багато псевдо-козацьких утворень. Але коли почалася війна на сході, цих козаків не було. Чомусь ці козацькі організації ховалися десь у підпіллі. Навіть один із їхніх організаторів заявив, що козаки  —  це інтелігентні люди, і вони воювати на сході не будуть. Уявіть собі.

Річ ще у тому, що козацький міф мав сильний козацький русофільський струмінь. І чимало козацьких організацій, які утворилися в Україні, були спрямовані саме на Українську православну церкву Московського патріархату. Тому, ви можете побачити у деяких монастирях так званих козачків.

Як на мене, зараз цей міф втратив свій конструктивний потенціал».

 

Петро КРАЛЮК

Грудень29/ 2016

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України