Під завісу минулого року запустилися шестерні наслідків децентралізації у повній відчутності на місцевих бюджетах.
Бліді відмінники, а насправді – звичайні статисти бюджетних процесів із тривіальною впевненістю рапортують про перевиконання міського бюджету, підживлюючи каламутну прозорість під ширмою постійного ремонту доріг.
Єдиним і найбільшим роботодавцем у місті є міський кульочок: найприбутковійший бізнес – ділити наші гроші.
Мати опозиційні погляди рівноцінно повільній голодній смерті.
Як наслідок – знищення конкурентної системи економічного планування, відсутність мотивації працівників місцевого самоврядування, поганий бізнес-клімат, корупція, відсутність інструментів розвитку бізнесу, інформаційна закритість міста, неінтерактивність влади і громади, відсутність будь-якого аудиту, непрозорий підхід до бюджетування, високий рівень патерналізму, небажання місцевої влади залучати людей, мала кількість відповідальних місцевих еліт, необ’єктивне бюджетування, відсутність системної роботи з маркетингу міста. Все це разом призвело до того, що муніципальна одиниця під назвою Стрий в промисловому ареалі просто і тихо спочила в Бозі.
Люди навчені годитися на менше. Коефіцієнт трудової участі депутатів, як суб’єктів прийняття рішень, теліпається в межах статистичної похибки.
«ГосподАрка» не робить цю владу ефективною, але вона змушує її відчувати себе такою. Влада – це матерія, котра залежить від волі багатьох осіб, в іншому випадку це – мертва тканина.
Проте Їм – плювати! Та й, зрештою, всім плювати…
Жити в місті і не користуватися ним, називатися Стриянином і не мати права на місто – це так по-нашому, так по-стрийськи… Адже діапазон гіршого у нас, Стриян, бемірний. Так що межі терпінню нашому практично немає.
Чи, може, є? Тоді де вона?..
Олег ФИЛИК
