Я адвокат. Я вірю в закон – закон Божий, закон людський, закон любові. Вірю в справедливість своєї справи, вірю в чистоту засобів своєї боротьби. Вірю в людей, вірю в своє місто. І допоки буду жити – буду вірити.
Моє обличчя завжди звернене у бік людей, бо вони, ви, мене породили.
Вони слухають мої програми і передачі, вони стоять поруч зі мною в судах і в сесійних залах, вони дали мені мандат довіри, вони критикують і сварять мене – і від того я ще більше з ними.
Ніколи, я кажу, НІКОЛИ не уникав і не нехтував людьми, не ховався перебіжками від людських потреб y владних кабінетах і підносив свій голос не для того, щоб крикнути, а для того – аби почули тих, хто голосу не має.
Насправді тим, хто зараз має прописку на найвищих міських посадах, вартувало б щонайменше вибачитись. Вибачитися перед вкраденим цілим поколінням молодих і уже далеко не молодих людей, які так і не змогли назвати це місто своїм. Які поїхали, виїхали або померли без права на гідне життя тут, y Стрию, без права на гідне поводження тут, у Стрию, без права на однакові можливості тут, у Стрию.
І зараз не час вдавати, ніби нічого особливого не відбувається. Бо таки відбувається. Бо мене, нас небагатьох намагаються записати в один ряд із тим, що уже списано під шумок – «усі ви одинакові».
А я вам, люди, скажу, в чому різниця. Якщо зараз y холодній квартирі панельного будинку на Гастелло чи аварійної багатоповерхівки на Хуторі є якась дитина, яка не вміє читати чи не має що їсти – то мені не байдуже. Навіть, коли це – не моя дитина.
А їм – пофіг… Бо надворі епоха жадібності і захланності. Надворі – їхня епоха…!
Допоки???
Олег ФИЛИК, депутат Стрийської міської ради
Коментарs: