Любити цю землю – і подвиг, і труд:
тут навіть шляхи – чорториї!
Ти любиш? Готуйся до бід і до скрут,
і жорна зневаги, можливо, зітруть
на порох надії і мрії.
Частенько й радітимуть злі вороги…
І, може, клястиме ще й мати
порив твій та пошук мети і снаги,
й твої перемоги, такі дорогі,
як після атаки штрафбату.
Солдат Богом Даний не вернеться твій,
що був за хрещеного сина.
І там, на авдіївській передовій,
в кривавім горнилі вогненних завій,
неначе і віра загине.
Дні, мов падолист у багаття згребе
дружина, з іконою схожа…
І, нагло умерши, брат «зрадить» тебе.
А сам ти, що небо таке голубе (!),
помітиш з інсультного ложа.
Любові твоїй скажуть завчене «ні!»
загаслий Майдан і столиця.
Та встанеш, воскреснеш іще для борні:
в майбутнє нові погукають пісні
і друзів усміхнені лиця!
…Грай віщих лелек долинає здаля.
Я знову у обрії лину.
Від сумнівів болем мене визволя
моя золота незнищенна земля –
моя пресвята Україна!
Мелітополь
