• Сьогодні: Четвер, 24 Червня, 2021
Інфо ПС

КУДИ ПРЯМУЄ ПРЕЗИДЕНТ ПОРОШЕНКО?

Уже три місяці живу з відчуттям, що наступного року президентство Петра Порошенка обнулиться. Відчуття спочатку було розпливчастим: чи то повноваження Президента вріжуть до символічних, чи то імпічментом довбонуть, чи то здоров’я змусить залишити пост. А може, як у совковій столовці: і перше, і друге, і третє одночасно.

Проте, зараз картинка проясняється. І вже можна прогнозувати, як саме розвиватиметься сумна для Петра Олексійовича, але не для країни, ситуація.

До речі, далеко не перший випадок, коли кровні інтереси України та її Президента кардинально розходяться. Як, наприклад, з обранням Дональда Трампа.

З нього і почнемо.

Головне, що слід знати про Трампа — він американець. На всю свою скуйовджену голову. Він натурально вважає США найвеличнішою державою усіх часів. А американців — наймудрішими, найосвіченішими і найсправедливішими людьми на планеті. А себе — наймудрішим, найосвіченішим і найсправедливішим серед усіх американців. Інакше – чому його обрали Президентом?!

І Трамп жодним чином не піддає сумніву керівну роль США в світі. Просто він має намір дати постояти зоряно-смугастому стягу, увіткнутому в пупець земної кулі, деякий час самостійно. А Президент США тим часом оперативно повирішує свої внутрішні питання з мігрантами, кредитними фінансами і злючою пресою.

Тому геополітична фабула в найближчі місяці розвиватиметься наступним чином.

Глави США і Росії зустрінуться. Епохально і тріумфально. І за все домовляться — боротьбу з тероризмом, сфери стратегічних інтересів, замороження гарячих точок. Навіть за спільний конкурс «Міс Задвірки Всесвіту».

Однак, всі зобов’язання екс-бізнесмен Трамп за звичкою трактуватиме максимально на свою користь. А для діючого чекіста Путіна взгалі смисл будь-яких переговорів — у тому, щоб надурити протилежну сторону. Тобто, вони-то домовляться, але про взаємовиключаючі речі. І виконуватимуть – відповідно.

З часом домовленості про утопічне луснуть, як київський каштан. І тоді Трамп продемонструє, за що навіть близькі величають його божевільним. Причому, натуральним, а не робленим, як ВВП. І в недоімперії згадуватимуть нині нестерпного Обаму, мов ласкаве весняне сонечко.

Але до того Путін спробує «розвести» довірливого мільярдера, посміюючись, що всенький статок американського Президента менший, ніж відсотки від «заощаджень» російського Президента. А Трамп не віритиме в умисне порушення умов, не довірятиме доповідям власного персоналу, будучи не в силі своїм американським розумом осягнути, як «друг Владімір» може обіцяти одне, а робити прямо протилежне. До того ж, явно на шкоду власній країні.

Тобто, початковий американо-російський медовий період – неминучий. І якраз саме цей період пережити Президенту Порошенку буде складно до неможливості.

Тому що Трамп, не особливо заморочуючись, підтримає «мінську змову». Путін, звісно, почне дотискати — «особливий статус», амністія бойовиків, зміни в Конституції України. Та й ще і своїх прем’єра і спікера для надійності, хоча б тих же Юрія Бойка і Віктора Медведчука. А Порошенко спробує традиційно годувати зовнішніх партнерів солодкими обіцянками і виправданнями, забуваючи, що найкращого серед кращих американців дурити не можна — може розсердитися.

І в гніві – віддати позицію «сматрящєва за Украіной» людині, яка давненько на це по факту претендує — Михеілу Саакашвілі. Чий розквіт припав якраз на республіканську адміністрацію Білого Дому. Тим паче, що Саакашвілі вже обзавівся підходящим інструментом — перспективною партією. І тоді в тему охоче й активно впишеться своїми могутніми ресурсами зовсім не чужий для Саакашвілі Джордж Сорос, якому треба відмиватися від спонсорства Хіларі Клінтон. А це означає, що складеться чудове взаєморозуміння у Руху Саакашвілі і Самопомочі Андрія Садового, який теж надзвичайно уважно прислухається до Сороса. В підсумку у тих і в інших складеться з фінансами на політику.

При такому розкладі, коли Президентом Порошенком незадоволені і недоімперія, і США, та ще й розкручуються всілякі поганенькі скандали («годинникар» Олександр Онищенко — лише заспівувач!), дострокові вибори в Раду стають неминучими. Фактично, передвиборна кампанія вже покотилася, як асенізаційна машина без гальм.

А в складі нового парламенту Юлія Тимошенко, щоб нарешті дістати давнього недруга, котрий прихопив, як вона вважає, її законне президентство, приєднається до Саакашвілі й Садового. Тоді до них як до реальної влади потягнеться решта, перш за все, мажоритарники, і складеться конституційна більшість. Яка без проблем подолає президентське вето на Закон про імпічмент. І на Закон про слідчі комісії ВР теж. І на Закон про спеціального прокурора. На всі ті закони, що ми чекаємо з 1996 року. По тому почнеться великий торг: чи запускати процедуру імпічмента і нові вибори, на чому буде яро наполягати Тимошенко, чи обмежитися скрупульозним поверненням до парламентсько-президентської республіки, де Банкова рулюватиме лише зовнішньою політикою і обороною, та й то за жорсткими директивами Ради. Який там свій прем’єр-міністр, який Укроборонпром, не кажучи вже про ПЕК?!

Упродовж місяця вірними Президенту Порошенку залишуться лише колишні співробітники «Укрпромінвесту» і «Рошена» плюс фаянсовозубий Валерій Гелетей. Та і той ненадовго — чкурне до Віктора Балоги добудовувати Закарпатську народно-контрабандистську республіку.

Як переживе цю колізію не в міру вразливий Петро Олексійович — навіть думати боюся. А для України це буде ледве чи не остання можливість почати довгоочікуване очищення, оновлення і побудову справедливої ефективної країни.

Причому, посилюваний тиск із боку агресора і прогресуюча втома з боку США та Європи мають, нарешті, підштовхнути нас до використання і розвитку власних виробничих сил, опори на українське громадянське суспільство. А значить, до формування нових правил життя, за якими функціонують усі цивілізовані країни.

І в цьому смислі Трамп і Саакашвілі можуть стати справжніми чорними лебедями України. А можуть і чорними воронами.

Бо як працює Божествене Провидіння чи іманентна справедливість буття, коли ви все ще атеіст і до вас поки не прийшли?

Особистість або спільність людей ставляться в обставини, з яких мають бути зроблені вірні висновки. Якщо висновки не робляться, то обставини повторюються, але більш жорстко. Потім ще жорсткіше. Якщо й це не впливає, то обставини набувають характеру кари, і невиправна неадекватна особистість/спільність припиняють існувати. В нашому випадку, йдеться про здобуття Україною незалежності, Помаранчевий Майдан, Революцію Гідності та…

Повертаючись до початку: чи здатен Петро Олексійович уникнути фатального для себе сценарію?

Так, можливість зберігається. Тому що майбутнє — поліваріантне, і кожна дія корегує можливу матрицю варіантів. У перекладі на загальнолюдську це означає, що кожний — коник свого щастя. Нещастя теж.

Президенту слід лише повернутися до своїх передвиборних зобов’язань і розпочати їх безумовне виконання в реаліях нинішнього дня. Але це виглядало значно реальнішим одразу після обрання на пост Президента України, коли попіл Майдану стукав у серце кожного патріотичного українця.

Так що сумніваюсь, одначе. Занадто вже сильні в нашому Президенті почуття непогрішності і звичка списувати свої провали на підступи явних та уявних ворогів.

Та все побачимо. Вже скоро. Майбутнє тим і цікаве, що знаходить кожного, як би не мружився. Не виключаючи найвищих за посадою персон.

Олександр Кочетков,

аналітик і політтехнолог

Грудень07/ 2016

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України