• Сьогодні: Вівторок, Жовтень 16, 2018
Інфо ПС

КУДИ ЙДЕМО? 14 ОЗНАК ФАШИЗМУ, ЯКИЙ ЗАХОПЛЮЄ СУЧАСНИЙ СВІТ

 

Британський політолог Лоуренс Брітт (Lawrence Britt), вивчивши досвід семи фашистських режимів – від Гітлера до Піночета, – сформулював їхні загальні риси. А відомий чилійський психолог і мислитель Клаудіо Наранхо, наводячи їх у своїй книзі «Зцілити цивілізацію» (Класс, 2014), зазначає, що фашизм, постійно вдосконалюючись, захоплює сучасний світ. Йдеться не просто про втрату Свободи, а перш за все про певну колективну ментальність.

Ось 14 її ознак:

  1. Яскраві прояви націоналізму. Урочиста демонстрація прапорів, гордість військовими досягненнями, заклики до національної єдності пов’язуються з підозрами до всього іноземного і зі спалахами ксенофобії.
  2. Презирство до прав людини. Права людини за фашистського режиму знецінювалися – вони перешкоджали виконанню цілей правлячої еліти. Використовуючи пропаганду, такі режими домагалися того, що населення покірно приймало порушення прав людини, соціально ізолюючи й демонізуючи тих, хто був об’єктом цих порушень.
  3. Пошук «козлів відпущення». Однією з найзначиміших спільних рис усіх фашистських режимів був пошук ворогів – для покладання на них відповідальності за свої помилки, відволікання населення від інших проблем і спрямування соціального разчарування у контрольоване русло. Люди, які виступали проти таких режимів, отримували ярлик «терористів» і відповідну реакцію.
  4. Засилля всього військового. Правляча еліта завжди ототожнювала себе з армією або гвардією чи іншими міліарно-силовими структурами. Величезна частка національних ресурсів ішла на військові витрати, навіть якщо при цьому важко було забезпечити внутрішні потреби країни. Для фашистських режимів військова міць була проявом національної переваги, і вони використовували її за будь-якої можливості, аби залякати сусідів і зміцнити свою владу та престиж правлячого класу.
  5. Повсюдний сексизм. Фашистські режими бачили у жінках громадян другого сорту, зберігали тверду позицію проти абортів і стимулювали в суспільстві гомофобські настрої. Це відображалося і в драконівських законах, що мали підтримку з боку традиційної релігії країни.
  6. Контроль над засобами масової інформації. ЗМІ за фашизму знаходилися під жорстким контролем влади і ні на крок не могли відступити від лінії партії. Методи контролю включали не лише видачу дозволів і доступ до ресурсів, економічний тиск і настійливі заклики до патріотизму, але й погрози, утиски, санкції.
  7. Одержимість національною безпекою. Апарат національної безпеки служив фашистським режимам репресивним інструментом, що діяв в умовах секретності і без обмежень. При цьому будь-який сумнів стосовно його діяльності клеймувався як зрада.
  8. Зв’язок між релігією і правлячим класом. Пропаганда підтримувала ілюзію того, що фашистські лідери виступають захисниками віри, а їхня опозиція — безбожники. У людей складалося відчуття, що противитися владній еліті – все одно що повставати проти релігії.
  9. Захист влади корпорацій. Тоді як приватне життя звичайних громадян знаходилося під суворим контролем, крупні компанії могли діяти відносно вільно. Корпорації не лише гарантували потужне військове виробництво, а й виступали додатковим засобом соціального контролю.
  10. Придушення робітничих об’єднань. Робітничі рухи вважалися силою, котра могла кинути виклик політичній гегемонії правлячого класу і підприємців, які його підтримують. Такі рухи придушувалися та прирівнювалися до кримінальних угруповань. На бідні шари населення дивилися з презирством і підозрою.
  11. Презирство до інтелектуалів і мистецтва. Вважалося, що інтелектуальна і академічна свобода загрожує національній безпеці та патріотичним ідеалам. Свобода думки і висловлювань засуджувалася і подавлялася.
  12. Одержимість злочином і карою. Чисельність ув’язнених за фашистських режимів була дуже високою, при цьому поліція набувала героїчної репутації і майже необмеженої влади, що призводило до численних зловживань. Аби виправдати розширення повноважень поліції, влада стимулювала у населення страх перед злочинцями, зрадниками і ворогами.
  13. Протекціонізм і корупція. Підприємці, близькі до влади, використовували своє становище для збагащчення. Корупція розвивалася в обох напрямках: фашистський режим отримував фінансову допомогу від економічної еліти, а та – політичні послуги від уряду. Члени владної еліти часто користалися своїм становищем і для привласнення національних ресурсів.
  14. Підтасовка результатів виборів. Нібито вільні вибори були, як правило, фіктивними. На них правлячі еліти намагалися маніпулювати кандидатами, аби одержати вигідний їм результат.

 

Лоуренс БРІТТ, британський політолог

(L. Britt «The 14 Characteristics of Fascism», Free Inquiry Magazine, 2003)

Березень11/ 2018

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України