• Сьогодні: Вівторок, Березень 19, 2019
Інфо ПС

КОРІННИМ НАРОДОМ Є УКРАЇНЦІ, УКРАЇНА Є НАЦІОНАЛЬНА ДЕРЖАВА

Київ, як не дивно та трагічно, стає чужим для українців. Київ нині настільки зрусифікований, що такого не було навіть за клятих комуністів, за того страшного режиму.

Недавно прочитав у газеті інтерв’ю з вірменином, який має в Києві бізнес. Чоловік розповідав, що столиця України йому дуже подобається, але на тезу про те, що Київ є українським містом, він відповів, що за десять років роботи там жодного разу не чув української мови. Вірменин сказав: «Я не понимаю за что вы воюете, если в Киеве не услышишь украинской речи».

Це трагедія! Цього ніхто не розуміє! Та навіть наш рідний Президент повиступає на сцені українською мовою, відходить від мікрофона – і відразу «па рускі». Це жах. Це є біль – чути в рідній державі повсюди чужу мову.

Де ви бачите етнічних українців? Яке медіа нині є в руках етнічних українців? От візьмімо телеканал «1+1», який позиціонується як патріотичний, український. Ви бачили їхнє останнє кіно? Та хлопці просто охрініли! Зовсім бездарно в усіх аспектах знято кіно і головне – російською мовою. Маю на увазі серіал «У неділю рано зілля копала». Назву вкрали в Кобилянської, написали щось своє. Чому російська мова? Де ви живете? Біда з цього і починається, що мало хто усвідомлює, де він живе.

Що зробили в Росії, знаєте? Років п’ятнадцять тому Слава Говорухін зібрав усіх російських кінематографістів, запросили Путіна, розповіли йому, що таке кіно, – а завдяки кіно весь комуністичний режим тримався, бо там талановиті люди робили кіно, яке возвеличувало цих убивць-комуністів, – і переконали. Тож із бюджету Російської Федерації виділили 100 мільйонів доларів стартового капіталу в кінематограф. Спочатку там робили лайно, але поступово воно шліфувалося і почали створювати серйозні фільми. Кіно, крім того, що є високим мистецтвом, ще й поширює ідеологію, якщо держава її має. Для нашої влади (а я там був і переконався) ідеалом мистецтва є Поплавський. Вони ходять до нього на концерти, усі машини чиновників та депутатів стоять під концертним залом, коли виступає Поплавський.

Усе довкола настільки запаразитовано, настільки загиджено українську мову, що боляче на кожному кроці. Коли слухаю журналістів центральних каналів, то не можу зрозуміти, де вони вчилися. Я колись записував ті їхні «перли», але змучився. Коли проходжу біля ЛНУ Франка, можу чути розмови дітей, які вибігають з університету. «Канєшна», «тіпа», «поняв»… Ці слова-паразити страшенно спотворюють нашу мову.

     Зараз вибори. На мою думку, в Україні їх треба проводити якнайчастіше, бо цей процес проявляє ту всю людську гидоту, яка випливає наверх. Одразу видно цих двоногих істот, тих рабів, яких дуже багато, які вилизують будь-що будь-кому. Є така категорія людей, яким за кожної влади добре. Скажімо, Софія Ротару. Вона спокійно їздить у Росію, виступає перед російськими військами, в Кадирова була якось. Не маю слів, щоб про це говорити.

     Згідно зі статистикою, яка мене дуже тішить, але якій я не довіряю, 86% населення України позиціонуються етнічними українцями. Сумніваюся, що це правда, але дай Бог. То чому в нас не має бути національної держави? Он в Ізраїлі нещодавно зробили таке, але багато про це не говорять, не акцентують на цьому. От їхні представники тут: усілякі червоненки, кернеси, добкіни – та вся гидота. Як вони допустять національну державу українців? Потрібно ухвалити закон про корінний народ: корінним народом є українці, Україна є національна держава. Конституція залишається поза тим незмінною.

Якщо не буде внутрішньої культури, якщо самі себе не поважатимемо і не пишатимемося тим, що ми – українці, хай де опинимося –  в Європі, Африці чи Америці – нічого в нас не вийде.

     У нас була Революція гідності, в людей має бути та гідність, честь і Бог.

Як казав генерал Чумак, і це дуже влучно, ми маємо два президенти – один для внутрішнього вживання й один – для зовнішнього. Той, що для зовнішнього, – супер. Він був міністром закордонних справ, має досвід, знає, що робить. Але той, що для внутрішнього, – це банда. Він оточив себе людьми, які виробляють, що їм заманеться.

Мене вразив мій колишній приятель Юрій Луценко. Юра, якому я вірив до останнього. Гордон у нього брав інтерв’ю – і раптом Юрочка заговорив російською мовою. Дуже поганою, але все ж російською. Він п’ять годин говорив російською. Генеральний прокурор, державний службовець говорить російською мовою! А ви питаєте про мову…

     Мені кажуть, що наш народ мудрий, він не може помилятися, на всьому розуміється. Нашому народу поставлять діжку пива і горілки, скажуть: «Це Гаврилюк пішов, він ворог, стріляйте!» – люди й застрелять. Народ… Це так само, як народна пісня: це що, люди зібралися всім селом і написали пісню? Та пише хтось один.

Погляньте на нашу історію: козацтво, Княжа доба, Гетьманщина тощо – усюди, хоч які були події, великі чи малі, є зрада. Уся історія України просякнута, на жаль, одним словом – зрада. Через гроші.

У Верховній Раді, всюди є агенти КДБ. Я, коли був депутатом, сперечався з одним колегою з Партії регіонів. Він був професійним розвідником. Він мені приніс 36 справ із копіями документів про людей, яких ми з ним згадували в розмовах. Якби я назвав вам ці прізвища, ви не повірили б. Серед них є такі патріоти! Це – поети, письменники, артисти. Лише кілька з них померло, а решта живе досі. Ці папери дуже довго лежали в мене на тумбочці і я ніяк не міг прийти до тями. У мене був шок, що ці люди – агенти. Краще б я цього не знав. Це наші найпатріотичніші патріоти!

     Вербували мене постійно. Разів шість, а може, й більше. Багато моїх знайомих погодилося. Тебе ловлять на якійсь побутовій події, про яку не хочеш розповідати загалові, ти потрапляєш на гачок і виконуєш вказівки. Колись усі естрадні співаки були завербовані, стукали один на одного, актори, усі відомі люди.

     Нещодавно в Гордона на передачі був радянський розвідник з українським корінням, який живе в Америці. Там був дуже цікавий діалог, серед іншого говорили про підслуховування в кабінетах українських президентів. Гордон запитав, про кого найбільше в усіх кабінетах українських президентів говорили. Розвідник відповів, що про Юлю Тимошенко. До речі, Тимошенко теж дуже багато знає. Якби влада була українською, вони використали б усі ці знання, але вони не українці.

Треба звертатися не до українців, а до громадян України. Бо, коли політики звертаються до українців, то кажуть не всім, бо не всі в нас є українцями. Громадяни України мають обирати, опираючись і на розум, і на емоції.

У нас біда в тому, що люди дуже швидко все забувають. Усі забули, хто такий був Кравчук. Тепер він з’являється на телебаченні і всі трублять: «Перший президент!». Але ж він був секретар ЦК Компартії з ідеології, який нищив українську культуру, митців тощо. Другий – Леонід Кучма – це просто друг по розуму і всьому решта Віктора Януковича, хіба що хитріший і добріший. Саме він створив отих усіх покидьків-олігархів. Віктор Андрійович, який профукав усю Україну, віддав з поклоном цьому хворому Януковичу. А тепер маємо Петра Олексійовича. Ажіотаж навколо нього теж скоро спаде, а тоді всі швидко забудуть про нього.

Іван Гаврилюк, народний артист України

Leopolis.news

Березень02/ 2019

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України