• Сьогодні: Вівторок, Березень 19, 2019
Інфо ПС

КОМЕРЦІЯ – ПОНАД УСЕ: ДЛЯ СЕБЕ – БАРАХЛО, ДЛЯ ІНОЗЕМЦІВ – НАЙВИЩА ЯКІСТЬ!

Повідомлення про крадіжки бюджетних коштів на оборудках з військовою технікою, зброєю, будівництвом воєнних і побутових об`єктів для військових – це корупція на крові мафіозного клану за участі представників РНБОУ і Збройних Сил України. Скільки б воєнної техніки і зброї можна було б виготовити додатково за вкрадені гроші – і це при тому, що на ці цілі виділяється з оборонного бюджету замало коштів.

Ця інформація змушує критично оцінити спроможність і бажання Порошенка і його командного оточення підняти нашу обороноздатність і досягти відновлення нашого суверенітету над захопленими агресором територіями.  Такі злочинні дії воєнної верхівки прикриваються словесним символізмом, коли нам повідомляють про такі «досягнення» влади, як зведення прикордонної «стіни», безглузде зіткнення з ворогом у Керченській протоці, нібито про фінансування Порошенком із власної кишені модернізації системи протиповітряної оборони м. Києва тощо. Зате нам брешуть офіційні особи і затикаються роти проінформованим воєнним спеціалістам щодо справжніх даних про реальні причини іловайського і дебальцевського вбивств сотень наших воїнів, про фактичну відмову центральним штабом воєнної допомоги кіборгам донецького аеропорту, про відмову захищати Крим, хоча позиційні переваги, як мені видається, були на нашій стороні.
Що випливає з усього цього оборонного марева після розкриття корупційних оборудок із поставками зіпсованих воєнних засобів з Росії кланом Порошенка-Свинарчука?
По-перше, стає зрозумілим, що збільшення фінансування армії, яке відбувається кожного року, не приводить до пропорційного підвищення нашого оборонного потенціалу і військово-технічного оснащення Збройних Сил. Через завищення закупівельних цін і придбання бракованих і зношених компонентів техніки і зброї збільшення бюджетних витрат приводить лише до більшого наповнення кишень власників фірм-посередників, в якості яких виступають не тільки фіктивні й офшорні компанії, а й реальні заводи, такі як Ленінська кузня Порошенка. А озброєність військ залишається низькою. Розсекречення оборудок із закупівлею техніки і зброї, виготовленої як в середині України, так і в Росії, відкриють нам масові зловживання при розподілі оборонних замовлень між підрядниками на користь фірм-прокладок партнерів олігарха, встановленням 5-7кратно завищених цін, оплатою невиконаних робіт, некондиційної техніки, непоставленої зброї.
По-друге, оборонні замовлення надаються не тим підприємствам, які здатні виготовляти краще військове обладнання, а тим, бенефіціарами яких є сам Порошенко або його бізнес-партнери. В Україні існує більше сотні повноцінних воєнних підприємств, які здатні випускати кінцеву продукцію воєнного призначення (танки, літаки, ракети, підводні та надводні плавзасоби, БТР і БМП, вантажні автомобілі, ручну зброю, піротехніку, засоби зв`язку тощо), але більшість з них не завантажені, бо гроші з бюджету йдуть не їм, а підприємствам, з якими договори укладаються за вказівкою зверху. В результаті техніка, вироблена «Богданом» та іншими сателітами порошенківського холдингу, частково псується вже в дорозі і не витримує експлуатації на фронті, залишаючи наших воїнів беззахисними. За своїми характеристиками вона нагадує зразки зброї і машин часів першої світової війни і фактично змушує наші підрозділи протистояти ворогу більшою чисельністю з більшими людськими жертвами.
По-третє, наші воєнні заводи продовжують працювати як суб`єкти комерційного права, тобто можуть бути не підпорядковані воєнному командуванню, затримувати відправку зброї на фронт, якщо платежі за неї ще не надійшли, не допускають покупців до перевірки якості продукції на самому підприємстві перед її відправкою у війська, виставляють інші вигідні собі умови. В результаті на заводах простоюють готові машини, техніка, обладнання, а неякісна й несправна продукція ремонтується на передовій, де ремонтна база відсутня. Такий порядок (а точніше – безлад) не відповідає умовам воєнного часу і робить наші Збройні Сили технічно незабезпеченими і неоснащеними при формальній наявності зброї та інших засобів. Проте такий комерційний режим дозволяє виробникам воєнних засобів уникати будь якої відповідальності за невиконання своїх зобов`язань. Загальне прикриття цьому бізнесу робить державна корпорація Укроборонпром, яка «тримає касу» військово-промислового комплексу (ВПК), ділить бариші і не цікавиться проблемами фронту. За такої організації повноцінно забезпечити війська і досягти перемоги неможливо.
По-четверте, виробничі структури в угоду комерції виготовляють не ту новітню зброю, яка вже розроблена у наших КБ і є потужнішою за російську, а морально недолугу зброю радянської епохи, випуск якої давно освоєний, а тому вона є легшою здобиччю для виробника. Так, воюємо на радянських танках, в той час як за кордон продаємо одні з найкращих у світі «Булати». Не організоване виробництво необхідної кількості вітчизняних безпілотників, які є однію з найбільш ефективних і заощаджуючих життя воїнів видів зброї.    Перелік можна продовжити. Комерція – понад усе! Олігарх залишається олігархом. Виходить якась потворна військово-промислова система: для себе – барахло, для іноземців – найвища якість. Нехай захищаються бійці іноземних армій, а ми маємо проливати свою кров.
По-п`яте, спеціалісти, в тому числі іноземні експерти як англійський полковник Г. Грант (радник Генштабу України з 2015 р.), вказують на архаїчність тактико-стратегічного управління і побудови системи оборони, яка повторює свою радянську попередницю і не відповідає стандартам країн-членів НАТО. Марно красномовлять головнокомандувач та його генералітет про створення в Україні однієї з найпотужніших армій у світі. Так, військові спеціалісти західного штибу вказують на необхідність створення на Донбасі другої лінії більш ешелонованої і високо-мобільної оборони, збільшення числа спеціалізованих (зокрема, розвідувальних) підрозділів, організації навчань динамічним бойовим діям, запровадження сучасних логістичних систем поставок у війська зброї, обладнання, матеріальних засобів (продуктів, ліків, деталей для ремонту тощо) без перебоїв, притаманних радянській системі централізованного постачання. Треба також, як відзначають спеціалісти, збільшити число військових у ЗСУ (за рахунок переводу сюди частини службовців Нацгвардії та поліції – до третини їх складу), що дасть змогу підвищити швидкість ротації кадрів на передовій як необхідної передумови підтримки боєздатності і попередження деградації армії. Така деградація стає можливою в умовах довготривалої «окопної» війни (а у нас саме така і причому довготривала і безкінечна війна) та засилля у центральному штабі ЗСУ і верховному командуванні великого числа кабінетних генералів, що не пройшли жорна війни на Донбасі.
У сукупності всі ці обставини складають разом непривабливу картину стану нашої армії. Вона залишається кволою, морально застарілою, незабезпеченою в необхідній мірі технічними і військовими засобами, незважаючи на хоробрість і винахідливість наших бранців. Потрібна серйозна модернізація і військово-технічне переоснащення Збройних Сил. Цьому, на жаль, заважають корупція у розподілі оборонних замовлень, у державній закупівлі техніки і зброї, у завищенні цін на них та мародерстві при розкраданні коштів оборонного бюджету. Мародери бенкетують у час воєнної чуми!
Ви думаєте, що росіяни цього не бачать і не розуміють? Що вони не виношують нових загарбницьких планів, особливо якщо наша обороноздатність послаблятиметься? Чи може вони підуть на переговори і укладання мирного договору, як сподіваються деякі сьогоднішні кандидати в президенти України, зі значно слабкішим супротивником? Без нашого посилення – це марні сподівання. Тільки якщо ми будемо готові нищівно відповісти агресору, мир стане реальним.
І от при такому стані системи безпеки і оборони головнокомандувач включився у передвиборчі перегони. Армійські питання він вважає вирішеними, адже Свинарчук і К* «належно» наглядають за оборонкою, а Грицак щоденно подає переможні бойові реляції. При цьому Порошенко не взяв відпустку, отже він виконує командні функції й управляє бойовими операціями з міст і сіл перебування під час передвиборчої кампанії… Іншими словами, він не виконує своїх конституційних обов`язків, фактично затягує війну, яка приносить йому шалені прибутки, а нам смерті та злиденність. За таких обставин цілком своєчасною і правильною є ініціатива щодо початку процедури імпічмента чинного президента.
Окрім того, як не крути, а Порошенко не має ні юридичного, ні морального права брати участь у виборах, залишаючись на своїй посаді. Боронити країну важливіше, ніж витягати гроші з держбюджету на власні потреби та бігати по всіх усюдах і агітувати за свою персону. Мав би приборкати свої амбіції та апетити. При тому, що сам він не відповідає вимогам до головнокомандуючого і воєнного стратега. Але бездіяльність Верховного та інших командирів високого рангу під час війни є військовим злочином. За стан армії та військові злочини треба буде відповідати. Він сам собі заробляє на горіхи!
Вихід із виборчого процесу і концентрація на воєнних проблемах стали б вчинками відповідального державного діяча, а не егоїстичного ділка. Але це не про нього. Спотворювати виборчий процес і цим самим вбивати демократію в Україні – ось його доля.
Є й інший варіант розвитку подій. Стало відомо про його бажання продати Ленінську кузню за 300 млн. дол. (продавати Рошен немає потреби, оскільки останній перереєстрований у офшорній зоні). Разом з інформацією про декларування ним величезних грошових доходів, які виросли за рік у 82 рази, це дає підстави зробити висновок про підготовку його втечі з України через безнадійність перемоги у перегонах.
А йому доведеться відповідати і за армію, і за корупцію на крові, і за порушення виборчого права, а отже і за порушення Конституції держави.

 

Володимир Лановий

Березень09/ 2019

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України