• Сьогодні: Вівторок, Березень 19, 2019
Інфо ПС

КОЛИ НЕ ВИДНО ПОЗИТИВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ РЕФОРМ, ТО У БОРОТЬБІ “ТЕЛЕВІЗОРА” І “ХОЛОДИЛЬНИКА” ПЕРЕМАГАЄ ОСТАННІЙ

Є кілька об’єктивних причин, чому українці переважно негативно оцінюють результати реформ, та багато з них лежить у площині психології. По-перше, це великий розрив між доходами населення і чиновників та, як наслідок, відчуття соціальної несправедливості.

Всі бачать, на яких машинах їздять і в яких будинках живуть депутати, міністри, судді, високопоставлені чиновники правоохоронних органів і так далі.

І якщо для більшості українців падіння курсу з 8 гривень за долар до 27 – це економічний шок і кратне падіння реального рівня доходів, відпочинок не в Таіланді і навіть не в Туреччині чи в Карпатах, а на городі чи на місцевій річці – то депутат як Їздив на Mercedes і відпочивав на Мальдівах, так і продовжує.

І при цьому самі чиновники кажуть, що треба потерпіти і скоро реформи дадуть позитивний ефект. Проте на сьогодні реальні доходи українців так і не повернулися ні до рівня 2013-го, ні до 2008 року.

По-друге, це небажання самих українців мінятися, адже у свідомості людини закладено страх перед змінами і невідомістю. Реформи – це зміна порядку функціонування певних механізмів і процедур.

Якщо суспільство не починає жити за новими процедурами – смислу в таких реформах немає. Середньостатистичний українець хоче, аби не було корупції, але у випадку чогось, щоби “кум міг все порішати“.

Це несумісні речі. Це дуже по-нашому – їздити на “євроблясі”, мати зарплату “в конверті”, але скаржитися на дороги і корупцію в країні.

Ще однією проблемою є інформаційна складова – кампанія інформування. Соцопитування показують, що інформації або мало, або вона незрозуміла населенню.

Медична і пенсійна реформи висвітлювалися досить широко, але не меншим був й інформаційний спротив супротивників цих реформ.

Та не можна говорити, що інші реформи висвітлювалися так само широко і доступно. А коли не видно позитивних результатів реформ, то у боротьбі “телевізора” і “холодильника” зазвичай перемагає останній.

Безуспішність реформ багато в чому пов’язана з тим, що немає політичної волі на їх проведення або ж їх здійснюють немовби “з-під палки”. Багато реформ є зобов’язаннями України перед МВФ і викладені у відповідному меморандумі.

Політична воля для проведення реформ – це взагалі складна штука. Вона то впирається у небажання, то в нестачу кадрів, то у брак часу. В основному невиконання по-українськи впирається у щось одне з вищезгаданого.

Наприклад, земельна реформа впирається не лише у небажання, а й у брак часу – 2019 рік (вибори президента і парламенту), і ніхто з нинішньої влади не ризикне виступити за відкриття ринку землі, що не підтримує майже 75% українців.

В той же час медреформу провадять як і раніше, не зважаючи на думку населення.

Ми постійно втрачали кращі періоди для проведення реформ. Їх слід проводити постійно, але найскладніші – тоді, коли в економіці стабільний період. Тоді це дозволяє уникнути шокових проявів. Україна розпочинає реформи, коли вже діватися просто нікуди, а не намагаючись попередити такий стан речей. А коли все добре – у нас торжествує популізм.

Так і виходить, що періоди стабільності і високих доходів у нас асоціюються з відсутністю реформ. І навпаки, коли все погано – у нас ідуть реформи.

 

Гліб Сегіда, керуючий партнер юридичної фірми Pravovest

Березень03/ 2019

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України