• Сьогодні: Понеділок, Січень 27, 2020
Інфо ПС

ІВАН СІРКО НАВІТЬ ПІСЛЯ СМЕРТІ ПРОДОВЖУВАВ ПЕРЕМАГАТИ ВОРОГІВ

За переказами, вже народження Івана Сірка було незвичайним – хлопчик народився з зубами, чим налякав всіх присутніх. Батько спробував виправити ситуацію, заявивши, що Іван «зубами буде гризти ворогів». Але це мало заспокоїло селян. До дитини ставилися з побоюванням, і в якійсь мірі це було виправдано, тому що він з дитинства проявляв незвичайні здібності, які згодом стали просто надприродніми.             За народними оповідями, отаман запорізьких козаків Іван Сірко:

Не програв жодного бою

Підписав знаменитий лист запорожців турецькому султану Брав участь у взятті фортеці Дюнкерк під час Тридцятирічної війни

Після смерті отамана козаки перемагали ворогів, виставляючи вперед його відрізану руку

У 1812 році руку Івана Сірка тричі обнесли навколо зайнятої французами Москви, і доля війни була вирішена

Його називали перевертнем і характерником, а турки – Урус-Шайтаном.

Іван Сірко, надзвичайно талановитий воїн і видатний політичний діяч свого часу, здійснив близько 50 військових походів і не зазнав жодної поразки. Чого варта тільки участь у франко-іспанській Тридцятилітній війні (1618-1648) на боці французів! У 1646 році, згідно з договором з французами, підписаним Богданом Хмельницьким, 2500 козаків через Гданськ морем дісталися французького порту Кале. Вели козаків полковники Сірко та Солтенко. Саме завдяки військовому мистецтву запорожців вдалося взяти неприступну фортецю Дюнкерк, яка перебувала в руках іспанців. Фортеця мала важливе стратегічне значення – її називали «ключем від Ла-Маншу». Французи багаторазово намагалися взяти Дюнкерк, але марно. А козаки взяли фортецю за кілька днів і, по суті, вручили французам такий бажаний «ключ».

Воював Сірко і проти турецького султана, здобуваючи численні славні перемоги. Не дарма турки і татари називали Сірка Урус-шайтаном і Семиголовим драконом.

Іменем легендарного отамана підписано знаменитий лист турецькому султану Мухаммеду IV – той самий, який увічнив на своїй картині Ілля Рєпін!

Авторитет Івана Сірка в Січі був величезний. Тому не дивно, що запорізькі козаки 12 разів обирали його кошовим отаманом – з 1659 року по серпень 1680-го, тобто до самої смерті.

Про Сірка говорили і зовсім неймовірні речі. Наприклад, що його не брали ні куля, ні меч. Що Сірко – перевертень, який може перевтілюватися на вовка! У дохристиянські часи бога-громовержця представляли в супроводі двох вовків, або хортів. Саме про перетворення в хорта йдеться в легендах про отамана Сірка. Недарма слово «сiрко» – один з епітетів вовка. Не випадково і те, що від слова «хорт» походить назва острова Хортиці. Розповідали, що коли він підставляв руку під удар шаблі, на ній залишався лише синій слід.   Але Сірко не тільки перемагав людей, а й нечисту силу. Річку Чортомлик назвали так тому, що в ній Сірко вбив чорта: той тільки майнув ногами, коли Сірко вистрілив у нього з пістоля.

Бурхливим виявилося не лише земне життя Івана Сірка, а й посмертне. Великий воїн-характерник навіть після смерті продовжував перемагати ворогів! Він заповідав козакам після його смерті відрізати його праву руку і ходити з нею в походи.

Ось, як цей епізод тонко змалював талановитий український письменник Руслан Бедов у своїй книзі “Характерники: Спадщина сарматських віщунів“: Добрі слова ти говориш, друже, але вони не на часі. Моя остання битва з османським чарівником виснажила мене… — Невже ви, дядько, не заволоділи булавою? Старшини зашикали на Петра, зашаркали ногами по підлозі, дехто голосно закашляв. — Не приведи Боже, щоб ті троє довідалися про силу булави, — прошепотів Сірко. – І без магічної сили вмиється Січ та Гетьманщина кров’ю від якшання з московським царем більше, ніж від османів та ляхів разом узятих. — Я не розумію, дядько Сірко… —Ось, що я тобі скажу. І слухай мене уважно, — отаман підвівся, схопивши Петра за плече, — булаву ту я відвоював, але знищив, щоб не дісталася вона ворогу, — Сірко зиркнув на Самойловича та його співрозмовника. —Виходить, марно дядько Рудий загинув…, — знітився Петро. — Не існує нічого марного, — відказав отаман, — коли я віддам Богові душу, зроби, що скажу і буде козацтво перемагати будь-якого супротивника. — Що саме? — пожвавився Соболь. — Відрубай мою правицю і носи з собою, як тільки яка битва трапиться… — Дядько, ви при своєму розумі? — Зроби, що кажу, хлопче, — відрізав твердим голосом Сірко, – перед тим, як знищити булаву, я забрав частину давньої сили та зосередив її у свої правій руці. Та сила мене і вб’є. Але що таке моє життя, коли цілий народ гине… Козаки виконали заповіт отамана і, зустрічаючись з ворогом, виставляли вперед його руку зі словами: «Душа і рука Сірка з нами!»

Козаки вірили: де рука – там і удача. Тому запорожців ще довго боялися і турки, і ляхи. В одному переказі Сірко навіть названий Сірентіем Праворучніком. Руку кошового поховали тільки після зруйнування Запорізької Січі…

А на могилі Сірка був напис: «Хто буде сім років перед Великоднем виносити по три заповнені землі на мою могилу, то буде мати таку силу, як я, і знатиме стільки, скільки і я».

Мирослав Жуковський – історик, заступник директора Нікопольського краєзнавчого музею з наукової роботи, в експедиції під час зйомок телевізійної програми «Козацька звитяга» зібрав важливий матеріал про Сірка.

По-перше, у 1967 році після розкопок останків кошового отамана Івана Сірка, його череп одразу був терміново перевезений для досліджень спочатку до Дніпропетровська, а потім до АН СРСР у Москву. Виявивши велику зацікавленість, КДБ СРСР під ретельним наглядом спостерігало дослідження черепа і реставрацію образу.

Останки Івана Сірка були перепоховані біля підніжжя кургану Сторожова Могила за 1300 м на північ від села Капулівка Нікопольського району. Тільки у 2000 році череп Івана Сірка перенесли в місце його поховання.

Цікавим є факт, що опис кістяка останків І. Д. Сірка свідчать про досить незвичну на той час антропологію кошового отамана: високий зріст на ті часи − 182-183 см (на той час середній зріст пересічного українського козака був в межах 150-155 см. Руде волосся (за останками оселедця, що зберігся).    Дослідження показали, що Іван Сірко мав за життя вісім переломів кінцівок, що для звичайної людини не дало б можливості рухатися. З такими вадами кількість бойових перемог кошового отамана виявляється несумісною, але історичні факти свідчать про зовсім інше.

Ще однією з таємниць І. Д. Сірка, про яку немає жодних відкритих наукових досліджень є той факт, що його мозок з роками не висох, а затвердів. Немає відкритої інформації, чи проводилися дослідження складових мозку І. Д. Сірка, чи зовсім такі дослідження не проводилися, нам це не відомо. Головний мозок похований разом з останками кошового отамана. Проте з точки зору анатомії клітини мозку людини, більш ніж на 90% складаються з води (звʼязаної, внутрішньоклітинної). Зі смертю людини припиняється водопостачання в організм. Тіло починає всихати. Висихає і головний мозок у померлого. Яким чином головний мозок кошового отамана міг затвердіти і муміфікуватися? Питання, на яке немає відповіді.

З вищесказаного можна висловити гіпотезу, що, можливо, мозок Івана Сірка мав складові, відмінні від складових пересічної людини. Може, в цьому і криється таємниця його надзвичайних здібностей, які приписують характернику народні легенди.

 

Культурно-історичний портал “Спадщина Предків”

Січень12/ 2020

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України