Її називали «мовчущим божеством», «темним сфінксом», її обожнювали і водночас ненавиділи.
Як тільки не називали Марко Вовчок сучасники… В Олени Пчілки при самій згадці цього імені стискалися кулаки – інакше, як проклятою кацапкою, вона її не називала. Деспотичний нервовий Куліш кидався з однієї крайності в іншу, то величаючи Марію «мовчущим божеством», то звинувачуючи її в бездарності й навіть плагіаті. Тургенєв називав її «темним сфінксом». Шевченко – донею, хоч, здається, Тарас Григорович якраз повністю усвідомлював, що на цей Еверест йому вже не зійти, сили не молодечі.
Марко Вовчок узагалі нікого не підпускала до себе насправжки. Безтямно закоханий у Марію польський хімік Владислав Олевінський не витримав і застрелився. Вона дружила, фліртувала, але всі чоловічі спроби «причалити» до її берега, «зарослого віковими соснами», зазнавали неминучої поразки. Психоаналітики радять шукати причини в дитинстві. Марко Вовчок у цьому сенсі, вважає 
