• Сьогодні: Неділя, 17 Жовтня, 2021
Інфо ПС

Гроші стали мірилом усього

Проблеми, що переживають сьогодні українці, – це наслідок постколоніального, пострадянського, постімперського синдрому. Але наш народ, на відміну від російського, має імунітет проти культу особистості вважає психіатр, поет з Одеси Борис Херсонський. До вашої уваги – кілька його думок з інтерв’ю IA ZIK.

Про відставку Саакашвілі

«Кажуть, надія вмирає останньою. Але моя надія на оновлення і очищення Одеси померла раніше, ніж я прочитав цю – в будь-якому разі – сумну для мене звістку. Я бачив явні прорахунки в його політиці, що мені здавалося поєднанням надмірної впевненості і наївності.

Думаю, він не розумів натури міста, в якому працював. Одеса тільки здається гарячою, насправді вона холодна, розважлива і, на жаль, цинічна. Міхо був по-справжньому гарячий, імпульсивний, демонстративний, що завгодно. І така людина – не герой завитої провінційної красуні.

Його спроба «поставити на місто» колегу, з яким йому буде легко проводити реформи, провалилася і, вибачте мені, не могла не провалитися. Але Саакашвілі, який вклав усі сили в одну людину, не подумав про те, що навіть якщо Саша Боровик буде обраний, то не зможе впоратися з нашою міською радою. І депутата Боровика під сміх аудиторії винесли із зали засідань і викинули в коридор. Не знаю, що могло б бути більш сильним ударом для Міхо… Сам Саша переніс це, здається, досить спокійно.

Але, як не дивно, останньою краплею, по-моєму, був малозначущий в масштабах Одеси сумний факт – знесення дачі Докса після того, як губернатор віддав розпорядження про взяття особняка під охорону. Міхо черговий раз дали відчути його безсилля. Гаряча душа вже колишнього губернатора не змогла цього перенести. Він не міг бути маріонеткою, весільним генералом. Мені шкода його команди, яка навряд чи залишиться на своїх місцях. Мені шкода всіх починань, які тепер будуть поховані – під сміх і улюлюкання громадян. Я хочу, щоб в цьому неминучому хорі прозвучав мій тихий, скорботний голос».

Про оприлюднення е-декларацій чиновників

«Це індикатор величезного соціального розшарування в нашому суспільстві і дефіцит моралі. Варто також відзначити поганий смак у більшості наших багатих людей. Але це вони, на відміну від капіталів, повністю поділяють з народом. Проте, відзначимо й позитивний бік справи – вони вимушені були відкрито про це заявити. Будемо вважати це щиросердечним зізнанням, що пом’якшує вину.

Ми могли б починати з похмурого спадку царизму, більшовизму, сталінізму, застою, лихих 90-х. Але думаю, що багато причин цього ховається у сьогоденні. Пам’ятаєте, Гоголь говорив «про безкорисливу підлість» людей перед словом «мільйонер»? Тобто знають, що нічого не отримають, а схиляються, віддають голоси за гречку, а найчастіше – так, через підлість, через відданість. А ось гасло «Якщо ти такий розумний, то чому такий бідний» не Гоголь придумав. Це наше сьогодення. Гроші стали мірилом не лише в економіці, але і в політиці і, на жаль, – в моральних оцінках. Можу годинами говорити про це, наводячи приклади. Але найкраще пом’янути цю проблему хвилиною мовчання.

Демократія та вільна економіка не забороняє бути багатим. У наших умовах – не забороняє брати участь у корупційних діях. Навіть підштовхує людей у цьому напрямку. Суспільство не заслуговує, бо немає колективної відповідальності й колективних чеснот. А ось з індивідами потрібно розібратися.

Це постколоніальний, пострадянський, постімперський синдром. Так не тільки у нас – в Росії, не кажучи вже про країни Середньої Азії, те ж саме, якщо й не гірше. До речі, наш народ має імунітет проти культу особистості. Це стає зрозумілим у порівнянні з північним сусідом. Чи ви чули українську пісню, яка вихваляє кожного з наших п’яти президентів на кшталт пісень про Путіна? Отож».

Про українське суспільство сьогодні

«Мені здається, що в людей росте розчарування. Ми усі були схильні до ідеалізації. Зараз – девалюація. І потрібні титанічні зусилля, щоб зберегти надбання Майдану. Це – формування громадянського суспільства, більша прозорість, ті ж електронні декларації – яскравий приклад. Це поважне ставлення до державної мови. І навзаєм – до мов національних меншин, у тому числі – до російської, незважаючи на те, що ворог розмовляє цією мовою. Волонтерських рух, зміцнення армії.

Євроінтеграція – це не справа держави, а кожного українця зокрема.

Довідка.

    Борис Херсонський – український клінічний психолог та психіатр, поет, перекладач. Кандидат медичних наук. Голова Південно-Українського психоаналітичного товариства. Один із найвідоміших російськомовних поетів України, автор 15 поетичних книг. На початку своєї мистецької кар’єри друкувався в емігрантській пресі, а з 1990-х років його збірки почали випускати видавництва Росії й України.

Листопад12/ 2016

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України