• Сьогодні: Понеділок, Жовтень 15, 2018
Інфо ПС

ГРОШІ ЙДУТЬ ЗА ПАЦІЄНТОМ

       Важкохворим українцям не вистачає на лікування понад 14 млрд грн, попри збільшення бюджету на 2017 рік. Мають купувати ліки власним коштом. Ситуація зміниться, коли в охороні здоров’я завершиться реформування і “гроші ходитимуть за пацієнтами”. Про це в інтерв’ю Gazeta.ua розповідає виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.

Міняємо систему, аби люди у свого сімейного лікаря могли безкоштовно отримати послуги.

Цього й наступного року переходимо на другий рівень – лікарні і спеціалізовану допомогу. 2019-го запустимо систему з первинною, вторинною і третинною високоспеціалізованою допомогою, яка стане фінансово доступна для пацієнтів.

З 1 липня пацієнт вільно обиратиме свого сімейного лікаря без прив’язки до місця реєстрації. Між пацієнтом і лікарем буде підписаний договір на рік. За кожного пацієнта лікар отримуватиме гроші на 12 місяців. Медики матимуть фінансування і зарплату залежно від того, скільки у них є пацієнтів і як вони їх супроводжують. Буде інший рівень відповідальності. Чому це називається “гроші йдуть за пацієнтом“? Бо державні кошти підуть до лікаря, з яким пацієнт підпише договір.

     На другому році, 2018-го, мінятимемо систему на вторинній ланці. Гроші знову йтимуть за пацієнтом. Тобто, коли людина звертатиметься до лікарні, то послуги напряму оплачуватимуться з державної страховки. На високоспеціалізованому рівні це буде 2019 року.

Наступна складова – доступні ліки. Вже зробили певні речі. Є спрощена система, щоб зареєстровані в Європі, США, Канаді або Японії якісні ліки в нас реєструвались значно швидше. Тоді матимемо більше препаратів.

Програми реімбурсації (виплата компенсацій) або відшкодування вартості ліків на амбулаторному рівні почнуть діяти з 1 квітня. Пацієнт отримує від сімейного лікаря рецепт на препарати від серцево-судинних захворювань, бронхіальної астми або діабету другого типу. Тоді в аптеці зможе безкоштовно отримати найдешевші ліки. Якщо пацієнт захоче дорожчий препарат, муситиме сплатити різницю у цінах.

Ми працюємо над реєстром референтних цін. Порівнюватимемо вартість ліків із тим, як їх компенсують у сусідніх країнах. Щоб не оплачували вдесятеро дорожче торгові марки, які зараз на вільному ринку. 80 відсотків ліків, які використовують на амбулаторному рівні у країнах Європи, входять у програми відшкодування. Так повинно бути і в Україні.

Третє – ми подали в Кабмін і на громадське обговорення стратегію щодо лікарських засобів до 2025 року. У ній прописані зміни до Національного переліку ліків. Це медикаменти, які можна закуповувати за державні або комунальні кошти. Перелік звузили із 1600 до 340. Залишили ті, які справді мають фармацевтичну дію. Це дозволить закупити майже 100 відсотків усіх ліків за списками медзакладів.

Останнє – державні закупівлі через міжнародні організації. Щороку закуповуємо дорогі медикаменти, які не можуть придбати пацієнти. Також купуємо вакцини для дітей, ліки для хворих на ВІЛ-СНІД, гепатит С, для онкохворих дітей і дорослих, медичні засоби й ліки для екстреної допомоги, пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. На 2017 рік у бюджеті на це передбачено 5,9 мільярда гривень. Це на 2 мільярди більше, ніж торік. А потрібно 20 мільярдів. 5,9 мільярда мусимо розподілити на 37 програм.

В Україні близько трьох тисяч осіб із рідкісними захворюваннями. Вони мають цілком нормальне життя, коли забезпечені ліками. Коли не мають – помирають. Більшість із них – діти. Мусимо забезпечувати їм життя. На 100 відсотків покриваємо орфанні (рідкісні вроджені або набуті) захворювання. Це величезні гроші. Майже ніякі держави не забезпечують цього.

16 тисяч українців з інфарктами потребують стентування (операція, під час якої в серцеву артерію вводять стент – циліндричну конструкцію з металевого сплаву чи пластику для підтримки стінки артерії). Торік змогли закупити лише 7,5 тисячі стентів. 2017-го через державні закупівлі міжнародним організаціям вдасться придбати майже удвічі більше.

Тільки на дорослих онкохворих потрібно 3 мільярди гривень. А в нас усього є лише 5,9 мільярда. Радимося із фахівцями, організаціями пацієнтів, як розділити гроші на решту програм. Люди, які самі не можуть купити ліки, отримують їх безкоштовно. Це вирішується на рівні регіонів.

Торік закупили 2,5 мільйона вакцин від туберкульозу. Розподілили за потребами кожної області. Їх потім роздали по районах у лікарні, поліклініки й амбулаторії. Так само закуповуємо ліки для онкохворих дітей.

У МОЗі комусь було вигідно закуповувати дорогі ліки, бо від них були відкати. Хтось підказував чи підплачував, щоб казали: лише ті ліки можна придбати. У державних закупівлях було дуже багато корупції. Тепер намагаємось закупити якнайбільше якісних ліків через міжнародні організації без корупційних схем. Торік було закладено 16 мільйонів гривень на вакцини. Представники ЮНІСЕФ (структура ООН із захисту прав дітей), яка закуповує більшість вакцин, сказали: зможуть закупити те, що ми замовили, за 6 мільйонів. Зекономлені кошти підуть на онкохворих дорослих.

     Медикаменти до лікарень надходять через державні закупівлі. Дотепер більшість пацієнтів не розуміли, що ці ліки мають бути безкоштовні. Лікарні отримували медикаменти і, на жаль, продавали аптеці, аптека збувала пацієнтам і вони несли в лікарню. Зараз вимагаємо, щоб для пацієнтів була доступна інформація про наявність безкоштовних медикаментів. Люди вже заплатили за них своїми податками.

Зараз працюємо з програмою розвитку ООН. Там є система “Електронний склад”. Вона реєструє закуплені ліки. На всіх є специфічний код. Коли їх привозять в Україну, реєструємо код як безкоштовний і далі відстежуємо рух ліків. Зможемо сказати, який пацієнт їх отримав. І чи правильно лікар зробив призначення. Бо через державну страховку мають надавати діагнози і ліки. Так слідкуватимемо за якістю роботи медиків. Також зможемо прогнозувати – скільки медикаментів буде потрібно на наступний рік. Бо зараз збираємо міфічні потреби за чиїмись видуманими цифрами.

Ще один елемент реформи – картка електронної охорони здоров’я. Кожен пацієнт буде зареєстрований у системі. Матиме унікальний номер. Уся інформація про людину буде в електронній формі. Матимемо доступ до інформації: які були діагнози, лікування, скільки часу тривала госпіталізація. Так зможемо прогнозувати потреби на наступні роки й найефективніше використовувати кошти.

     Цьогоріч маємо завершити формування госпітальних округів. Зараз іде адміністративний розподіл. Лише на картах рисуємо – і все. Ніхто нічого не закриває. Навіть не вирішують, які заклади будуть лікарнями першого і другого рівня. Тільки дивимося. Наприклад, у Білій Церкві на Київщині є багатопрофільна лікарня. Всі кажуть, вона певно буде закладом інтенсивного лікування другого рівня. Ми ставимо її по центру госпітального округу. Це має бути не більше 60 кілометрів до всіх населених пунктів округу. Доїхати можна за годину. Це роблять обласні ради. Вони вирішують, де будуть госпітальні округи, скільки їх буде і які. Ми сформулювали вимоги. 14 областей надали свої проекти, 10 – працюють над ними.

Коли завершимо першу частину, будуть створені госпітальні комісії. До них увійдуть представники області і районів. Вони визначатимуть, які лікарні, які реабілітаційні та паліативні центри будуть в окрузі. Це друга фаза.

Третя – реорганізація. Можливо, треба буде переводити персонал з одного місця на інше. Ймовірно, доведеться відкрити більше амбулаторій, перепрофілювати якусь поліклініку на реабілітаційний центр. Вони готуватимуть інвестиційні проекти. Ми допоможемо фінансово. 2018-го закладаємо у бюджет гроші на це. Всі області мають до кінця 2017 року пройти три фази. Зараз на першій.

     Головне – визначити маршрут пацієнта до медзакладу. Я живу в Києві. Повинна мати доступ у межах 60 хвилин до закладу інтенсивного лікування. Держава мусить гарантувати це кожному українцю. Треба зорганізувати мережу лікарень, амбулаторій, діагностичних і реабілітаційних центрів. Щоб люди могли за певний час дістатися до них.

Також важливо говорити про якість медичних закладів. Є вимоги – скільки операцій хірург має робити щороку, аби підтримувати свою кваліфікацію, скільки пологів має акушер провести. Є багато лікарень і поліклінік, які не дотримуються цих норм. Відповідно, не надають якісну допомогу.

      Місцева влада має думати про госпітальні округи як комплекс. Не лише зосереджуватися на медичних закладах. Деякі області відкликали свої проекти й змінили кількість округів. Процес триватиме рік, два, три, доки система запрацює на найвищому рівні.

    Кінцева ідея – кожна людина повинна мати доступ до якісної медицини. Чи будуть помилки? Очевидно, так. Ніхто вперше перфектно все не робить.
Яка є проблема? Всі хочуть, щоб лікарня була біля них. Щоб як захворіли, нікуди не мусили їхати. Але чи буде ця лікарня хороша? Чи відповідатиме вимогам: певна кількість персоналу, обладнання потрібної якості. Цього не може бути в кожному селі.

Територіальні громади, державні адміністрації – всі мають співпрацювати, щоб організувати госпітальний округ.

    В Україні більше лікарів на 10 тисяч населення, ніж у будь-якій країні світу. Але чи це правильні спеціальності? Ні. Нам потрібно більше лікарів загальної практики – замість вузькоспеціалізованих. Більше сімейних лікарів, педіатрів, терапевтів.

Березень08/ 2017

Коментарs:

  • riter Відповісти
    2 роки тому

    Є вимоги – скільки операцій хірург має робити щороку, аби підтримувати свою кваліфікацію, скільки пологів має акушер провести.

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України