• Сьогодні: Понеділок, 18 Січня, 2021
Інфо ПС

ЕФЕКТИВНІСТЬ УРЯДУ НАБАГАТО КРАЩА, НІЖ РЕАКЦІЯ УКРАЇНЦІВ НА ЙОГО ЗУСИЛЛЯ

Для кремлівських пропагандистів і їхніх свідомих або мимовільних помічників на Заході Україна – це незворотно корумповане місце. Для молодих українських реформаторів і деяких доброзичливців країни прогрес у перетворенні держави тягнеться болісно повільно і перебуває під постійною загрозою зриву. Ну а для вищого керівництва України і тих, хто найбільше турбується про захист країни від агресії Москви, країна домоглася виняткового прогресу в дуже складних умовах.

Кожна з цих точок зору може знайти підтримку в залежності від того, з якого кута розглядати ситуацію в країні. Але ретельний, всебічний погляд на обставини і динаміку зусиль України з реформування призводить до оцінки, яка, зрештою, позитивна.

Україна – це країна, яка все ще перебуває на перехідному етапі від авторитарної політичної системи і корумпованого, кланового капіталізму, що виник після розпаду Радянського Союзу. Після Помаранчевої революції, що відбулася понад десять років тому, реформи спробували пришвидшити. Але, зрештою, революція зазнала невдачі, тому що її лідери виявилися продуктами минулого, які зуміли зробити лише кілька кроків у бік реформування економіки і боротьби з корупцією.

Нові лідери, які виникли під час Революції гідності, як і їх помаранчеві попередники, також були успішними в рамках старої системи. Але вони – постаті перехідного етапу. У деяких питаннях вони, як і раніше, використовують старі методи, але й визнають необхідність проведення хоча б якихось реформ.

А що дійсно унікальне в постреволюційній Україні так це нова група молодих і нетерплячих лідерів, які ніколи не були частиною старої еліти. Вони зуміли пробитися в Раду і очолюють потужне громадянське суспільство, що, на відміну від часів Помаранчевої революції, як і раніше, мобілізоване. Деякі з них  стали міністрами і заступниками міністрів. Ось – запорука швидких і ретельних реформ. На відміну від тих, хто перебуває на самому вершечку, представники цієї групи, за рідкісним винятком, не благоденствували за старої системи, у них немає причин іти з нею на компроміси.

Не можна також забувати і про західне співтовариство. За останні три роки молоді реформатори і західне співтовариство сформували природний альянс для прискорення реформ. Молоді українські реформатори і західні фахівці допомогли визначити кроки, котрі необхідно зробити. Обумовлена допомога від міжнародних фінансових інститутів, Європейського Союзу та Сполучених Штатів стала потужним інструментом не лише для того, щоб переконати українських лідерів проводити складні, але такі необхідні зміни, а й для пояснення все ще могутнім фігурам з особистими інтересами, чому вживаються дії проти їх преференцій.

У будь-якому разі, поєднання всіх цих чинників призвело до вражаючих успіхів. Протягом перших двох років перебування Петра Порошенка на посаді президента Україна:

1) перейшла від дискреційного ціноутворення до ринкових цін на продаж природного газу, скоротивши дефіцит державного бюджету на $8 млрд у рік і усунувши основне джерело корупції в країні;

2) закрила понад вісімдесят корумпованих банків;

3) створила прозору систему закупівель ProZorro для викорінення корупції в сфері державних закупівель.

Коли в 2016 році прем’єр-міністр Арсеній Яценюк був зміщений після урядової кризи, під час якої ряд міністрів-реформаторів подали у відставку, багато спостерігачів передбачили, що процес реформ закінчився. За їхніми словами, новий прем’єр-міністр Володимир Гройсман був знаряддям Порошенка для уповільнення необхідних змін. Але Гройсман зумів довести, що є самостійною політичною фігурою. Він керував остаточною реалізацією реформи ціноутворення в газовій галузі, впровадженням прозорого електронного декларування та політично складною ренаціоналізацією Приватбанку, найбільшого неплатоспроможного банку країни.

З наближенням парламентських виборів знову виникають розмови, що етап реформ добігає кінця, а старі інтереси тягнуть деякі з досягнутих успіхів назад. Як докази, зазвичай наводять новий закон, що вимагає від неурядових громадських організацій детальної публічної інформації про їхні активи, а також зусилля, спрямовані на позбавлення реформаторів наглядових функцій в НАБУ або контролю над радами директорів державних компаній. Дуже часто вказують на невеликий прогрес у вирішенні масштабної проблеми корупції в судах.

У критиків, безумовно, є право на таку точку зору, і вони заслуговують на повагу за те, що їх хвилюють такі складні питання. Без них процес реформ в Україні буде набагато повільнішим. Але навіть зараз ясно, що їхніх криків відчаю стає занадто багато. Чинний міністр охорони здоров’я Уляна Супрун робить героїчні кроки для відновлення застарілого і корумпованого сектора охорони здоров’я, уряд домагається суттєвого прогресу в галузі пенсійної реформи. Обидва ці кроки є величезними, давно назрілими і необхідними для поліпшення ситуації в країні.

Іншими словами, ефективність українського уряду загалом набагато краща, ніж реакція суспільства на ці зусилля. Успіхи значно перевершили очікування багатьох добре поінформованих спостерігачів, в тому числі з міжнародних фінансових установ, які вони висловлювали три роки тому, на самому початку цього процесу.

Так, прогрес міг бути більш вражаючим. Але він і так досить значний, і за це народ України може подякувати уряду, молодим реформаторам та їхнім західним друзям.

 

Джон Гербст

Екс-посол США в Україні

Липень29/ 2017

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України