Віце-прем’єр із соціальних питань Павло Розенко – внук багатолітнього (25 років, із 1954-го по 1979-й) голови Держплану УССР і заступника голови Ради Міністрів СССР Петра Акимовича Розенка.
Генеральний прокурор Юрій Луценко 
– син багатолітнього секретаря і першого секретаря (1966—1986 рр.) Рівненського міськкому КПСС, у 1990-91 рр. – першого секретаря Рівненського обкому КПСС Віталія Івановича Луценка.
Спікер парламенту Андрій Парубій – син Володимира Парубія, який працював у відділі суспільно-політичних рухів Інституту суспільних наук Академії наук УССР, кандидата історичних наук. Будучи членом КПСС, у 1989 році разом із 18-річним сином брав участь в установчому з’їзді Народного Руху України як делегати від Львівської області. В результаті Володимир Парубій увійшов до складу Львівської крайової ради НРУ, а вже за рік став заступником мера Львова, а сам Андрій у 19 років був обраний депутатом Львівської обласної ради.
Секретар РНБО Олександр Турчинов у 1987—1990 роках секретар райкому комсомолу, потім заввідділом агітації і пропаганди Дніпропетровського обкому комсомолу, один із координаторів Демплатформи в КПСС, що виступала за оновлення, децентралізацію КПСС….
…і так далі повсюдно, від містечка до столиці…
Одним словом, вся українська еліта за роки незалежності складалася або з рідненьких діточок і онучків (племінничків…) совкової номенклатури, або з бандитів-рекетирів зразка 90-х. Правда, останніх – набагато менше.
Не вірите? Проаналізуйте біографії своїх нинішніх керманичів самі.
А ви дивуєтеся, що стільки совковості сьогодні і ми тупцюємо на місці, ба – сповзаємо не туди!
Василь АЛЄКСЄЄВ
