• Сьогодні: Неділя, 24 Січня, 2021
Інфо ПС

Державний прапор України: історія еволюції

Визначальним атрибутом будь-якої країни, поруч із Державним гербом і Державним гімном, є Державний прапор. Національним символом неділимої, унітарної і суверенної України визнано жовто-блакитний стяг. Однак наш прапор не завжди мав такий вигляд.
За Київської Русі прапори були переважно червоного, аж до малинового, кольору – найбільш зручного для передачі сигналу під час битви. Вони мали трикутно-клиновидну форму із зображенням князівських знаків. Достеменно відомо, скажімо, що князь Володимир Великий мав власний герб – золотий тризуб на синьому фоні. До речі, поєднання синього і жовтого кольорів в історії України зустрічається дуже часто. Так, у 13-му столітті золотий лев на синьому фоні прикрасив герб сина Данили Галицького – Лева, на честь якого названо Львів. Потім синьо-жовті барви промайнули в Грюнвальдській битві 1410 року, де поряд із литовцями і смоленцями у складі польської армії билися галичани. А вже у 15-16 століттях вони з’явилися на гербах українських міст, особливо тих, котрі отримали Магдебургське право.
За козацької доби прапори мали прямокутну або так звану скошену форму. Традиційними мотивами козацьких знамен були блакитні полотнища із золотими або жовтими зображеннями гербів, небесних світил, зброї, ликів святих і тому подібне. Лицьова сторона полкових і сотенних корогов – це національна емблема із зображенням козака в золотому чи жовтому полі щита на блакитному полотні, а зворотна – полкова або сотенна емблема.
У березні 1848 року в Австрійській імперії вибухла революція, так звана «Весна народів». Вона стала поштовхом для українського національно-визвольного руху. У квітні того ж року у Львові було створено Головну Руську Раду, котра відновила використання герба Волинсько-Галицької держави ХІІІ-XIV ст. – золотий лев на синьому фоні. Національними прапорами вважалися як синьо-жовті, так і жовто-сині біколори.
Протягом 1918-1920 років, за часів Української Народної Республіки національний символ перевертали двічі. Спочатку це зробив Михайло Грушевський – голова Центральної Ради і перший президент України. Саме він настояв на тому, щоб жовтий колір, відповідно до канонів геральдики, був угорі.
За гетьмана Скоропадського український прапор виглядав таким чином: блакитна смуга зверху, а жовта – хнизу. За однією з версій, Скоропадський був членом масонської ложі «Молода Україна», а згідно з символікою «вільних каменярів» над світом панує «знак води».
У совєтській Україні синьо-жовті кольори примусово були замінені яскраво червоним, а все українське викорінювалося з кров’ю.
Тривалий час знаходячись у підпіллі та борячись із большєвітско-коміністичним московським режимом в ОУН і УПА, український прапор вперше замайорів вільно аж 14 березня 1990 року над Стрийською міськрадою на Львівщині, чим стрияни по-праву пишаються, а за дев’ять днів – над Тернопільською, потім у Львові, Івано-Франківську і Житомирі, в липні 1990 року – над Київрадою.
23 серпня 1991 року група народних депутатів на чолі з лідером Народного Руху України Вячеславом Чорноволом внесла синьо-жовте національне знамено в сесійну залу Верховної Ради. Зараз цей прапор, як реліквія, зберігається під склом у музеї ВРУ. Офіційно затверджено синьо-жовтий стяг як Державний прапор – державний символ України – лише 28 січня 1992 року.

Серпень23/ 2016

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України