ЧИМ ТИ ВІДРІЗНЯЄШСЯ ВІД ВОРОГА?

Ворог приходить першим ділом туди, де окуповані його не помітять і не відрізнять.

            Не буду приховувати – не маю ні сил, ні духу писати про шизу величного лідера. Вчора – не панікувати й думати про шашлики, нині – на Харків нападуть. Біполярочка в чистому вигляді, з ускладненням від чогось абстинентного. Втім, розтікатися мислею по древу про вторгнення не хочеться, бо правдивих військових знавців – одиниці, правдивих геополітологів – одиниці, правдивих безпековиків – одиниці, й зазвичай вони не мають акаунтів у фейсбуці. Всі ми – об’єктні й внизу цих процесів, в які достеменно посвячені кілька людей на цій планеті. Тож лишається або припускати, або фантазувати.

           Один поінформований чоловік кілька років тому розповідав мені якось, що 2014 року за створення «Харківської народної республіки» тодішні вже трупи буцімто погоджувалися на 2 млрд доларів (янукович за Крим, для порівняння, взяв 3). Мабуть, це суворі плітки. Не можу знати, як тепер, 2022 року, повівся би той самий ватний муніципалітет того самого міста, але чомусь вірю, що критична маса україноцентричних харківців зроблять трупом кожного, хто з триколором у кігтях припреться. «Всё будет Украина», – пише мовою потенційного загарбника ставленик трупа в місті, де молотами нівечать меморіальну дошку Шевельову і всіма силами противляться присвоєнню школі імені Дані Дідіка. Що ж, я спокійний за шашлики.

           Чим ти відрізняєшся від ворога? – на цьому питанні половина населення ховає очі.

           А справа ж не в Харкові. І не в питомій проросійськості цілих міст та регіонів. А в тому, що органічна належність цілих міст та регіонів до гуманітарної орбіти руского міра є вхідним ключем Росії до нашої країни. І навіть якщо Росія зараз переслідує значно глобальнішу тематику анти-НАТО – вона все одно входить у неї через наші рідні рускомірні двері. І якби юго-восток не сидів на мові окупанта, культурі окупанта, пам’яті окупанта, музиці окупанта, телебаченні окупанта etc – то не було б кому вручати окупантові цілу в’язку ключів від своєї домівки, ще й вхідні паролі, ще й м’які домашні капці, щоб окупант не мерз у ноги.

            Я не маю жодного пієтету до тих, хто окупацію може й не помітити. Я маю велетенський жаль, що настільки очевидні, прості, логічні, лінійні речі ДОСІ не доходять до завтрашніх жертв, які своєю пихою і лінню з залізобетонним виразом обличчям власноруч тримають дамоклів меч над українською головою. ДОСІ ні до кого дійти не може, що ворог приходить першим ділом туди, де окуповані його не помітять і не відрізнять, де він буде чутися своїм у своєму просторі, де він буде на спільній хвилі з окупованими, де він без перекладача виголошуватиме нові циркуляри та перемовлятиметься з мєстними феодалами. Поляк побачить триколорного руского за кілометр, і естонець побачить, і фін. А наш соотєчетвеннік відрізнить себе від нього, а його від себе?

Ostap Drozdov 

riter

Січень24/ 2022