• Сьогодні: П’ятниця, 5 Березня, 2021
Інфо ПС

ЧАС ПОВЕРНУВ НАЗАД

     У в’язниці, в таборі людина взагалі думає найбільше про свободу, але це не означає, що вона знає, що таке свобода.

     Ми жили в країні, де нас із дитинства вчили вмирати. Вчили смерті. Нас не вчили, що людина народжується для щастя, для любові, нам твердили, що людина існує, щоб віддати себе, щоб згоріти, щоб пожертвувати собою. Вчили любити людину з рушницею.

       Ми виросли серед катів і жертв. Нехай наші батьки жили в страху і не все нам розповідали, а частіше нічого не розповідали, але саме повітря нашого життя було отруйним. Зло весь час підглядає за нами. Тому нас змінити дуже непросто.

Я весь час мучилася: чому страждання у нас не конвертуються у свободу? В нас же прийнято звеличувати, починаючи з Достоєвського зокрема, магію страждання. Як один церковний діяч сказав: слава богу, скінчилися ситі роки, треба людині постраждати. Але це вже виродження ідеї Достоєвського. Я починаю думати, що страждання, навпаки, цементують людську душу, вона більше не може розвиватися. Все-таки для розвитку людині потрібні щасливі, нормальні умови життя.

Звичайно, виросло нове покоління, в якого інша картина світу, але чимало молодих людей знову читають Маркса і Леніна. У містах Росії відкривають музеї Сталіна, ставлять йому пам’ятники. Я не думаю, що є якісь поколінські протиріччя, ми не такі вже різні.  Так, молоді люди знають мови, добре володіють комп’ютером, у них немає вже таких ідейних проблем… А все одно ми поки ще в одному світі. Ще не знаємо, хто ми і куди йдемо. У нас немає світогляду, немає конструкції ані минулого, ані сьогодення, ані майбутнього. Білорусь – це взагалі музей минулого. А в Росії? Одна Росія – при владі, інша – у тих, хто називає себе патріотами, третя – у комуністів, четверта – у лібералів. Росія – завжди передчуття, завжди проект, ніколи до кінця не здійснений.

Ми не впустили в себе світ, закрилися від нього. Тепер усіх лякаємо, що росіяни – хороші солдати, за ціною не постоять, життя у нас дешеве. Знаємо один спосіб, як змусити нас поважати: нас повинні боятися.

     Прийшов Путін – і світ нас боїться.

Яким чином так швидко Путін відновив сталінську машину? Знову ФСБ – колишній КДБ – може увірватися в будь-який будинок, конфіскувати комп’ютер, засудити блогера за пост на підтримку України, по всій Росії шукають і судять нібито шпигунів – вчених, вчителів, військових. Люди залякані і що насправді відбувається в суспільстві, що воно думає, невідомо.

Беру на себе сміливість сказати, що ми втратили свій шанс, який у нас був в 1990-ті роки. На запитання, якою має бути країна – сильною або гідною, де людям добре жити, обрали перший: сильною. Зараз знову час сили. Росіяни воюють з українцями. З братами. Російські літаки бомблять Сирію…

Час надії змінився на час страху. Час повернув назад.

Світлана АЛЕКСІЄВИЧ, письменниця, лауреат Нобелівської премії

Травень31/ 2018

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України