19 вересня 1657 року, невдовзі по смерті Гетьмана Богдана Хмельництького, виявився один із результатів його діяльності. Князівство Прусія стало незалежною державою. Так почалася незалежність Німеччини.
Справа в тому, що всі німецькі князівства були тоді від когось залежними. Більшість князів були васалами Габсбургів, а Пруський князь – васалом Короля польського. Князівства погрузли у взаємні чвари, і побудова об’єднаної незалежної Німеччини видавалася нездійсненною справою. Тим більше, що її роз’єднаність підтримувалася сусідніми монархіями.
І от 1648 року почалися війни Війська Запорозького проти католицької Речі Посполитої – запеклого ворога протестанських князівств Німеччини. За 9 років ці війни так послабили Річ Посполиту, що вона змушена була в обмін на військову допомогу пруських німців звільнити Князя пруського Фредеріка-Вільгельма Гогенцоллерна від васалітету. Так Пруське князівство стало першою незалежною німецькою державою зі столицею у Кенігсбергу (українці тоді називали його Кролевцем, тепер це Калінінград, загарбаний 1945 року Москвою).
Отже, звільнення Прусії було безпосереднім наслідком воєнно-політичної діяльності Богдана Хмельницького. А вже Прусія, що з князівства стала королівством, почала, одне князівство за одним, приєднувати до себе німецькі землі. І аж у 19-му столітті цей процес завершився й утворилося об’єднане Німецьке цісарство.
Як на мене, то українці мали б щороку 19 вересня вітати німців із початком національного визволення, а німці на знак вдячності українцям за допомогу в ньому – мали б поставити в Берліні на одній із центральних площ пам’ятник Гетьманові Богдану Хмельницькому. Це було б цілком справедливо.
