• Сьогодні: П’ятниця, Грудень 13, 2019
Інфо ПС

АННА ЯРОСЛАВНА – ПОПЕРЕДНИЦЯ ПУТІНА? ЙОМУ ТАК ЗАМАНАЛУСЯ

Українська реакція на путінську заяву про “русскую Анну” демонструє виключно те, як ми самі далеко відійшли від московитської історичної міфології

Одним із найбільш гротескних – з української точки зору – моментів у виступі московитського президента Владіміра Путіна у Версалі була його згадка про київську князівну і французьку королеву Анну Ярославну мало не як про власну попередницю.

Для москальського телеглядача нічого надзвичайного в такій заяві немає. Та й сам Путін – я в цьому абсолютно впевнений – згадав про Анну Ярославну, зовсім не намагаючись образити українців. Тому що, оскільки в його свідомості немає ніякої української державності, про що він відверто говорив президенту США Джорджу Бушу-молодшому, то і ніякої української історії теж немає.

    Українська реакція на путінську заяву демонструє виключно те, як ми самі далеко – і швидко – відійшли від московської історичної міфології. Ми жили в контексті цього міфу не десятиліттями – століттями, вивчали його в школах і університетах, відповідали на питання на іспитах …

В історії, яку нам викладали, Ярослав Мудрий був “природним попередником” московських князів і царів, а Київська Русь – протодержавою, передоднем Московської Русі. Багато з нас досі живе стереотипами цього міфу, коли пихато кажуть московитам, що це київський князь Юрій Долгорукий заснував Москву.

Але Юрій Долгорукий спочатку був не київським, а владіміро-суздальським князем. Він – як і його син Андрєй Боголюбський – не княжив у Києві, а захоплював і спалював Київ. І похований Юрій Долгорукий у Києві не тому, що тут була його Вітчизна і вотчина, а тому, що його тут отруїли вороги – київські бояри.

Таких стереотипів у сприйнятті історії в нашій свідомості ще чимало. Але реакція на висловлювання Владіміра Путіна демонструє, що у суспільства починається переоцінка історичних міфів, повернення до історичної реальності, до нормальності, до того, що було насправді – а не придумано Карамзіним або Ключевським на потребу Кремля.

А це означає, що на нас чекає важка битва за власну історію – бо московити від своїх вигадок відмовлятися не збираються і, запевняю вас, не відмовляться ніколи, навіть за найліберальнішої і демократичнішої влади.

Нам потрібно виграти цю битву в самій Україні, на рівні освіти, науки і медіа – бо інакше ми ніколи не станемо народом і назавжди залишимося населенням. І нам належить виграти цю битву в Європі і світі в цілому – тому що інакше ми ніколи не станемо в очах іноземців самостійною країною з власним минулим і вже тому – правом на власне майбутнє, а будемо виглядати лише більш-менш вдалим “варіантом Московії”.

Віталій ПОРТНИКОВ

Травень31/ 2017

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України