Я не теоретик, я – практик. І тому не раз відмовлявся від усіляких вчених звань, хоча недорого і просили. Але зараз такий настрій, що хочеться тезово для широкої науково-грантівської громадськості узагальнити 5-річний новаторський досвід України у протистоянні інформаційній агресії Росії:
– Перше. Негайно створіть міністерство інформації. Щоб всі знали куди нести претензії. І у боротьбі з внутрішніми ворогами це міністерство теж дуже і дуже потрібне.
– Треба всіх політичних конкурентів назвати союзниками зовнішнього ворога і напустити такого туману в країні, щоб ні авіація, ні танки противника і не подумали атакувати.
– Слід перехопити у ворога ініціативу зі створення фейків і їх виробництво поставити на конвейєр.
– Тільки одна людина у воюючій країні знає правду. Усі інші – або агенти Кремля, або некомпетентні.
– Треба запустити супутниковий пропагандистський канал, на якому англійською, німецькою, французькою, суахілі, банту, хінді і урду пояснювати, що Путін – демон, а ми – воїни світла, воїни добра. Не слід перші п’ять років моніторити ефективність цього каналу, бо ворог може сфальшувати дані і викоростати проти країни-жертви агресії. Слід всіляко оберігати від поширення інформацію про обсяг фінансування цього каналу.
– Суспільне телебачення і радіо фінансуйте по мінімуму, їхня роль – це роль відволікання ворога від справжніх цілей. А ще краще – швидко переведіть мовлення з аналогу на цифру, щоб відрізати можливість агентам Кремля в разі чого використати це ЗМІ.
– У разі загострення ситуації негайно збирайте круглий стіл або науково-практичну конференцію. Ніколи не запрошуйте туди людей з досвідом, бо вони народилися в СССР і тому можуть бути агентами Кремля.
– Запрошуйте до співпраці досвідчених фахівців в інформаційних війнах із Швейцарії, Ісландії чи Австралії, на крайній випадок з Нової Зеландії.
– Важливо кожний прикрий випадок негайно назвати нашою перемогою і всіляко утверджувати думку у стратегічній продуманості чергового котла-вибуху на складі чи взяття в полон ваших моряків-солдат.
– Давайте ліцензії телерадіокомпаніям, де очевидно ворожі до вашої країни власники – так ви введете їх у своє правове поле і непомітно для всіх використаєте. Отож, не буде інформаційного підпілля…
– Не підтримуйте фінансово жодну україномовну газету чи журнал – це архаїчна форма роботи, особливо з сільським прогресивним населенням.
Віктор ЛЕШИК, журналіст
Коментарs: