Під завісу минулого року запустилися шестерні наслідків децентралізації у повній відчутності на місцевих бюджетах. Бліді відмінники, а насправді звичайні статисти, бюджетних процесів із тривіальною впевненістю рапортують про перевиконання міського бюджету, підживлюючи каламутну прозорість під ширмою постійного ремонту доріг.
Єдиним і найбільшим роботодавцем у місті є міський «кульочок» – найприбутковійший бізнес – ділити наші гроші, мати опозиційні погляди рівноцінно повільній голодній смерті. Як наслідок – знищення конкурентної системи економічного планування, відсутність мотивації працівників місцевого самоврядування; погане бізнес-середовище, корупція, відсутність інструментів розвитку бізнесу, інформаційна закритість міста, неінтерактивність влади і громади; відсутність будь-якого аудиту, непрозорий підхід до бюджетування, високий рівень патерналізму; небажання місцевої влади залучати людей, мала кількість відповідальних місцевих еліт, необ’єктивне бюджетування, відсутність системної роботи з маркетингу міста. Все це призвело до того, що муніципальна одиниця під назвою Стрий у промисловому ареалі просто і тихо почила в Бозі.
Люди, навчені годитися на менше… Коефіцієнт трудової участі депутатів, як суб’єктів прийняття рішень, теліпається в межах статистичної похибки. Господарка не робить цю владу ефективною, але змушує її відчувати себе такою.
Влада – це матерія, що мусить залежати від волі багатьох осіб. В іншому випадку – це мертва тканина. Проте їм плювати, та й, зрештою, всім плювати: жити у місті і не користуватися ним, називатися Стриянином і не мати права на місто… Це так по-нашому, так по-стрийськи… Адже діапазон гіршого у нас, стриян, безмірний. Так що межі терпінню нашому практично немає… Бог терпів і нам велів.
Тільки ДОКИ?…
Олег ФИЛИК
