Один з ідеологів українського націоналізму народився у Жовківському районі Львівської області. Полковник армії УНР, перший голова ОУН та голова проводу українських націоналістів.
Із студентських років вів активну громадсько-політичну діяльність, брав участь у боротьбі студентства за український університет у Львові. З 1912 року — секретар львівської філії «Просвіти». Незабаром став членом Української Національно-Демократичної Партії. У 1913 році входив до «Тіснішого народного комітету» УНДП, на засіданнях якого галицькі політики обговорювали і приймали рішення з найактуальніших питань українського політичного життя в Австро-Угорщині. Протягом 1920-х років відбулося декілька замахів на Євгена Коновальця. Їх намагалися здійснити різні агенти радянських спецслужб. 1933-го розпочалася реалізація останньої операції з убивства Провідника під кодовою назвою «Ставка», яку розробляли у Москві під особистим наглядом Йосипа Сталіна. 23 травня 1938 року Коновалця вбили у Роттердамі. Вбивство Коновальця виконав Павло Судоплатов (пізніше — керівник розвідувально-диверсійного управління НКВС СРСР). Той передав в кафе готелю вибухівку, замасковану під коробку цукерок з українським орнаментом як подарунок «від друзів». Після того як коробка була перевернута у горизонтальне положення, вона вибухнула.
